ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
БЕЗ РЕПРЕСИВНОГО УХИЛУ
Кримінальна юстиція повинна відповідати нинішнім українським реаліям, вимогам верховенства права і зобов'язанням нашої країни перед Радою Європи. Цей постулат заперечень не викликає. Коло, без перебільшення, революційних реформ, необхідних для досягнення обраної мети, визначено. Щоб зробити перший крок на цьому шляху, потрібно подолати опір відомств, котрі не бажають розлучатися зі звичними повноваженнями, які в умовах розвинутої демократії є анахронізмом.

2008-ого МАЄ СТАРТУВАТИ ДОКОРІННЕ ОНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ
Частину злочинів трансформують у підсудні проступки
Нинішня вітчизняна система кримінальної юстиції в Україні громіздка, внутрішньо суперечлива, науково необґрунтована, надмірно ускладнена — таким є вердикт провідних вітчизняних правників. Серед інших її недоліків — дублювання повноважень, надання пріоритету завданням, котрі є по суті другорядними, невиправдано ускладнені формальні процедури. Як наслідок, існуюча система не забезпечує належний стан правопорядку та ефективний захист особи, суспільства і держави.
Численні зміни, яких зазнала структура органів кримінальної юстиції, не мали системного характеру і переважно були спрямовані на задоволення відомчих інтересів. Відтак цей потужний репресивний механізм не переорієнтувався на запобігання злочинним діянням, захист і відновлення порушених прав осіб. Відповіддю на виклик часу стала Концепція реформування кримінальної юстиції, в якій враховано пропозиції та зауваження органів влади та установ, експертів зі сфери права й представників неурядових організацій. Документ схвалила Національна комісія зі зміцнення демократії й утвердження верховенства права (постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Президентові України).
Нагадаємо, що до системи кримінальної юстиції належать кримінальне, кримінально-процесуальне і кримінально-виконавче законодавство, а також суди, які розглядають карні справи, інститут державних обвинувачів (прокуратура), органи та установи, що мають повноваження проводити досудове розслідування, та органи виконання кримінальних покарань і адвокатура. Метою реформування цієї системи є подальша демократизація, гуманізація, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних актів і зобов'язань нашої держави.
Попри те, що в чинному Кримінальному кодексі України існує поділ злочинів на чотири види залежно від ступеня тяжкості, для осіб, визнаних винними у їхньому скоєнні, передбачено однаковий юридичний наслідок — судимість. Однак певні діяння, зафіксовані в Кримінальному кодексі, не мають такого рівня суспільної небезпеки, щоб суттєво обмежувати права і свободи тих, хто їх скоїв. Водночас вітчизняне законодавство містить норми про адміністративні правопорушення, за котрі передбачено такі стягнення як короткостроковий арешт, конфіскація майна (тобто кримінально-правового змісту). Проте особам, яких притягують до відповідальності за такі діяння, не надано належних процесуальних гарантій (права на юридичну допомогу, оскарження судових рішень та інших гарантій, передбачених Конвенцією про захист прав і основних свобод людини).
Відтак у Концепції запропоновано певну частину злочинів, відповідальність за які передбачена в Кримінальному кодексі, трансформувати в кримінальні (підсудні) проступки. Основним критерієм має бути ступінь небезпеки такого переступу. До категорії кримінальних (підсудних) проступків належить включити окремі діяння, котрі згідно з чинним Кримінальним кодексом відносять до злочинів невеликої тяжкості, а також порушення, передбачені чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення, які мають судову юрисдикцію (дрібне хуліганство, дрібне викрадення чужого майна). Такі переступи варто об'єднати в новому Кодексі України про кримінальні (підсудні) проступки. Обмеження або позбавлення волі для осіб, які їх вчинили, не повинно перевищувати строк понад один місяць.

Справи, які має розглядати суд присяжних
Тривалі спроби розробити новий Кримінально-процесуальний кодекс виявилися неуспішними, оскільки лише консервували діючу застарілу модель. Відтак кримінальний процес потрібно реформувати на засадах запровадження позбавленої обвинувального ухилу процедури досудового розслідування, вдосконалення прокурорського нагляду за ним, дотримання розумних термінів під час досудового та судового провадження, забезпечення захисту прав і законних інтересів потерпілого, відшкодування завданої йому шкоди, розширення застосування відновних і примирних процедур, реальної, а не декларованої рівноправності сторін обвинувачення й захисту.
Розслідувати кримінальні (підсудні) проступки, злочини невеликої та більшість злочинів середньої тяжкості слід за спрощеними процедурами. Застосування такого запобіжного заходу, як взяття під варту, слід звести до мінімуму.
Важлива запропонована процесуальна новація — зменшення до 48 годин максимального терміну, на який особу можна затримати без рішення суду. Це відповідає Міжнародному пакту про громадянські та політичні права й Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Для реалізації цього положення необхідно внести зміни в Конституцію України. Наразі в Концепції запропоновано вважати 72-годинний термін затримання допустимим лише у виняткових випадках.
Органи досудового розслідування, державний обвинувач і суд мають бути позбавлені процесуальних можливостей втручатися у вибір підозрюваним, обвинуваченим чи потерпілим захисника (адвоката) і перешкоджати його участі в справі.
Доцільно виділити окремі суди для розгляду кримінальних справ про найтяжчі злочини (вони повинні діяти у містах, де функціонують слідчі ізолятори). В таких судах має функціонувати суд присяжних. Їхня колегія виноситиме вердикт лише стосовно факту (чи мало місце кримінальне діяння, чи вчинив його обвинувачений, чи винуватий він), а професійний суддя, головуючий у процесі, на цій підставі вирішуватиме правові питання.
Суддя повинен ознайомитися з обвинувальним актом і матеріалами, що його обґрунтовують, до початку судового провадження. На цьому етапі потрібно запровадити інститут визнання в суді фактів, які сторони не оспорюють, не обтяжуючи суд дослідженням їх під час судового розгляду справи. Слід підвищити процесуальний вплив потерпілого як сторони обвинувачення. Служба пробації повинна забезпечувати суд інформацією про соціальну характеристику обвинуваченого (вона необхідна для визначення найадекватнішого запобіжного заходу для нього або виду покарання).
Потрібно запровадити ювенальну юстицію. Кримінальні справи, обвинуваченими в яких є неповнолітні, суд має розглядати колегіально за участю народних засідателів. Слід ініціювати окремий вид провадження, згідно з яким суддя може призначити покарання особі, що скоїла нетяжкий злочин, без проведення судового засідання, якщо така особа визнає свою вину і не заперечує проти вироку.
Щоб дотримати презумпції невинності та усунення обвинувального ухилу в діяльності суду, треба скасувати інститут направлення справи на додаткове розслідування.

Позбавляти волі, але не гідності
Зміни до кримінального та кримінально-процесуального законодавства мають доповнюватися змінами в кримінально-виконавчому праві. Головним їхнім лейтмотивом повинно стати таке: при проводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватися їхніх прав. До слова, нещодавно Президент України наголосив: установи з виконання покарань мають виконувати вироки судів стосовно позбавлення волі, а не позбавляти людей гідності. У світлі цих вимог треба вдосконалити методи громадського контролю за дотриманням прав засуджених і тих, хто перебуває під вартою, відповідно до Європейських в'язничних правил.
Реформування органів кримінальної юстиції передбачає, що досудове розслідування має бути покладене на національну поліцію в системі Міністерства внутрішніх справ, фінансову поліцію в системі Мінфіну, військову поліцію в системі Міноборони, слідчий підрозділ Служби безпеки України та спеціально утворений антикорупційний орган. Конституційні повноваження та принципи організації прокуратури повинні відповідати стандартам демократичного суспільства, рекомендаціям Парламентської Асамблеї та Комітету Міністрів Ради Європи.
МВС має стати цивільним органом європейського зразка. Забезпечення громадського порядку, протидія злочинності та розслідування злочинів має бути покладене на національну поліцію. Всі дозвільно-реєстраційні функції слід віднести до повноважень окремих органів у системі МВС.
Щоб подолати конфлікт інтересів й усунути умови для зловживання, податкову міліцію слід відокремити від Державної податкової адміністрації та реорганізувати в самостійний орган у системі Мінфіну — фінансову поліцію. До її компетенції повинно належати досудове розслідування податкових, фінансових, митних злочинів і кримінальних проступків. Кримінальні покарання має виконувати демілітаризована кримінально-виконавча служба, підпорядкована Мін'юсту. У складі цього ж відомства повинна діяти самостійна служба пробації.
Необхідно розробити принципово нові, науково обґрунтовані критерії оцінки результатів роботи органів, що входять до складу системи кримінальної юстиції. Вони серед іншого повинні містити дані про кількість справ, провадження в яких не було завершене у визначені законом терміни, результати розгляду карних справ у суді, кількість скарг на порушення прав осіб під час досудового розслідування, рівень суспільної довіри до діяльності органів досудового розслідування та прокурорів.
Щоб гарантувати змагальність процесу й рівноправність сторін обвинувачення і захисту, потрібно завершити становлення адвокатури як незалежної самоврядної організації, передбачити створення приватних детективних агенцій і реалізувати Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги.
Президент України вважає реформу кримінальної юстиції «надактуальним» питанням. У цьому контексті першочерговими він назвав розробку і ухвалення нових Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів й реформування органів досудового слідства. Потрібно віднайти рецепт виходу із ситуації, за якої кожен керівник зацікавленого відомства, схвалюючи концепцію реформ загалом, вважає недоцільними їх саме в своєму, адже вони, перекроюючи звичні повноваження задля захисту інтересів особи й держави, позбавляють частини влади.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

назад »»»