ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
БАНКОСТРАХ

Останніми роками в Україні спостерігається бум споживчого кредитування. Якщо шість років тому обсяг кредитування фізичних осіб був лише 4%, то нині перевищує 35%. Однак зростають і суми неповернутих кредитів. Тож банки намагаються мінімізувати свої ризики через взаємодію зі страховими компаніями. Адже вони використовують у діяльності не лише власні кошти, а й гроші своїх вкладників і кредиторів. Тому якщо обсяги неповернутих споживчих кредитів значні, це може призвести до невиконання зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, втрати репутації й навіть ліквідації банку.

Для страховиків банки є глобальними партнерами. Так, у Франції 73% усього страхового бізнесу становить банківське страхування. Банківська практика засвідчує, якщо позичальник застрахував своє майно, автомобіль, життя, заплативши за це чималу суму, то у нього менше бажання не повертати банківський кредит.
На Заході співпраця банків і страхових компаній практикується давно і називається «bancassurance». Ця новинка з’явилася у Франції у 1970-х, коли виник будівельний бум, що призвів до сплеску іпотечного кредитування. Тоді банки, аби убезпечити себе, запропонували страховим компаніям страхувати життя іпотечних позичальників. Проте цим співпраця французьких банків зі страховими компаніями не обмежилась. Поступово вона охопила майже увесь спектр страхових продуктів. У результаті клієнтам банків у одному місці почали пропонувати широкий вибір фінансових послуг — від отримання короткотермінових позик, іпотечних кредитів на 30 років до різних страховок, у тому числі страхування життя.
За рахунок різкого зниження витрат на дистриб’юцію страхових полісів через банківські канали страховики на 30-50% знизили свої тарифи. За результатами 2000 року, за каналами «bancassurance» у Франції збиралось 35% усіх премій зі страхування життя, 60% — з накопичувального страхування, 7% — із майнового та 69% — з пенсійного страхування. Варто згадати, що у цій країні фінансові й податкові стимули сприяли стрімкому розвитку програм накопичувального страхування життя й пенсійного страхування.
Плюси співпраці банків і страхових компаній оцінили і в Іспанії. 2001 року через «bancassurance» там збирали близько 65% премій зі страхування життя (майже 17 млрд. євро), у 1992-му — 43%. Найпопулярнішим «bancassurance» став у Португалії — 82% ринку, 4 млрд. євро премій зі страхування життя, значне пожвавлення пенсійного страхування.
У Бельгії «bancassurance» почав швидко розвиватись лише в останні роки, цьому сприяли значні іноземні інвестиції, а також злиття банків і страхових компаній. П’ять лідерів ринку — це члени банківських чи страхових груп.
До речі, у західних країнах існують жорсткі вимоги до діяльності фінансових установ. Так, банк не має права змусити позичальника застрахувати своє життя. Він має право лише натякнути, що квартира належатиме фінансовій установі, якщо після нещасного випадку позичальник не зможе виплачувати кредит. Або ж клієнт має представити страховий поліс від будь-якої іншої страхової компанії.
Завдяки «bancassurance» було розроблено багато нових цікавих послуг, що дало змогу ще більше об’єднати страховий і банківський бізнес. Приміром, якщо клієнт відкриває у банку депозит чи картковий рахунок із нього, він може оплачувати страхові послуги. Банк отримував з грошей клієнта страхові внески і перераховував їх страховій компанії.
У багатьох країнах не існує жодних законодавчих обмежень для участі банків у страховому бізнесі, а в деяких аж до 1990-х років це було заборонено. Вважалось, що така співпраця призведе до значного впливу банків на фінансовому ринку. Потім державні регулятори під тиском провідних банків і страхових компаній змінили свою точку зору. В Італії у 1990-му банкам дозволили вкладати капітал у страхові компанії. У Сполучених Штатах лише наприкінці 1999 року скасовано закон, яким було заборонено банкам займатися інвестиційною та страховою діяльністю. В результаті Citi Bank, об’єднавшись зі страховою компанією Travelers Group, створив корпорацію Citigroup, яка надає банківські й страхові послуги.
Одначе є країни, де «bancassurance» досі обмежується. Скажімо, у Таїланді донедавна страховим компаніям заборонялось банкам виплачувати комісійні.
Не отримав суттєвого розвитку «bancassurance» у Великій Британії, Німеччині, Сполучених Штатах, бо там популярні посередницькі (брокерські) послуги. Страховий ринок переважно контролюють брокери, вони захищають інтереси клієнтів на ньому. До того ж, деякі регуляторні обмеження в цих державах не дозволяють банкам перебрати лідерство у страхуванні.
Існує кілька моделей «bancassurance». Найнижчий етап його розвитку — посередницька діяльність, коли банк виступає як посередник. Друга модель, коли банк керує страховою компанією чи навпаки. Спільний розвиток різних фінансових інститутів, зазначають експерти, сприяє зниженню рівня прихованих системних банківських ризиків. Банкам вигідна співпраця зі страховими компаніями, бо знижується волатильність їхньої дохідності. Страховики можуть потенційно отримати додатковий капітал для підтримки своєї платоспроможності. Спільній справі заважають різні вимоги до капіталізації банків і страхових компаній. До того ж, передавання деяких банківських зобов’язань потенційно може знизити власний капітал банків.
«Bancassurance» не існує без єдиної інформаційної системи. Адже ніколи банк не допустить «нерідну» страхову компанію до своєї конфіденційної інформаційної бази, як і страхова компанія банк. Лише в умовах «bancassurance» цей процес може відбутися. В європейських країнах велику увагу приділяють захисту прав клієнта у «bancassurance». Адже в банківській системі існують жорсткі вимоги до банківської таємниці. Регулятор має гарантувати, що клієнтів не змушуватимуть укладати угоду страхування під час реалізації деяких інших банківських послуг.
Проектом Директиви європейського парламенту фінансовим закладам, що працюють в «bancassurance», заборонено без письмової згоди клієнта використовувати його приватну інформацію при укладенні будь-якого контракту, платежі за яким проводяться через рахунки фінансового закладу з метою реалізації певних пропозицій, в тому числі страхових продуктів, котрі вони розподіляють; вимагати від клієнта фінансового закладу придбання страхового продукту, що розподіляється банком, як умови для придбання фінансового продукту з його звичайного ряду. За порушення таких заборон до фінансових закладів передбачено вживання певних санкцій. До речі, в Європі банки отримують 20-30% комісійних за продаж страхових продуктів. Якщо в європейській країні клієнт принесе до банку страховку «нерідної» страхової компанії, банк це сприйме нормально. Адже там розвинуті ринкові відносини.
В Україні це не завжди так. Якщо, скажімо, у Франції завдяки «bancassurance» банки знизили свої витрати на 50% і страхові компанії зменшили тарифи, то в нашій державі страхові компанії змушені їх піднімати і платити суттєві комісійні банкам. Поки в Україні співпраця банків і страхових компаній не на рівних умовах. Банки сильніші — їхні активи на початок нинішнього року становили 598,3 млрд грн, а страховиків — у десятки разів менше.
Експерти Standard & Poor’s зазначають, що система страхового кредитування в банках і концепція розвитку «bancassurance» в країнах СНД, зокрема в Росії та Україні, фактично позбавляє учасників ринку страхування і їхніх клієнтів найголовнішого ринкового принципу — права вибору, негативно впливає на фінансову гнучкість страхових компаній і може призвести до значних кредитних ризиків контрагента цього банку, поставити під загрозу конкурентоспроможність страхової компанії.
Випробувана часом європейська концепція «bancassurance» передбачає участь страховиків у реалізації банківських чи створення спільних продуктів. Експерти зауважують, що українські банки мають бути готові до того, що невдовзі питання такої специфічної взаємодії банківських і страхових структур буде вирішене на законодавчому рівні.
також у паперовій версії читайте:

• НОВИМ ГОСПОДАРЯМ ЗЕМЛІ — НЕЛЕГКО

назад »»»