ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ВІД ВДАЛОЇ РЕФОРМИ — ДО ПРИСТОЙНОЇ ПЕНСІЇ

Як запевняють фахівці, реформа пенсійної системи вважається одним із найскладніших процесів у світі. Адже пенсійна система впливає на економічний розвиток країни, добробут її громадян, вона є ключовим джерелом внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Державну солідарну пенсійну систему, коли працююче покоління за рахунок своїх внесків утримує тих, хто досяг пенсійного віку, свого часу винайшов Бісмарк. На той час це було прогресивне рішення. Нині, коли у світі спостерігається демографічна криза, населення старіє, народжуваність зменшується, ця система дає «збої». Тож країни вдаються до реформування власних пенсійних систем.
У європейських державах воно починалось у 1990-х роках, але триває й донині. Там діє трирівнева пенсійна система (є пропозиції запровадити п’ять рівнів). Вельми скромно зростає солідарна складова пенсії, основний акцент — розвиток приватних і корпоративних пенсійних фондів.
У Чилі в 1950 році реформатори обрали радикальний метод — ліквідували солідарну систему й дали «зелене світло» напівдержавним і приватним пенсійним фондам. У Британії під час реформи для всіх громадян, які досягли пенсійного віку, встановили однакову пенсію, що виплачують з державного бюджету. А доповнюють її пенсія, що залежить від трудового стажу, і та, що виплачується з корпоративного чи приватного пенсійного фонду.
В Україні пенсія з солідарної системи нині становить 32% офіційної середньої заробітної плати. У 2020 році, за розрахунками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень, вона дорівнюватиме 23,8%, у 2050-му — 21,8%, адже кількість пенсіонерів збільшується, а число працюючих, котрі платять внески до ПФ, зменшується. Наразі один працюючий утримує одного пенсіонера, у 2040-му утримуватиме 1,3, а у 2050-му —1,4.
Ресурси Пенсійного фонду у поточному році становили 95,6 млрд грн, з них 25 млрд — гроші з державного бюджету, доходи якого сягають 147 млрд грн. До того ж, в Україні — одна з найбільших ставок страхового внеску до Пенсійного фонду (33,2%), у європейських державах — 10–15–20%). Це величезне навантаження на бізнес. Ще до ПФ з 1990-х років надходять п’ять «тимчасових» зборів — від реалізації операцій з купівлі-продажу валюти, ювелірних виробів, автомобілів, нерухомості, послуг стільникового зв’язку. Лише за дев’ять місяців 2007 року вони дали ПФ близько 4 млрд грн.
Здається, прибутки Пенсійного фонду чималі. А от пенсії більшості пересічних громадян образливі. Середня становить 457 грн, а переважна більшість пенсіонерів має животіти на мінімальну — 415 грн. Тому пенсійна реформа для України вкрай потрібна. Вона, як відомо, почалась у 2004 році з ухвалення пенсійних законів, які фактично почали діяти у 2005-му році. У 2009 р. передбачається запровадження загальнообов’язкової державної накопичувальної пенсійної системи.
До неї спочатку спрямовуватиметься 2% страхових внесків, які «осідатимуть» на персональному рахунку майбутнього пенсіонера, а у 2014-му — 7% заробітної плати працівника. Відтак у 2025—2050 роках середня «прибавка» до солідарної пенсії становитиме 27,2%. Потужним буде інвестиційний ресурс від пенсійних внесків для економіки країни (у 2009 році — 3 млрд грн, у 2012 — 14 млрд грн, у 2050-му — 255,3 млрд грн).
Без допомоги фондів накопичувальної пенсійної системи не можна забезпечити гідну пенсію та зменшити навантаження на держбюджет і бізнес, запевняють експерти. Нині в Україні починають активно створювати недержавні пенсійні фонди (НПФ), їх понад 90. У середньому за 20 років внески працівника до НПФ можуть бути 1 775 722 грн, а дохід від їхнього розміщення — 1 163 242 грн. Середня додаткова пенсія може досягти 5–8, а то й більше 20 тис. грн.
Роботодавець може сплачувати до НПФ на користь свого найманого працівника до 15% фонду заробітної плати і віднести ці видатки на валові витрати підприємства. Тож, по суті, ці страхові внески йому нічого не коштують.
В американських пенсіонерів пенсія складається з 45% державної пенсії, 12% виплат з корпоративно-приватної пенсійної системи і 43% — з приватних пенсійних фондів. Європейські пенсіонери більше отримують з накопичувальної державної пенсійної системи.
Американські приватні пенсійні фонди розміщують пенсійні внески так, що вони дають пристойний дохід. Пенсіонери отримують 45% виплат за рахунок своїх накопичень, а 55% — за рахунок інвестиційного доходу від них. До речі, середня пенсія в США становить 6 тис. дол., а середня зарплата — 4 тис. дол.
Пенсійна реформа має підштовхнути розвиток фондового ринку. У країнах, де найбільш розвинутий фінансовий та фондовий ринок (Австралія, Канада, Франція, Німеччина, Гонконг, Ірландія, Японія, Швейцарія, Нідерланди, Велика Британія, США), у 1996 році активи пенсійних фондів становили 11,6 трлн дол. (58% ВВП), а у 2006-му — 23,3 трлн (81% ВВП). Найбільше пенсійних коштів ці країни інвестують в акції. У 1996 році вклали 51,6% (у облігації —36,5%), а у 2006-му — 60,2% (у облігації —25,5%).
Активи недержавної пенсійної системи у Латвії вже сягають 0,301 млрд дол., у Чехії —7,2, Казахстані — 6,3, Росії — 15,5, Польщі — 40,7 (за 2006 рік вони зросли в 1,5 раза, до недержавної пенсійної системи долучилось 12,6 млн громадян), у Великій Британії — 2,3 трлн дол., у США — 13,9 трлн дол. А в Україні активи недержавної пенсійної системи дорівнюють лише 0,033 млрд дол. і нею охоплено 0,222 млн громадян.
У нашій країні законом жорстко регламентується інвестування пенсійних активів. Так, 40% дозволено вкладати в акції, 50 — у облігації державної позики, 20 — у облігації місцевої позики, 40 — у корпоративні облігації, 40 — у іпотечні цінні папери, 10 — у нерухомість, 10 — у банківські метали, 20% — у акції та облігації іноземних емітентів. А ось в Австрії немає обмежень щодо інвестування в облігації, у нерухомість можна вкладати 20%. В Угорщині законом не дозволяється вкладати пенсійні кошти у нерухомість, в акції можна інвестувати 50—60% і без обмежень — у банківські депозити. В Італії немає обмежень щодо інвестування в акції та облігації, на банківські депозити можна покласти 20% пенсійних коштів, а в нерухомість — жодної копійки. У Бельгії, Німеччині та Люксембурзі обмежень щодо інвестування пенсійних активів законом не передбачено.
Аби «підштовхнути» пенсійну реформу, експерти радять прискорити ухвалення законів про впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та про запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи, а також законодавчо створити умови для додаткового стимулювання учасників і вкладників недержавних пенсійних фондів. Варто внести зміни до закону «Про освіту», дозволити вищим навчальним закладам, незалежно від форми їхньої власності, брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні.
Державній податковій адміністрації, на думку експертів, доцільно запровадити механізм повного повернення громадянам надміру сплаченого податку з доходів через нарахування податкового кредиту на внески до НПФ. Варто також Кабінету Міністрів, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку активізувати роз’яснювальну роботу щодо діяльності недержавних пенсійних фондів і пенсійної реформи, аби наші громадяни не вважали НПФ новоствореними трастами, у яких можуть поцупити чесно зароблені гроші.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПЕНСІЇ — ІНВАЛІДАМ
• ІНДИКАТОРИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
• ДЕ ВЗЯТИ ДОВІДКУ?

назад »»»