ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
...ПЛЮС «КОАЛІЦІАНІЗАЦІЯ» УСЬОГО ПАРЛАМЕНТУ?
Таке враження, що для того, аби парламентська коаліція не розвалювалася і продовжувала функціонувати, Верховній Раді краще... не працювати. Такий невтішний висновок напрошується за результатом двох поспіль пленарних тижнів, коли доля парламентської більшості висіла просто-таки на волосині.

Ще з минулого тижня найбільшим каменем спотикання до розвитку теплих коаліційних відносин став потенційний проект конституційних змін. Як відомо, Президент Віктор Ющенко давно виступає за внесення змін до Основного закону, а то й за ухвалення принципово нової редакції Конституції. З цією метою було створено спеціальну конституційну раду.

Більше конституцій, хороших і різних
Незважаючи на це, ідея внесення змін до Конституції нині набула популярності й серед опонентів Віктора Ющенка, причому як явних (Партія регіонів), так і прихованих (БЮТ). Минулого четверга лише неймовірними зусиллями спікера Арсенія Яценюка вдалося «заморозити» коаліційний конфлікт — питання про створення парламентської конституційної комісії тимчасово було знято.
Однак після виступу «під куполом» Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко стало зрозуміло, леді Ю. усе одно домагатиметься внесення змін до Основного закону саме через створення такої комісії. Фактично біда українських політиків у тому, що розмірковуючи про букву й дух закону, вони потай думають про власні повноваження. Ось і виходить, що Юлія Тимошенко, котра, пригадується, у 2004 році категорично не підтримувала навіть внесення попередніх змін (які дещо урізали повноваження Президента), зараз стала активною прихильницею парламентської форми правління.
Про це вона заявила, виступаючи у Страсбурзі під час засідання Парламентської асамблеї Ради Європи. Юлія Володимирівна заявила, що Україні, подібно до більшості європейських держав, варто вибудовувати саме таку модель влади.
Звісно, дискусії щодо форми правління у нас триватимуть. Арсеній Яценюк, наприклад, каже, що парламентсько-президентська модель впродовж найближчих п'ятнадцяти років цілком прийнятна для України і немає чого нав'язувати щось інше. Вочевидь, такий закид стосується обох конфліктуючих сторін: Президента і Прем'єр-міністра. Бо згадувана конституційна рада, котра працює при главі держави, за даними багатьох експертів, прагне розширити повноваження Президента. Одна з останніх новин із цього «фронту»: Ющенко, як колись його попередник Кучма, думає про двопалатний парламент.
Варто також наголосити, що створення конституційної комісії у Верховній Раді домагаються й представники Партії регіонів. Вони свого часу вийшли зі складу створеного Президентом конституційного органу, мотивуючи це тим, що до їхніх вимог і пропозицій там усе одно не прислухаються.
Нині ж, у разі синхронного голосування БЮТ і «регіоналів», їхні позиції всередині парламенту у цьому (і не тільки) питанні виглядають переконливо. Адже дві найбільші фракції мають у своєму запасі понад три сотні голосів. Саме це непокоїть представників «Нашої України — Народної самооборони», причому так сильно, що у цьому питанні пропрезидентська фракція виявляє заздрісну єдність — чи не вперше від моменту створення коаліції.
Навіть депутати з «НУ— НС», які традиційно більше тяжіють до БЮТ, споглядають у бік пропрем'єрської фракції з певним острахом. Найпоказовіший приклад — кілька заяв лідера фракції «Наша Україна — Народна самооборона» В'ячеслава Кириленка. Він, зокрема, говорив: «Ми вимагаємо виконання нашими партнерами коаліційної угоди і застерігаємо блок Юлії Тимошенко від односторонніх дій, які можуть зашкодити демократичній коаліції». В подібному тоні В'ячеслав Анатолійович не спілкувався з Юлією Володимирівною та її підопічними десь так з 12 січня минулого року, коли БЮТ разом із Партією регіонів проголосував за подолання вето на закон про Кабінет Міністрів.

Закон про Кабмін — лакмусовий папірець
Наразі загострення між БЮТ і «НУ— НС» також відбулося навколо закону про Кабмін. Як відомо, понад три тижні тому дві коаліційні фракції ухвалили цей бестселер у першому читанні, погодившись доопрацювати його до другого читання впродовж двох (!) тижнів. Однак черга до цього документа дійшла лише позавчора. І відразу ж ознаменувалася скандалом — фракція БЮТ вийшла із зали.
Формальну причину такого кроку бютівці пояснили тим, що їхні партнери не погоджуються з першочерговістю голосування за законопроект про скасування депутатських пільг. Однак опоненти блоку Тимошенко говорять, що БЮТ не бажає голосувати за внесення змін до закону про Кабінет Міністрів. «Регіонал» Дмитро Табачник доводить: «Прем'єрська фракція чудово розуміє, що руйнується основна мета, заради якої вони перемагали на виборах і задля якої вони робили коаліцію». Він вважає, що перетворення Кабміну на структуру, підпорядковану Секретаріату Президента (що буцімто передбачає згаданий закон), буде для БЮТ «пірровою перемогою». Водночас Табачник називає позавчорашній демарш фракції БЮТ правильним кроком, навіть попри те, що бютівці були відсутні в залі недовго.
Тут варто наголосити, що цей інцидент стався за відсутності в Україні Юлії Володимирівни. Вона, як було сказано, на той момент перебувала у Страсбурзі, де розмірковувала про переваги парламентської республіки.
Утім, розгляд закону про Кабінет Міністрів у другому читанні дещо нагадував таку саму «жуйку», яка спостерігалася 12 січня торік. Поправки (котрі цього разу напрацювали не Президент, як тоді, а народні депутати) у своїй більшості набирали лише по кількадесят голосів. А розгляд питання тривав приблизно три години, але того дня так і не був проголосований. Арсеній Яценюк сказав, мовляв, розгляд питання не завершився і його буде продовжено наступного дня.
Пізніше на брифінгу спікер повідомив, що цим самим урятував коаліцію, бо якби він поставив цей документ на голосування, він був би провалений, а більшість остаточно перестала б існувати. Річ у тім, що БЮТ, повернувшись до зали, заявив, що голосувати за закон про Кабмін не буде. Не захотіли допомагати «нашоукраїнцям» і «регіонали». Їхні представники з неприхованим злорадством у голосі повідомили, мовляв, нехай коаліціянти самі розбираються зі своїми проблемами. А невтомний Нестор Шуфрич узагалі намалював перед коаліцією два шляхи: поганий і ще гірший. Один полягає у тому, що більшість варто переформатовувати, а інший, радикальніший, стосується дострокових парламентських виборів.
До речі, дехто вважає, що бютівці до такого розгортання подій уже готові. Спершу найближчий соратник Віктора Балоги — Ігор Кріль заявив, мовляв, БЮТ разом із Партією регіонів обговорюють можливість дострокових виборів. А позавчора представник блоку Литвина Олег Зарубінський висловив припущення, що БЮТ знову намагатиметься дезавуювати Верховну Раду шляхом складання мандатів. Тепер для цього у «тимошенківців» вистачає сил самотужки — в БЮТ 156 депутатів, а для підтвердженої Конституційним Судом недієздатності достатньо півтори сотні.

Без Балоги було б легше?
Третій камінь спотикання на шляху до коаліційного «благоденствія» має конкретне ім'я — Віктор Балога. Негативне ставлення до цієї людини з боку депутатів від БЮТ, схоже, досягло апогею. Керівник президентського Секретаріату останнім часом щось надто часто коментує усе і вся. Приміром, цього тижня він навіть висловив припущення, що у відставку потрібно відправити економічний блок Кабінету Міністрів. Мовляв, БЮТ ще під час проведення виборчої кампанії наполягав, що хоче займатися саме економічними питаннями, а тепер «завалює» їх то там, то там. Найбільше Балогу обурюють провал газових домовленостей (невже справді провал?) і зростання інфляції, а ще питання формування урядовцями власного політичного іміджу. Це вже щось! Пригадуєте, як із подібним формулюванням у 1996 році з посади прем'єр-міністра було звільнено Євгена Марчука?
У Кабміні не знають, як реагувати на подібні випади. З одного боку, там кажуть, що на заяви такого змісту навіть уваги не варто звертати, з іншого — урядовці не можуть бути настільки спокійними і «товстошкірими». Скажімо, перший віце-прем'єр Олександр Турчинов каже, що нині інфляцію підігрівають штучно, щоб «насолити» уряду. «Виходить, що тільки уряд бореться з інфляцією, а інші активно її стимулюють, створюючи ажіотаж, «авторитетно» прогнозуючи зростання цін і закликаючи людей скуповувати продукти першої необхідності»,— резюмує урядовець-кандидат у мери.
Та повернімося до Віктора Балоги. Бютівець Андрій Портнов цими днями заявив, що його фракція має намір ініціювати вивчення всіх проектів указів, які візував глава Секретаріату, і порушити питання про притягнення його до кримінальної відповідальності. Вочевидь пан Портнов сподівається, що серед цих документів знайдуться явно незаконні.
Не підтримують дії Балоги й у пропрезидентській фракції. На відміну від питання конституційної комісії, питання щодо Балоги роз'єднує «Нашу Україну — Народну самооборону». «Сьогодні з боку Секретаріату продовжуються дрібні напади на уряд, щоб він збився зі шляху й почав робити помилки. Їм майже вдалося це зробити»,— розмірковує народний депутат Тарас Стецьків. Він зазначає, що подібні заяви ставлять фракцію «НУ— НС» у незручне становище, бо «нашоукраїнці» постійно мають виправдовуватись за дії Секретаріату перед БЮТ.
А ще цими днями згадуваний Андрій Портнов зазначив, що під час понеділкових зборів коаліції більшість, попри низку спростувань членів «Нашої України», проголосувала за те, щоб рекомендувати Президентові звільнити Балогу із займаної посади. Мовляв, після цього Балога почав роздавати вказівки з приводу звільнення деяких урядовців.

А що ж із мером?
Далеко не все гаразд у коаліції й щодо позачергових виборів столичного мера та Київради. Те, що у цьому питанні політики наламали значно більше дров, ніж кияни здатні розчистити,— незаперечний факт.
На тлі підготовки до столичного волевиявлення виник ще один конфлікт — юридичний. Заступник керівника президентського Секретаріату Ігор Пукшин звинуватив деяких бютівців у тому, що вони зверталися до нього з проханням посприяти у... скасуванні виборів. Мовляв, БЮТ усвідомив, що виявився неготовим до цього дійства і тепер йому простіше відіграти усе на початкові позиції.
Однак прибічники Юлії Тимошенко категорично спростовують подібну інформацію. Більше того, вони заявляють, що юридична фірма, підконтрольна Ігорю Пукшину, сама докладає неабияких зусиль для визнання у судовому порядку парламентської постанови про вибори недійсною.
Пукшин, зрозуміло, усі звинувачення відкидає, але найголовніше, що дискусії ведуться у такій тональності, що в пересічних киян починають «в'янути вуха». Вони готові проголосувати не те що за Леоніда Черновецького, а й за самого чорта, аби лишень не чути більше розмов про «єдиного кандидата від демократичної коаліції».
Однак теоретично можна було і з цієї ситуації знайти вихід. Скажімо, повернувши до законодавства норму про те, що переможцем виборів мера може вважатися людина, котра набрала понад 50 відсотків голосів тих, хто з'явився на дільниці. Коаліція нібито домовилася стосовно цього ще в понеділок. Але тоді ж Президент Віктор Ющенко знову підтвердив свою позицію — він категорично проти двох турів голосувань. Певна річ, і Віктор Балога не забарився поширити заяву з аналогічним змістом.
Нещодавно «мерська» та муніципальна теми обросли ще одним нюансом. Віктор Ющенко запропонував повернути мажоритарну систему під час виборів до місцевих органів влади. Причому відповідне рішення глава держави хоче отримати уже за місяць. Чому так швидко? Адже до виборів у Києві 25 травня такі потенційні зміни все одно не встигнуть. Можливо, Президент не від того, щоб ініціювати повальну зміну місцевих органів влади?
Та коаліційна інтрига не в цьому. БЮТ настільки звик суперечити Президентові, що у відповідь на пропозицію повернутися до мажоритарки на місцевому рівні «вистрілив» заявою, про яку можна сказати словами з приказки: чув дзвін, та не знаю, де він. «Фракція БЮТ висловлює свою стурбованість висловлюваннями Президента з приводу доцільності внесення змін у виборче законодавство для повернення мажоритарної системи виборів у парламент»,— пишуть бютівці. Вибачте, але про повернення мажоритарки у парламент Ющенко не говорив жодного слова.
Президент лише запропонував проводити вибори до Верховної Ради за так званими відкритими списками. Але це аж ніяк не повернення до мажоритарної системи.
* * *
Власне, відшукувати потенційні точки кипіння між коаліціянтами можна мало не до нескінченності. Та чи варто? Бо пересічним українцям так набридли такі з'ясування стосунків, що якось не надто хочеться й злостивитися. Що поробиш, навіть іронія та сарказм мають тенденцію вичерпуватися. Невже ми дійшли аж до цього?

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ЯЦЕНЮК: «Я НЕ БУДУ НА ПІДТАНЦЬОВКАХ»

назад »»»