ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ТЕАТР ПОЧИНАЄТЬСЯ ІЗ ЗАКУЛІССЯ (АЛЕ НЕ КОЖНИЙ ПРИЙМАЄ ТАМ ГЛЯДАЧІВ)
Чи не кожен, хто приїжджає в Америку, власне, як і до будь-якої країни, прагне ознайомитися з театральним мистецтвом. Ясна річ, ми не стали винятком. Тим паче, що на сцені Чиказької опери йшов знайомий з дитинства і не раз слуханий у рідному Києві «Євгеній Онєгін». Думалося: як же вони відтворять оту загадкову російську душу? Та на нас чекав ще один сюрприз: у театрі якраз планували екскурсію в закулісся.

Їх влаштовують раз на рік, отож треба записуватися заздалегідь. І хоча вартість квитка, як на українські мірки, немала (35 доларів), охочих вистачає. Мій чоловік Дмитро хотів потрапити на цю екскурсію ще торік, але ми пізно спохопилися.
Тури влаштовують у першій половині дня. Воно й зрозуміло, адже увечері вистава. Біля входу вручають програмку й картку з номером. Проходиш у кафе й чекаєш, поки назвуть твій номер. Щоб розважитися, можна подивитися й приміряти щось із театрального реквізиту: в кав’ярні стоять шафи з костюмами і бутафорними обладунками та зброєю. Сина, природно, зацікавили кольчуги, мечі, щити, інші військові атрибути. А що чекати довелося довгенько, то Сашко переміряв там геть усе... Нарешті назвали наш номер.
Екскурсовод, симпатична жіночка, зібрала групу й повела по театру. У кожному відділі, куди ми заходили, хтось із працівників стисло розповідав про свою роботу. Причому маршрут організували так, щоб наприкінці вийти на сцену. Передусім завели в зал для глядачів і розповіли про історію театру. Як з’ясувалося, наша «Тhe Lyric Opera of Chicago» — другий за величиною театр у Сполучених Штатах (після «Метрополітен-Опера»). Зал уміщає 3600 чоловік.
Потім нас повезли ліфтом на горище, де зберігають реквізит. Нас зустрів дуже колоритний дідусь у розшитому візерунками жилеті. Либонь, позичив предмет одягу якогось героя. Його сховище сподобалося публіці найбільше. Чого там тільки немає! Старовинні комоди, допотопні лампи, штучні квіти вперемішку з мітлами... Чоловік ладен був розказати й показати все, виконував різні забаганки, особливо своїх ровесниць. Скажімо, продемонстрував прилад, який імітує шум дощу, вітру. Ще показав муляжі їжі. Порося на підносі має дуже апетитний вигляд. Ми запитали, чи дають артистам щось справжнє. З’ясувалося, що так: на «банкетах» їх пригощають чимось легеньким на кшталт бананів або суфле. А оскільки ввечері давали оперу Чайковського, то чоловік конкретизував, що саме в «Євгенії Онєгіні» артисти їдять на сцені.
З горища потрапили в костюмерну. Довелося йти по вузесенькому містку за кулісами, що досить високо, навіть страшно дивитися вниз. Це «сat walk», що в перекладі означає «котяча доріжка». Чому саме «котяча», не знайшли пояснення. У костюмерній зберігається близько 70000 костюмів, і кожен достеменно описаний в окремому документі, а особливо цінні навіть сфотографовані. Там нам поскаржилися, що на початку сезону, коли відбувається до восьми спектаклів одночасно, дуже багато роботи. Мають свої хімчистку, ремонтну майстерню.
Потім перейшли в кімнату, де виготовляють перуки і всілякі бороди-вуса. Використовують лише натуральне волосся. Робота, треба сказати, марудна — нелегко припасувати волосинку до волосинки. На шафах висіли болванки з довжелезними косами, підготовленими до «Євгенія Онєгіна». Дядечко, який вів екскурсію, розповів, що найбільше артисти не люблять, коли їм доводиться голити власні вуса-бороди і клеїти бутафорські, щоб зобразити якогось графа чи пірата-розбійника, який жив за царя Опенька. Але ж мистецтво вимагає жертв...
Потім нас повели в гримувальні. Багато-багато дзеркал з лампочками з усіх боків. Посередині — довжелезні рейки, на яких висять костюми — натискаєш на кнопочку й потрібна сукня до твоїх послуг. Там нас зустріла артистка, яка ввечері мала виконувати роль Ольги. Отож попросила: мовляв, придивляйтеся, вона буде блондинкою. Співачка, одягнена в красиву старовинну сукню, показала, скільки оборок у її спідниці. Під спідницею візуалізувалися... кросівки. Подумалося, а на сцену вона також вийде в них? А чому б ні? Адже під пишною спідницею не видно, а зручність очевидна. А ще артистка сказала, що цей наряд просто неможливо зняти без сторонньої допомоги. Недаремно, мовляв, російські поміщики мали численну прислугу. До слова, тепер артисти співають мовою оригіналу, навіть якщо зовсім її не знають. На запитання, що для неї найважче, вокалістка відповіла: «Співати по-російському». І, мабуть, перейнявшись симпатією до нас, розповіла, що після нинішнього сезону підуть на пенсію аж три провідні мецо-сопрано. Тому роботи і ролей додасться.
Побували ми в репетиційних кімнатах і навіть у кімнатці для адміністрації. Її працівники займаються всіма питаннями облаштування — від оренди квартир для артистів до організації візиту до стоматолога. Тут усе продумано до дрібниць. Є величезні ліфти, куди поміститься навіть кінь. Аякже, тварини також іноді беруть участь у спектаклях.
Потім нас повели до оркестрової ями, захищеної спеціальною сіткою (щоб на голови музикантам випадково нічого не прилетіло зі сцени). Звідси можна потрапити до суфлерської будки. Ну й тісна ж вона! Уміститься хіба що хтось із комплекцією підлітка. А ще все влаштовано так, що підказка йде тільки на сцену, у залі її не чути. Тобто суфлер може говорити нормальним голосом.
За лаштунками розповіли про систему освітлення. З’ясувалося, що Чиказький оперний належить до співтовариства, котре забороняє користуватися відкритим вогнем, тому навіть свічки в них електричні. А на вигляд — мов справжні!
І нарешті свята-святих — сцена! Постояти там — відчуття непередавані. Дуже хвилюєшся, навіть якщо зал порожній. А коли повний!? Подивитися вгору — стелі не побачиш. Опера в Чикаго — театр з найвищою стелею в Америці (а може, й у світі?). Над нами — 14 поверхів, і всім їм практичні американці знаходять застосування.
А хіба в нас нема що показувати? Хіба Київська опера не має традицій? Чи не знайдуться охочі дізнатися про її історію? Може, хтось підкаже столичним театральним керівникам, як заробляти гроші?

Ольга КУЗЬКО, Київ — Чикаго
також у паперовій версії читайте:

• САКУРА І КАШТАН
• «КАРМЕН» У ФРАНЦУЗЬКІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
• ЗАЧАРОВАНИЙ ПРИНЦ

назад »»»