ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ОДІССЕЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ДЖУЛЬЄТТИ
Казенна фраза на кшталт «... до органів міліції надійшла заява про безвісти зниклу громадянку...» завжди пов’язана з не дуже приємними асоціаціями. Коли ця безвісти зникла громадянка ще й має 15 років, тоді уява малює жахливі картини. Проте мало хто знає, що більшість випадків, які спричиняють такі заяви, не пов’язані з трагедіями, а деякі з них мають навіть комічний характер.

Молодості притаманно робити дурниці — на те вона й молодість. Молодості також характерно егоїстично ставитися до переживання рідних і близьких, котрі місця собі не знаходять, не знаючи, що сталося з дитиною. Природу людини все одно не переробиш, а тому моралізаторством тут займатися зайве. Однак ніколи не буде зайвим ще раз нагадати підліткам про певну межу, переступивши яку можна потрапити чи то на цвинтар, чи на все життя лишитися калікою.
Отже, героїня нашої розповіді — юна чернігівська школярка, назвемо її Оля, одного ранку посварилася з батьками і не пішла до школи. Нічого дивного в тому немає, що 15-літня дівчина може через якусь дрібницю страшенно образитися на батька чи матір. Нікого також не здивує й те, що старшокласниця вирішила прогуляти уроки: так чинять не лише двієчниці, а й іноді відмінниці. Можна, навіть, зрозуміти те, що вона полишила своє рідне місто й подалася до столиці до свого знайомого молодого чоловіка. Врешті-решт світова історія може навести чимало прикладів, коли заради кохання дівчата юного віку вирушали у подорожі на відстані набагато більші, ніж відстань між Києвом і Черніговом. Однак не можна вибачити, що донька нічого не повідомила про це батькам.
Тепер про її молодого чоловіка. Ми вже звикли, що люди можуть знайомитися через листування, газету, Інтернет. Наші ж «молодята» познайомилися по телефону. Тільки не подумайте, що один із них помилково потрапив на номер іншого, а потім вони розговорилися і познайомилися. Зовсім ні. Знайти одне одного їм допомогли оператори мобільного зв’язку, котрі, бажаючи виманити зі своїх клієнтів побільше грошей, влаштовують у віртуальному режимі різні ігри, одна з яких має функції служби знайомств. Людина, котра клюнула на цей гачок, надсилає свою анкету (у вигляді платного текстового повідомлення) до бази даних, а там добирають кожному пару.
Так наша мандрівниця свого часу натрапила на 21-річного Миколу, котрий, попри чимало недоліків, характерних для його віку, загалом виявився порядним хлопцем і зіграв у цій історії позитивну роль. Він був родом із тих самих країв, що й вона, але жив і працював у Києві, де проводив дні у роботі на одному з численних будівельних майданчиків столиці, а вночі ділив крихітну однокімнатну квартирку з двома такими ж як і він молодими заробітчанами з провінції. Зрозуміло, що ні окремого помешкання, ні прогулянок на власному автомобілі, ні романтичної вечірки у ресторані він своїй дамі запропонувати не міг, тому не вельми зацікавив чернігівську Джульєтту. Та коли через місяць після їхнього побіжного знайомства Оля посварилася з батьками і готова була йти світ за очі, їй здалося, що з коханим і в шалаші буде рай.
Микола та його товариші прийняли її у Києві гостинно, хоча на справжній рай неприбране холостяцьке помешкання було схоже мало, дівчині спочатку було там весело. Тут її ніхто не змушував мити посуд чи робити уроки, зате не забороняв пити пиво чи курити цигарки. Що цікаво, ніхто, включаючи «нареченого», не посягав на її цноту. Одне слово, свобода!
Так тривало три дні, аж поки не прийшла субота, коли хлопці зазвичай вживали не по сто грамів горілки на брата, а по півлітра. Та й гуляли не у себе вдома, а в найближчому генделику. І не своєю тісною компанією, а всією будівельною бригадою. Там лихий поплутав Олю набратися алкоголю більше, ніж звичайно, і крутитися поміж чужих дядьків легковажніше, ніж завжди. Ні коханий, ні його друзі не помітили, як дівчина пішла з двома іншими, але також нетверезими заробітчанами прогулятися на свіжому повітрі. А вже ті, замість того щоб влаштувати їй цікаву екскурсію мальовничими берегами Дніпра, влаштували те, що частиною 3 ст. 152 Кримінального кодексу України кваліфікується як зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої.
Фінал цієї історії можна назвати майже щасливим. Негідники не встигли ні вбити дівчину, ні покалічити, бо на її волання прибігли хлопці й добряче нам’яли їм боки. А вранці заявили про цю пригоду до Оболонського райуправління ГУМВС України в Києві. Там оперуповноважені, встановлюючи особу потерпілої, з’ясували, що вона оголошена в розшук як безвісти зникла, оскільки її почорнілі від горя батьки, обійшовши усіх доньчиних приятельок і приятелів, подали до міліції заяву про її зникнення. Своє блудне чадо вони приїхали забирати зі сльозами радості на очах, адже для них було великим щастям побачити доньку.
Що стосується ґвалтівників, то їх затримали працівники міліції й, згідно із санкцією названої нами статті, будуть покарані позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ПОДАТКІВЦІ-ПЕРЕВЕРТНІ
• ПІДПІЛЬНА ЗБРОЯРНЯ
• РОЗТРАТА ЧИ КРАДІЖКА?
• ХРОНІКА ПРИГОД

назад »»»