ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«БУ-БА-БУ» ЗА 20 РОКІВ ПОМОЛОДШАЛА
Оселя київського селекціонера Анатолія Патія нагадує тропічний рай. Повітря насичене духмяним ароматом квітів лимонів, мандаринів, помаранчів, ананасів, хурми. Дивують око «царівна Анд» — наранхіла та її землячка — пасифлора. Й посеред цього дива — гордість господаря — карликовий банан.

Того грудневого дня 1987-го (на той час група «Бу-Ба-Бу» існувала 2,5 року, але виступала лише у вузьких колах друзів) вони не думали, що завтра прокинуться знаменитими. А іншого грудневого дня (точніше, вечора) перед початком концерту вони старанно повторювали свої давні вірші й теж трохи хвилювалися, не приховуючи цього. Мовляв, двічі в одну річку не увійдеш: чи вийде зараз так, як тоді (бо давненько не виступали разом), чи потрібні сьогодні людям так само, чи не втратила актуальності поезія. Втішні для письменників-бубабістів — Юрія Андруховича, Віктора Неборака та Олександра Ірванця — відповіді на перелічені запитання одразу допомогла дати захоплена реакція публіки. Їх хотіли слухати і чути, їхня творчість є молодою й донині.
За дві години до початку вечора, на прес-конференції письменник і видавець Василь Ґабор презентував упорядковану ним книгу, котра щойно побачила світ у львівському видавництві «Піраміда». Вона має назву «Вибрані твори» «Бу-Ба-Бу».
— Мені завжди імпонувала творчість цих людей, котрі зруйнували радянський стереотип сприйняття літератури як обов’язково чогось великого і могутнього, привчили читача до камерних форм поезії,— сказав Василь Ґабор.— Я вибирав поезію, прозу, есеїстику цих авторів такого ґатунку, щоб показати їхню творчу своєрідність. Сприймаю нову книгу як антологію не лише творчості «Бу-Ба-Бу», а певного напряму української літератури.
Далі своїми спогадами й роздумами поділилися «винуватці» урочистостей — Юрій Андрухович, Олександр Ірванець та Віктор Неборак. Вони зізналися, що недаремно обрали саме поетичний трикутник, тому що з нього неможливо прибрати якийсь елемент — розпадеться фігура. Для того, аби молоде поетичне угруповання привернуло увагу, існує трійця, що є, на їхню думку, найкращою формулою. Взагалі три українських поети-постмодерністи об’єдналися і впродовж 1980-90-х років виступали зі спільними творчими вечорами зовсім не тому, що, як дехто припускає, разом їм легше було просуватися. Вони пояснюють свій альянс бажанням частіше зустрічатися і спілкуватися — як інтелектуально, так і просто за чаркою горілки. «Ірванець та Неборак — це ті люди, з якими мені хочеться дружити»,— констатує Юрій Андрухович.
Чи вважають вони свій бурлескно-балаганно-буфонадний (з перших двох літер кожного слова утворилася назва групи) стиль противагою іншим літературним або й не лише літературним стилям і течіям? Відповідь негативна. «Ми не ставили мети боротися, а намагалися писати добрі вірші»,— говорить Олександр Ірванець.
З другої половини 1990-х років учасники групи більше часу почали присвячувати особистій творчості, й кожен з них, як відомо, має власне літературне обличчя, знаємо їх як поетів, прозаїків, перекладачів, літературознавців. У тому ж таки Київському молодому театрі з великим успіхом ідуть вистави «Трагедія Гамлета, принца Данського» (переклад Юрія Андруховича) й «Четверта сестра» Януша Гловацького (в перекладі Олександра Ірванця).
Тож чи вони ще зійдуться знову? Кажуть, що насправді не розійшлися і в будь-який момент можуть знову почати проводити троїсті вечори. У тому, що така оригінальна форма далеко не вичерпала себе, переконав ювілейний вечір групи в один з останніх днів 2007-го. Складалося враження, що, піднімаючись з білих стільців-«тронів» і читаючи по черзі вірші, поети ніби заряджали одне одного (не кажучи про зал) дивовижною енергетикою. Так, їм варто виступати разом і нести неповторний бубабізм, що ґрунтується на іронії (особливо самоіронії), якої так бракує інколи нашій літературі.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• ОЛЕКСІЙ БОГДАНОВИЧ: «ХОТІВ БИ СПРОБУВАТИ СЕБЕ І В ПІСЕННОМУ ЖАНРІ...»

назад »»»