ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЩО ОЧІКУЄ СВІТ ДО 2020 РОКУ?

Як виглядатимуть наша цивілізація та деякі країни в найближчі десятиліття? Адже сучасний світ стрімко змінюється, бурхливо розвиваються економіка, тривають глобалізаційні процеси. Відповіді на ці питання дають співробітники Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН у монографії «Світова економіка: прогноз до 2020 року».

Динаміка прогресу
На думку більш ніж 50 відомих авторів, це буде розвиток глобальної економіки, що ґрунтується на знаннях. Фундаментальною характеристикою в прогнозований період стане прискорення темпів світового економічного зростання, які досягнуть 4,2–4,3% щорічно (у попередні 15 років вони становили 3,4%). Коли говорити про абсолютні показники, то нині світовий ВВП становить понад $61 трлн і до 2020-го подвоїться, досягши приблизно $117 трлн. Автори вважають: щорічний приріст світового внутрішнього валового продукту до кінця прогнозованого періоду збільшиться до $6–7 трлн. Зараз він дорівнює $3 трлн, тобто за рік світовий ринок товарів і послуг зростає до розмірів економіки Німеччини або Індії.
На формування світової економічної динаміки в перші десятиліття XXI ст. безпосередньо впливатиме набагато більша кількість учасників, ніж це було нещодавно. До традиційних центрів долучаються Китай, Індія, Бразилія, Іран й великі держави.
У найближчі 15 років до динаміки темпів приросту світового ВВП основний внесок зроблять країни, що розвиваються, передовсім Китай (середньорічний приріст внутрішнього валового продукту становитиме 7,7%) та Індія (6,6%). Ці дві країни стануть лідерами глобалізації другої хвилі.
Вищими темпами від світового тренда розвиватимуться економіки Росії (6%), країн СНД (6), держав Східної та Центральної Європи (4,8%). До числа великих країн, які також стрімко нарощуватимуть свою міць, належать Малайзія (5,5%), Індонезія (4,9), Іран (4,4), Бангладеш (5,2), Мозамбік (4,5%).
У США темпи приросту ВВП за цей період дорівнюватимуть 3,2–3,3%. Це хороші цифри для американської економіки, але загалом вони залишаться на рівні тренда 1990-х років. У державах Західної Європи коливання в темпах зростання будуть значні: від 2 до 2,7%. У Японії темпи приросту внутрішнього валового продукту становитимуть 1,7–2,2%, а в Південній Кореї — 4,9%.
У 2020 році на країни, що розвиваються, включаючи Китай та Індію, припадатиме понад половину світового ВВП, а КНР (23% світового ВВП) за цим показником випереджатиме Сполучені Штати (18%). Такі розрахунки автори роблять за паритетом купівельної спроможності та у цінах 2005–2006 років, що не повною мірою відображають якісні розбіжності в структурах економік країн. Розрахований за ринковим курсом юаню до долара ВВП Китаю в 2020 році сягатиме орієнтовно 50% США.
У прогнозований період очікується сповільнення темпів приросту населення Землі — у середньому до 0,9% щороку. До 2020-го чисельність населення нашої планети досягне 7,3 млрд осіб (6,4 млрд у 2005 р.).
У країнах, що розвиваються, населення збільшиться на 18% — у середньому на 1,1% щорічно. У період між 2015–2020 роками чисельність жителів Китаю стабілізується на рівні 1,4 млрд осіб, населення Індії до кінця прогнозованого періоду досягне 1,3 млрд осіб. У більшості європейських розвинутих країн і в Японії чисельність населення стабілізується приблизно на рівні 2005 року й в 2020 році сягатиме в Західній Європі 407 млн і Країні Призахідного Сонця — 127 млн осіб. У всіх країнах ЄС динаміка населення, починаючи з 1980-х років, усе більше підтримується міграцією з-за кордону.
Сприятлива демографічна ситуація збережеться у США, тут населення до 2020 року досягне 330 млн осіб, у тому числі за рахунок стійкого природного приросту населення.
Із урахуванням імміграції кількість населення Росії може стабілізуватися в 2010–2020 роках на рівні 140 млн осіб, що приблизно дорівнюватиме його чисельності в 2005-му (142 млн).
Відносно високі темпи зростання світової економіки в поєднанні з уповільненням зростання населення призведуть до різкого прискорення приросту ВВП на душу населення (3,5% у 2011–2020 роках проти 1,3% у 1980-тіі й 1,6% у 1990-ті роки). Така характеристика як обсяг ВВП на душу населення дає змогу оцінювати не лише кількісний, а й якісний параметр розвитку будь-якої держави. Очікується, що в прогнозований період США збільшать відрив за цим показником від інших держав світу. 2020 року обсяг ВВП на душу населення в США становитиме $63,7 тис./рік (друга позиція, перша в країні Люксембург — $81,6 тис.). Це відповідно на $21,3 тис. більше, ніж у Японії ($42,1 тис.) і на $23,1 тис. більше, ніж у Західній Європі ($40,6 тис.). Для порівняння: 2005-го за цим показником Японія ($30,8 тис.) відставала від США ($42,2 тис.) на $11,4 тис., а Західна Європа ($29,9 тис.) — на $12,3 тис.
За оцінками авторів, у 2020 р. майже половина населення Землі (3,6 млрд, або 48,8%) житиме в країнах із середньодушовим ВВП понад $10,0 тис./рік. У 2005-му в таких країнах жило 23,2% (1,48 млрд) населення нашої планети. За збереження значної диференціації в доходах чисельність середнього класу значно зросте й дорівнюватиме 40% населення Землі.

Умови зростання
На перше місце автори ставлять глобалізацію. Завдяки її позитивному впливу, що посилюється, підвищуватимуться темпи зростання продуктивності праці та поліпшуватиметься загальна ефективність ведення світового господарства. Позитивні чинники глобалізації — це використання країнами досягнень у сфері інновацій, передових технічних стандартів і методів корпоративного та державного керування економікою, глобальна конкуренція, раціональніше ставлення до ресурсів.
Прискоренню глобалізації сприятиме бурхливе зростання світової торгівлі, що випереджатиме темпи зростання ВВП і особливо обмін послугами: діловими (маркетинг, консалтинг тощо), фінансовими, транспортними, телекомунікаційними. Частка палива у світовому обігу скоротиться з нинішніх 14 до 9% до кінця прогнозованого періоду. Найшвидше зростатиме торгівля продукцією середньої технічної складності й особливо високотехнологічною продукцією. До 2020 року їхня частка у світовій торгівлі сягатиме приблизно 70%.
Очікується посилення стимулюючого впливу глобалізації на пропозицію капіталу. В результаті розширення господарських зв’язків зросте загальний інвестиційний потенціал (приватний та державний капітал, кошти міжнародних організацій), яким володіє світова економіка. Щорічний обсяг прямих іноземних інвестицій у наступні 15 років зросте в три-чотири рази. Перерозподілу міжнародних потоків капіталів, товарів, послуг сприятиме лібералізація зовнішньоекономічної політики. Розвиток світових валютних, кредитних і фінансових ринків стане важливим чинником вирішення суперечностей між вільними ресурсами в одних регіонах світу й потребами у них в інших.
Інший важливий чинник зростання світової економіки — інноваційний процес. У прогнозований період центр ваги інноваційної активності зміщуватиметься до сфери послуг (фінансових, інформаційних, медичних), а також енергозбереження та екології.
Економічно значущим буде процес конвергенції технологій, тобто одночасного використання можливостей інформаційних, біо-, нано- та інших технологій. Це, безсумнівно, дасть кумулятивний ефект, що називають технологічною революцією.
Сучасний технологічний розвиток наближається до середини п’ятого історично великого циклу (його тимчасові межі — 1990–2040 роки), що характеризується комп’ютерною революцією, формуванням глобальних телекомунікаційних мереж, зростанням економічного використання Інтернет-технологій. Цей цикл закінчується за межами прогнозованого періоду. Проте вже зараз починають окреслюватись контури шостого технологічного циклу, що, можливо, характеризуватиметься революцією в охороні здоров’я на основі використання генетичних методів лікування та біоінформатики; можливими радикальними змінами в принципах і методах природоохоронної діяльності; розробкою економічно прийнятних технологій альтернативної енергетики, що знижують залежність від вуглеводневої паливно-енергетичної сировини.
Ці інноваційні напрями активно освоюють як розвинуті держави, так і Китай, Індія, нові індустріальні країни. Автори очікують, що до 2020-го на Китай припадатиме 20% світового обсягу наукоємної продукції, а на країни Азії — 45%. Випереджувальні темпи витрат на науку в Китаї, Індії, нових індустріальних країнах дають можливість припустити, що наукоємність їхніх ВВП зростатиме високими темпами. Однак для того, щоб такий прогноз збувся, у цих державах має бути створений інноваційний механізм, який ефективно працюватиме.
За 2006–2020 роки загальне споживання первинних енергоресурсів у світі зросте в 1,3 раза. На країни, що розвиваються, припадатиме 2/3 цього збільшення (з них 1/4 — на Китай). Подвоєння світового внутрішнього валового продукту, що відбудеться за цей період, свідчить про те, що економічне зростання буде енергозберігаючим. Споживання нафти на 1,0 тис. дол. світового ВВП знизиться до 2020 року до 52 кг (2005 р. — 75 кг, 1990 р. — 100 кг). У структурі споживання домінуючий стан збережеться за ресурсами органічного походження, частка атомних електростанцій, ГЕС й інших поновлюваних джерел енергії не перевищить 15%.
Для забезпечення стійкого розвитку світової економіки будуть потрібні чималі інвестиції в нові родовища та інфраструктуру, але їхній розмір залежатиме від динаміки цін на первинні ресурси. У довгостроковій перспективі ціни на нафту в реальному вираженні (щодо світової інфляції), певніше за все, знижуватимуться. Проте прогноз на найближчі роки складний через невизначеність ситуації в таких країнах, як Ірак, Іран, Венесуела й Нігерія.
Долар і в 2020-му залишиться ключовою міжнародною валютою, що дасть змогу американській економіці, як і раніше, користуватися зовнішніми джерелами фінансування.

Українські перспективи
Спеціально прогнозом розвитку української економіки автори монографії не займалися, хоча в багатьох розділах, особливо проблемних, зафіксоване їхнє ставлення до поставлених перед країнами СНД проблемами.
Динаміка зростання української економіки в прогнозований період буде високою — 6% на рік. Однак за всієї важливості кількісних показників істотне значення матиме наповнення цих відсотків такими характеристиками, як продуктивність праці, конкурентоспроможність продукції тощо.
В умовах стрімко зростаючої конкуренції подальші 15 років будуть важкими для української економіки, тому доведеться визначитися з напрямами наших конкурентних переваг, місцем у міжнародному поділі праці.
Переходу України на інноваційний шлях розвитку немає альтернативи, тому що тільки це дасть можливість нашій країні зайняти гідну нішу у світовій економіці. Роботу в цій сфері потрібно вести у двох напрямах: по-перше, здійснювати масштабне державно-приватне фінансування нових технологічних рішень і створення інновацій, по-друге, поступово створювати нове, сприятливе для інноваційної діяльності інституціональне середовище.

Григорій КОВТУН, член-кореспондент НАН України
також у паперовій версії читайте:

• «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОРИВ» — НА УРЯДОВОМУ ПОРТАЛІ
• ОЩАДБАНК ОТРИМАВ ПЕРШИЙ ТРАНШ

назад »»»