ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ГРУЗІЯ ОБРАЛА ПРЕЗИДЕНТА
П’ятого січня 2008 року відбулися дострокові вибори президента Грузії. Одночасно був проведений референдум щодо перспективи вступу Грузії в НАТО та визначення дати парламентських виборів. Зрештою, отримано цілком очікувану відповідь на запитання про приєднання до Північноатлантичного альянсу, тоді як результат президентських виборів декілька днів тримав спостерігачів у напрузі. Адже на цих виборах вирішувалося, чи спроможна Грузія підтвердити свій демократичний вибір та політичними засобами розв’язати національну кризу.

За грузинськими виборами спостерігали близько тисячі представників міжнародних та громадських організацій. Констатувавши певні порушення в день виборів, вони визнали їх загалом вільними та демократичними.
Різні соціологічні служби віддавали перемогу то кандидатові від опозиції Левану Гогачеладзе, то Михаїлу Саакашвілі. Зрештою, перевага колишнього президента над опонентами була зумовлена його здобутками в розбудові державних інститутів Грузії. У повсякденному житті простих громадян зміни, які відбулися в країні впродовж часу, що минув від «революції троянд» 2003 року до протестів опозиції на початку листопада 2007 року, ототожнюються з подоланням тотальної злочинності, створенням найпотужнішої серед кавказьких країн армії та дієвих спеціальних служб. Безумовно, найгострішою проблемою держави залишається складне соціально-економічне становище населення. Саме це давало опозиції аргументи для критики Михаїла Саакашвілі. Однак запропонувати більш реалістичну альтернативну програму розвитку країни опозиція так і не спромоглася.
Прихильники Михаїла Саакашвілі були занепокоєні перспективою акцій протесту після виборів. Представники опозиції наполягали на проведенні другого туру. Але відрив між Саакашвілі та опозиційними кандидатами чітко підтвердив вибір більшості громадян Грузії. Їх об’єднала ідея відновлення територіальної цілісності країни. Об’єктивно Грузія, сподіваючись повернути контроль над Абхазією та Південною Осетією, основну частину державного бюджету витрачає на військові потреби. Саме з міркувань пошуку зовнішньої допомоги більшість грузинів цілком прогнозовано проголосувала на референдумі за вступ до НАТО.
Це дає можливість грузинській дипломатії вже на квітневому бухарестському саміті організації поставити питання про вступ до Альянсу. Зрозуміло, що такий зовнішньополітичний вибір ще більше роздратує Кремль. Росія не перестає розглядати Кавказ як важливий фактор своєї внутрішньої та зовнішньої безпеки. За цих обставин другий президентський термін Михаїла Саакашвілі має бути зорієнтований на вирішення проблемних питань грузинсько-російських відносин, що, імовірно, дасть змогу вирішити деякі економічні й політичні проблеми Грузії. Росія навряд чи буде зацікавлена напередодні зимової олімпіади у Сочі у 2014 році загострювати становище в Абхазії. Зрештою, другий президентський термін і визначить місце президента Михаїла Саакашвілі в історії Грузії.
також у паперовій версії читайте:

• ЛІВАНСЬКЕ ЯБЛУКО РОЗБРАТУ
• ПЕРШИЙ РІК БЕЗ ТУРКМЕНБАШІ
• КЕНІЙСЬКЕ «САФАРІ»

назад »»»