ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
КОНТРАКТИЗАЦІЯ ФЛОТУ ТРИВАЄ

Особлива увага щодо професіоналізації армії відводиться Військово-Морським силам, які, відповідно до наказу міністра оборони, протягом поточного року повинні залучити до своїх лав близько 500 осіб. Зокрема, війська берегової оборони отримають майже 200 чоловік, а кораблі — десь 300.
Нагадаю, що ухваленню такого рішення передував експеримент, що тривав упродовж двох років і учасниками якого стали великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» та 36-та окрема бригада берегової оборони.
— Експеримент переконливо довів переваги служби за контрактом,— каже начальник прес-служби ВМС України капітан 1-го рангу Микола Недогибченко.— За всієї поваги до сухопутників, служба на морі потребує значно більших моральних, фізичних затрат від людини. Не відкрию таємниці, коли скажу, що для підготовки справжнього корабельного професіонала потрібно більше часу, ніж, скажімо, танкіста чи артилериста. Тому термін строкової служби у ВМС становить півтора року, а не рік, як у решти військ.
Проте експеримент виявив не лише переваги, про які говорить Микола Володимирович, а й певні недоліки, особливості, характерні для військових моряків і регіону, де вони перебувають.
— У Криму рівень життя є високим, особливо в літній період,— розповідав мені Олексій Харченко, котрий спробував себе на контрактній службі, але згодом залишив її.— Це пояснюється великим притоком відпочивальників, більшість яких заздалегідь готується до активного дозвілля, тому не заощаджує ні на продуктах харчування, ні на різних розвагах. А ось нам, кримчанам, доводиться рахувати кожну копійку.
Улітку минулого року Олексій працював барменом в одному з барів Ялти. Трудився напружено, але це того вартувало, бо заробіток юнака був 200–250 гривень на добу. Деякі його знайомі отримували значно більше, «спеціалізуючись» на перевезеннях відпочивальників, торгуючи фруктами тощо. За словами Олексія, він за місяць заробляє щонайменше п’ять-шість тисяч.
— На флоті протягом року я зароблю в кілька разів менше, ніж у своєму барі за сезон. Тож навіщо мені щодня ходити на службу? — розмірковував мій знайомий.— Скажу більше, я порівняно зі своїми однокласниками, які проходили службу на російському Чорноморському флоті, почувався під час зустрічей з ними людиною другого ґатунку...
Розумію хлопця. Адже російський контрактник отримує значно більше не лише на відміну від своїх українських колег, а й навіть нашого лейтенанта, котрий чотири-п’ять років навчався морської справи у вищому навчальному закладі. З цієї причини переважна більшість кримчан намагається укладати відповідні угоди з командуванням Чорноморського флоту, а не Військово Морських сил України.
— Треба активніше залучати до служби в них юнаків з інших регіонів,— скаже дехто, прочитавши ці рядки.— Найперше з тих, де найбільше безробіття і люди охоче поїдуть за шматком хліба.
Що ж, пропозиція слушна, але реалізувати її не так легко. Головна проблема — відсутність житла для військовослужбовців. Для того щоб знайти прихисток за межами частини, контрактнику потрібно буде віддати ледь не всю зарплатню: ціни на житло «кусаються» не лише в Києві, а й в Криму, що теж зумовлено його географічним розташуванням.
Словом, майже всі проблеми, що так чи інакше заважають професіоналізації українських ВМС, мають фінансове забарвлення. Але водночас це не означає, що наша держава має відмовитись від їхньої професіоналізації. Про це, до речі, йшлося на нараді, що відбулась під керівництвом начальника Генерального штабу Збройних сил України — Головнокомандувача ЗС України генерала армії Сергія Кириченка.
— Її учасники проаналізували хід експерименту щодо переходу ВМС на контрактні засади, зосередивши увагу не лише на проблемах, а й на шляхах їх вирішення,— продовжує капітан 1-го рангу Микола Недогибченко.— Не переповідатиму всіх їх, а скажу, що планується внести певні корективи у цей процес.
Зрозуміло, що військові моряки порівняно зі своїми колегами з інших родів військ мають отримувати дещо вище грошове забезпечення. Та, як на мене, одна тільки належність до ВМС не повинна означати однаковий його розмір. Погодьтеся, одна справа служити на корветі, здійснюючи морські походи, і зовсім інша — проходити службу на тому ж продовольчому складі. Так, без продовольчої, інших тилових служб ні корвет, ні есмінець ніколи не вийде у море. Але ж служба на них, м’яко кажучи, дещо відрізняється...
Командування Військово-Морських сил України під час згадуваного експерименту співпрацювало як із матросами, що проходили у їхньому складі строкову службу, так і з військовими комісаріатами, місцевими органами влади багатьох регіонів. Нагадаю, що нині в кожному обласному військкоматі функціонує відділ, фахівці якого займаються комплектуванням частин військовослужбовців за контрактом. Зі штабу ВМС до них надходить інформація про наявність вакантних посад як на кораблях, так і в частинах берегової оборони. Зважаючи на результати такої роботи, вона триватиме цього року.
На увагу заслуговує досвід комплектування за контрактом екіпажу великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський»: його командування, за словами начальника управління особового складу командування ВМС України контр-адмірала Ігоря Тимчука, ставку робило на моряків, що служили на його борту, а також жителів регіонів, розташованих неподалік моря. Хоча не всі, хто вирішив пов’язати своє життя з морем, надовго затрималися на «Ольшанському», загалом експеримент удався. Накопичений досвід реалізовуватиметься надалі, щоправда, на інших кораблях, зокрема, на корветі «Придніпров’я», на якому проходять службу понад 80 відсотків контрактників.
Є підстави сподіватися, що план пере ходу Військово-Морських сил України на професійну основу буде виконано в окреслені терміни. Оптимізму додає те, що зараз їхні частини і підрозділи більш як на 50 відсотків укомплектовані військовослужбовцями саме цієї категорії, а понад 80 відсотків посад молодших командирів обіймають військовослужбовці саме цієї категорії.

також у паперовій версії читайте:

• ЯК НЕ ОПИНИТИСЬ НА «УЗБІЧЧІ» ЖИТТЯ?

назад »»»