ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ТАКІ ПРИВАБЛИВІ ПОЛЮСИ...
Тепер, коли в більшості європейських країн панує хурделиця та жорсткі морози, досить малоймовірним видається прогноз метеорологів про неминуче зникнення льодового панцира в Арктиці та Антарктиці. Поки країни в приморських районах починають рахувати збитки від затоплення великих територій, інші вираховують можливі прибутки від видобутку корисних копалин на шельфах Північного та Південного полюсів. Зокрема, днями уряд Сполучених Штатів, попри протести екологів, видав ліцензію на геологорозвідувальні роботи в Чукотському морі на шельфі штату Аляска.

Незважаючи на президентські вибори, які навесні відбудуться в Росії, а восени 2008 року в США, у поточному році, певніше за все, розпочнуться багатосторонні переговори арктичних країн про розмежування спірних територій та залагодження нинішніх суперечок щодо Арктики. Претендентами на частку «арктичного пирога» є п’ять держав: США, Канада, Росія, Норвегія та Данія.
Міжнародні оглядачі наголошують: можна запропонувати два методи поділу спірної території. На середній лінії наполягають Данія, Канада та Організація Об’єднаних Націй. Зазначений метод полягає в проведенні від ісландських берегів до Берингової протоки географічно найкоротшої лінії, стосовно якої визначатимуться крайні точки морських кордонів кожної з держав-претендентів. Прихильниками секторального методу поки що є Росія та Норвегія.
Вони пропонують за точку відліку взяти Північний полюс і провести до нього географічні лінії відповідно від крайніх точок морських кордонів зацікавлених держав. У будь-якому разі принципове питання полягає в доведенні або спростуванні російської версії про те, що хребет Мендєлєєва та хребет Ломоносова в Льодовитому океані є (або ні) географічним продовження Сибірської континентальної платформи.
На думку експертів, якщо Росія та США домовляться між собою, певніше за все, буде реалізований секторальний метод поділу. У такому разі зона впливу США збільшиться майже втричі і сягатиме Північного полюса. Росія також територіально збільшить свій приполюсний район. Навряд чи проти цього заперечуватиме Норвегія, чиї права на водний простір навколо острова Шпіцберген і тепер регулюються міжнародними зобов’язаннями. За такого варіанта територіально втрачають Данія та Канада. У разі реалізації методу серединної лінії підконтрольна територія США зменшиться на користь Канади. У такому варіанті зацікавлена Данія, її, вірогідно, підтримає Європейський Союз.
Навряд чи інші світові центри впливу зможуть втрутитися в розподіл Арктики. Однак цього не можна сказати про Південний полюс, тобто Антарктики. Договір про Антарктику, підписаний 1959 року, зафіксував право на участь у дослідженнях на цьому континенті всіх держав, що є членами Організації Об’єднаних Націй. Антарктика була проголошена спільним надбанням людства та демілітаризованою зоною. Свої полярні експедиції та бази нині тут мають лише США, Росія, Японія, Австралія, Південноафриканська Республіка, Франція, Україна. Однак тепер свій інтерес до природних ресурсів цієї останньої «комори» людства виявляють азійські гіганти — Китай та Індія. Загалом навколо обох полюсів земної кулі поступово розгортається гостра міжнародна конкуренція, яка може призвести до значних конфліктів.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ВИБОРИ ПЕРЕНЕСЕНО
• СТАНДАРТИ ДЛЯ УРЯДУ
• НА ОДНУ МОНАРХІЮ МЕНШЕ

назад »»»