ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЗВИЧАЇ
ОТ ТОБІ, БАБО, Й «РИБНИЙ ДЕНЬ»
Пам’ятним для нас, студентів 70–80-х, залишився так званий єдиний «рибний день» — щочетверга. Він був у кожній студентській їдальні, кав’ярні, ресторані. Студенти «рибні дні» не шанували. Проте вони проіснували аж до горбачовської перебудови, у процесі якої й згинули. Чому, поясню через анекдот тих часів про відвідування рибної крамниці:
— Чи у вас є м’ясо?
— М’яса немає в м’ясному навпроти, а у нас немає риби.
Нині, за бажання та статків, кожен день тижня можна зробити суто рибним.

«Бідні» студенти
У перших навчальних закладах Російської імперії дотримувалися статуту православної церкви. Згідно з ним, середа і п’ятниця (за винятком літнього М’ясоїда) були днями посту: заборонялося вживання м’яса для мирян, але дозволялись рибні страви. «Рибними днями» були й деякі свята. Тож відповідь на запитання, яку рибу споживали перші студенти, можна одержати з історичних документів. Радник канцелярії Академії наук 20 лютого 1761 року підписав «Визначення Канцелярії АH щодо розкладу обідів та вечерь студентів», у якому, зокрема, йшлось: «...студенти приносять скарги словесні, що їм готується їжа завжди однакова, що їм уже остогидло, і просили, щоб їм заздалегідь наказано було готувати харчі різні». Тоді за вказівкою канцелярії АН наказали: «... оным студентам и гимназистам ествы пpиготовлять по пpиложенному пpи сем pасписании попеpеменно». Відповідно до цього розпису, серед іншого, існував такий розділ меню: «Рибу варити і смажити: 1. Осетрину. 2. Білужину. 3. Тріску суху. 4. Лососину». Про що це свідчить? Про те, що водойми імперії давали першокласну рибну продукцію, і що за часів студента Михайла Ломоносова цієї риби було вдосталь і в Петербурзі, й Києві. Тому коштувала вона дешево. Адже на харчі студента відпускали лише 10 коп. казенних щоденно, а курка, приміром, коштувала 25 коп.

Сумнозвісний четвер
За радянських часів «рибний день» не мав жодного зв’язку із православною традицією. Та й Ломоносов тут був ні до чого. 12 вересня 1932 року нарком СРСР із постачання Анастас Мікоян підписав постанову Наркомпостачу «Про запровадження «рибного дня» на підприємствах громадського харчування». Згідно з нею всі ресторани та їдальні один день щотижня (тоді не визначалось який) мали пропонувати відвідувачам винятково рибні страви. Це було спричинено катастрофічним зниженням виробництва м’яса в країні через суцільну колективізацію та необхідністю заповнити дефіцит білків у раціоні молодого пролетаріату хоча б таким чином.
26 жовтня 1976-го ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили постанову «Про заходи щодо подальшого збільшення виробництва рибної продукції та поліпшення її реалізації». Цього разу причиною запровадження «рибного дня» була не тільки недостача м’ясної їжі, а й необхідність збільшити виробництво рибної продукції. А за «рибним днем» був закріплений постійний день тижня — сумнозвісний четвер. Усі підприємства громадського харчування цього дня не вносили у меню жодних м’ясних страв. У більшості кухарі ліпили котлети з меленого минтаю або смажили «колючу» скумбрію. Щоправда, й тоді знаходилися справжні кулінарні винахідники, які «ознайомлювали» народні маси ще з невідомими хеком, льодяною та мокрорусом.

А тепер...
Розробляється законопроект про запровадження єдиного «рибного дня» в Україні. Про це в інтерв’ю ЗМІ розповідав нещодавно Микола Поліщук, глава Національного комітету з охорони здоров’я при Президентові України. «Цілком реально змусити всі приватні підприємства зробити один день рибним. Не помруть. Санепідемстанцію наслати, і ті знайдуть економічні важелі. Закриють на два дні ресторан, збиток такий буде, що надалі його власники робитимуть те, що треба. Це просто робиться. Законодавство щодо цього вже розробляється»,— декларує екс-міністр охорони здоров’я.
Певна річ, що ініціативи пана Поліщука пов’язані з турботою про здоров’я населення. Мовляв, якщо запровадити добре знайому «зобов’язаловку» зі споживання риби, то якість харчування поліпшиться. А виходить, знизиться й рівень захворюваності.
Справді, за рівнем споживання риби й морепродуктів на одного жителя в 2006 році Україна посіла останнє місце в Східній Європі. Пересічний українець за рік споживав 15,4 кг риби. Для порівняння: 2002-го цей показник був на рівні 10 кг, а в середині 1990-х — 3–4 кг. Водночас потрібно враховувати, що імпорт риби в Україну та її споживання населенням зростає. Так, минулоріч наша держава імпортувала 331,4 тис. тонн риби, що на чверть більше, ніж у 2005-му. Прогнозується, що зростання імпорту цього року збільшиться ще відчутніше — мінімум на 30–35 відсотків. То для чого «рибний день»? Хіба для того, щоб підтвердити розвиток історії за законами спіралі?

Григорій КОВТУН
також у паперовій версії читайте:

• І ПОЇЛИ, І ГРОШЕЙ ЗАРОБИЛИ
• УСЕ ПРО БУКОВИНСЬКИЙ ТАНЕЦЬ
• ЕНЦИКЛОПЕДІЯ НАТІЛЬНОГО ЖИВОПИСУ

назад »»»