ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ХВОРИЙ І ЗА ҐРАТАМИ ХВОРИЙ
Туберкульоз у в’язницях залишається найпоширенішим захворюванням. Чимало недужих перебувають у тюремних шпиталях. Один із них розташований у центрі Херсона, поруч з обласною телерадіокомпанією.

Убивці теж хворіють
— У нас під охороною понад 650 осіб, серед яких кожен другий вбивця, кожен третій — грабіжник, кожен четвертий — ґвалтівник,— розповідає виконувач обов’язків начальника виправної колонії № 61 Сергій Гілевич.— Сімнадцять з них засуджені довічно. Зрозуміло, що режим тримання тут найсуворіший. Є у нашого закладу й інша особливість: з-поміж колоній з максимальним рівнем безпеки наша — єдина в Україні, де лікують хворих на туберкульоз і ВІЛ-інфекцію. Адже смертоносний симбіоз ВІЛ і палички Коха нині поширений. Це спричинено тим, що імунодефіцит у кілька разів зменшує опір організму перед штамами туберкульозу. Середній вік мешканців херсонської колонії — 35 років. Щороку контингент засуджених стає молодшим. Проте є й ті, кому за сімдесят.
Херсонська прокуратура з нагляду за дотриманням закону при виконанні судових рішень по кримінальних справах (спецпрокуратура) дозволила ознайомитися з умовами тримання спецконтингенту. На прохідній довелося здати мобільний телефон і гроші (такі правила), а жінка у формі суворо запитала, чи маю з собою наркотики та зброю? Під її пильним поглядом я пройшла через металошукач. «Екскурсія» розпочалася.

Меню краще, ніж на волі
Перше, що впадає в око, майже стерильна чистота. У камерах, які більше нагадують лікарняні палати,— телевізори та холодильники. Дивитися програми засудженим не заборонено, тим паче, що в колонії працює власна мережа кабельного телебачення, засуджені переглядають національні інформаційні канали. Головне — щоб їхній перегляд вписувався у розпорядок дня колонії. У кожній «палаті» четверо засуджених. Медперсонал ізольований від них ґратами. Медичні процедури люди в білих халатах проводять через віконця. Цікаво, чим годують засуджених?
— На обід гороховий суп, каша з м’ясом, салат,— каже старший прапорщик Олександр Іванцов.— Харчування п’ятиразове. Вранці та ввечері дають масло, сир, мед, соки, какао, печиво. Хліб самі випікаємо в міні-пекарні. Всі продукти свіжі. На якість ніхто не скаржиться. Засуджені з хворим шлунком і діабетики отримують спеціальне меню. Окреме харчування передбачене для чорнобильців, воно калорійніше.
У присутності керівництва колонії та представників спецпрокуратури розмовляю з деякими в’язнями.
— Харчування тут чудове, навіть краще, ніж на свободі,— говорить засуджений Дмитро.— Зараз дозволили ще й посилки. Отримуй хоч щодня! Сам я із Росії, з Владивостока. Приїхав у гості й ось тут опинився.
— Я сюди потрапив із відкритою формою туберкульозу,— додає засуджений Сергій.— Важив лише 65 кілограмів, зараз — 78. Хвороба відступає. Захворів на волі, але не лікувався, бо грошей на ліки не було. Сподіваюсь, що тут вилікуюсь.
На кухні працюють засуджені, але всі вони здорові й утримуються окремо від хворих засуджених. До речі, недужих на сухоти розміщують залежно від стадії захворювання. Ті, хто набув стійкості до певних видів протитуберкульозних препаратів, мешкають окремо від тих, хто йде на поправку і готуються до відправлення в інші виправні установи.

Чому вони повертаються
— Вилікувати вдається не всіх, дехто помирає,— розповідає Микола Клименко, заступник начальника колонії з лікувальної частини, майор внутрішньої служби.— Торік помер 51 хворий. Головна причина — часом до нас привозять недужих, у яких запущена форма туберкульозу, ослаблений організм. Трапляється, коли до нас доставляють людей, котрі помирають наступного дня. Але простежується тенденція до скорочення летальних випадків.
У цій колонії є хірургічне відділення, де лікують ускладнення туберкульозу. Лікування гальмується через те, що серед хворих багато колишніх наркоманів.
— Прикро, але часто наші пацієнти повертаються до нас із рецидивами захворювання,— скаржиться Микола Миколайович.— Дехто зізнається, що свідомо скоїв злочин, аби повернутися за ґрати. «Тут лікують безкоштовно, а на волі — за великі гроші. Тут годують, тепло, є лазня, не треба турбуватися про одяг і дах над головою. Тут усе безплатно!». Ось така викривлена логіка.

Спонсори бажані
На жаль, працівники колонії не застраховані від зараження туберкульозом. Торік троє з них занедужали небезпечною хворобою. Це при тому, що для профілактики всі співробітники обов’язково вживають протитуберкульозні препарати. Однак небезпека захворіти не відлякує охочих працювати тут. Дефіциту кадрів не спостерігається. Людей влаштовує, що один рік роботи зараховується за два.
У колонії часті гості — представники правозахисних і релігійних конфесій. За словами Сергія Гілевича, істотну доброчинну допомогу його підопічним надає Церква Велике Доручення. Віруючі зібрали кошти на придбання інвалідних візків для засуджених, хворих на цукровий діабет, медичну техніку. В’язниця не відмовляється від будь-якої спонсорської допомоги і не важливо, від кого вона надходить: від благодійних організацій чи родичів і друзів засуджених.
— Державний департамент з виконання покарань виділив нам торік 2,2 мільйона гривень на медпрепарати і майже стільки ж на продукти харчування,— додає Сергій Олександрович.— Забезпечив колонію унікальним діагностичним обладнанням, якого немає сьогодні в жодній лікарні Херсона,— комп’ютерною діагностикою бронхів. У день на харчування одного засудженого ми витрачаємо 10,6 грн.

Психолог для спецконтингенту
Кімната емоційно-психологічного розвантаження — особливе місце в колонії. Тут навіть забуваєш, що знаходишся у в’язниці найсуворішого режиму: квіти, сучасні меблі, приємна музика. Затишно і комфортно. Саме у таких умовах із засудженими працює психолог.
— У нас на обліку дванадцять осіб, схильних до суїциду, тобто людей, які періодично виношують думку про самогубство,— говорить Сергій Гілевич.— У таких випадках ми відразу беремо людину під опіку психолога. Результати відчутні. Принаймні, торік жодної спроби звести рахунки з життям не зафіксовано.
Проте в’язниця є в’язницею. Певна категорія засуджених утримується в камерах. Серед них ті, хто засуджений на довічне ув’язнення, а також ті, кому регіональна комісія визначила камерний вид утримання. Нині у камерах 59 засуджених. Згідно із законодавством, на кожного в’язня припадає площа в п’ять квадратних метрів.
— Ураховуючи, що будівля у нас історична, зведена за часів Катерини ІІ, у деяких приміщеннях утримується лише по одній людині — довічно ув’язнені,— продовжує Сергій Олександрович.— У деяких камерах — по шість-сім осіб. Між іншим, нещодавно у нас проведено ремонт: замінили каналізаційну систему та водопровід. Тепер у нас гаряча вода — двічі на тиждень засуджені можуть приймати душ.

Скаржитися? Будь ласка!
У колонії є дисциплінарний ізолятор — місце, де «відпочивають» засуджені, котрі злісно порушують режим тримання. Щоправда, в день «екскурсії» у ДІЗО нікого не було.
— Рішення про переведення засудженого в камеру дисциплінарного ізолятора ухвалюється колегіально,— пояснює старший помічник прокурора спецпрокуратури Максим Данилевський. Остаточне слово у цьому — за керівником колонії. Термін перебування в ізоляторі — від двох до 15 діб. Як мінімум, раз на місяць всі матеріали щодо перебування деяких осіб у ізоляторі перевіряє прокуратура.
Мало хто скаржиться на умови перебування. В камерах тепліше, ніж у будинках деяких херсонців. За словами Максима Данилевського, у більшості випадків засуджені просять переглянути строки покарання. У них є право і можливість письмово поскаржитися на адміністрацію виправного закладу. У кожному відділенні існують пам’ятки, де зазначені права та обов’язки засуджених.

Софія СЕРЕБРЯКОВА
також у паперовій версії читайте:

• ПРОГУЛЯНКА В «ДОБРОЗИЧЛИВОМУ» ЛІСІ
• ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ: СИТУАЦІЯ КАТАСТРОФІЧНА

назад »»»