ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
БІЗНЕС + ВЛАДА... НЕВЖЕ ДРУЖБА?

Структура раціональної економіки має бути різноманітною як за сферами діяльності, галузевими пріоритетами, формами власності, так і розмірами суб'єктів господарювання, запевняють науковці. Тут велике значення має розвиток малого й середнього бізнесу, адже він є одним із найважливіших чинників економічного розвитку, його важлива функція — сприяння соціально-економічній стабільності. На жаль, параметри розвитку малого й середнього бізнесу в Україні не відповідають можливостям і потребам вітчизняної економіки, цей сектор не виконує притаманних йому функцій.

Мале та середнє підприємництво недостатньо впливає на структурну перебудову економіки, воно поки не стало дієвим чинником інноваційного розвитку. Регуляторні обмеження та високий рівень корупції, як і нестабільність умов ведення бізнесу, призводять до збільшення витратності підприємницької діяльності й зростання її «тінізації».
Нещодавнє дослідження Інституту конкурентного суспільства засвідчило, що 57% підприємців головною проблемою, яка заважає розвитку підприємництва, вважають корупцію, 55 — високі податкові ставки, 31 — слабкий захист прав власності, 12 — недостатній доступ до кредитів і 46% турбує неналежне виконання законодавства.
Дев’ять років тому в Україні було запроваджено спрощену систему оподаткування для малого підприємництва. Нею змогли скористатися мільйони наших громадян, аби успішно розбудувати свій бізнес. Та з часом цю прогресивну систему навчились використовувати у своїх оборудках спритні ділки, зазначив на міжнародній конференції «Україна: діалог влади і бізнесу» екс-прем’єр Юрій Єхануров, котрий свого часу опікувався розвитком підприємництва у країні. В результаті місцеві бюджети, куди надходять «спрощені» платежі, недоотримують величезні суми. Тож для малого бізнесу слід установити нові правила гри.
Великий бізнес теж не поспішає чесно платити податки, центри формування його прибутків перебувають за межами України. У своїй діяльності він активно використовує офшорні зони. З великим бізнесом, найбільшими фінансово-промисловими групами спочатку треба домовлятися, вважає Юрій Єхануров, а потім установлювати чіткі правила гри. Це буде непросто, оскільки політичні сили в Україні традиційно формуються переважно цими фінансово-промисловими групами. Вони є головними «акціонерами» політичних сил і, звичайно, впливатимуть на позиції фракцій у Верховній Раді.
Нині основний тягар наповнення державного бюджету покладено на середній бізнес, тож він почав шукати вихід, на жаль, у перенесенні свого бізнесу за кордон, у «тіньових» схемах. Влада має підтримати представників середнього бізнесу, адже вони не можуть створювати власні підконтрольні фракції у парламенті. Це тисячі наших громадян, яким потрібні зрозумілі правила бізнесової гри і перспективи для майбутнього.
Актуальною в Україні є проблема пільг. Улітку 2007-го Конституційний Суд ухвалив рішення про те, що не можна призупиняти чинність законів про пільги. Всі передбачені пільги мають бути реалізовані, але у державному бюджеті, який здебільшого наповнює середній бізнес, грошей на всі пільги не вистачає. Влада знайшла просте рішення — всі пільгові видатки перекласти на місцеві бюджети.
Економісти підрахували, що 2,34% доходів реально формуються у територіальних громадах, решта коштів централізується, а потім розподіляється чиновниками за регіонами. Нині, зазначає Юрій Єхануров, популізм заполонив український політичний простір. Усі політсили дали стільки соціальних обіцянок, що їх не вкласти і у 2,5 бюджети. Проте настав час, коли влада може скористатися складною ситуацією в країні, спричиненою, зокрема, підвищенням цін на газ, і скасувати пільги, які у повному обсязі народ ніколи не отримував. Не буде ні дітей, ні онуків війни. Час установити соціальну справедливість і монетизувати пільги, аби бабуся з далекого села, котра, на відміну від міських пенсіонерів, не може скористатися пільгою на проїзд, отримала за нього грошову компенсацію.
Нещодавно на Дніпропетровщині провели цікавий експеримент — запровадили соціальну картку, що фіксувала кількість поїздок пільговиків у міському транспорті. Виявилось, що автоперевізникам із бюджету треба було заплатити у десять разів менше, ніж до такого чіткого обліку.
Потрібно, вважає Юрій Єхануров, терміново ухвалити закон про акціонерні товариства, яким було захищено права дрібних акціонерів, а також закон про тендерні закупівлі. Слід навести лад на земельному ринку. Земельна реформа «буксує», бо процес концентрації землі у тих, хто невдовзі буде її продавати, не завершився.
Народний депутат Ксенія Ляпіна вважає, що недоцільно руйнувати спрощену систему оподаткування малого бізнесу. Середній бізнес — це невеликий підприємницький прошарок, а малий — значний, він потребує спрощеної системи оподаткування для свого розвитку і зміцнення. Спрощену систему треба плекати і обороняти.
У середнього і малого бізнесу є спільні інтереси й завдання. Найголовніше з них — зняття регулятивних бар’єрів і адміністративного тиску. Це було непросто за всіх урядів. На жаль, політики красномовно говорять у Верховній Раді про лібералізацію, а коли приходять в уряд, забувають про неї. Настав час податкових реформ, спрямованих не на знищення спрощеної системи, а на поліпшення адміністрування податків.
Необхідно, переконана Ксенія Ляпіна, внести зміни до Бюджетного кодексу, в якому жорстко визначений централізований розподіл бюджетних потоків. Це нині є гальмом для розвитку регіонів.
Вона наголошує на тому, що треба переглянути пільги, скасувати ті, котрі реально не можна виконати і які не спрямовані на підтримку уразливих верств населення. Народний обранець — «за» монетизацію пільг. На часі зміни до закону про тендерні закупівлі, від якого найбільше потерпають підприємці.
Слід упроваджувати нові форми діалогу бізнесу і влади. У Євросоюзі є громадський Комітет соціально-економічного розвитку, але він формується за спеціальними правилами, затвердженими Єврокомісією. Європарламент і Єврокомісія зобов’язані радитися з ключових питань з цим комітетом. Без такої процедури важливі соціально-економічні рішення не ухвалюють. Робота зі створення подібного комітету почалася у робочій групі Секретаріату Президента.
Представник Асоціації меблярів В’ячеслав Павленко вважає, що влада має створити для бізнесу прозорі закони. Не треба розмежовувати бізнес на великий, середній і малий, а запровадити для всіх невеликі податки без усіляких пільг. Тоді ніхто не ухилятиметься від них. У загальному ринку України меблевий бізнес становить 1,5 млрд дол. і створив 400 тис. робочих місць. Владі корисно спілкуватись з бізнес-асоціаціями, від них вона могла б отримати чимало корисних порад.
Юрій Думанчук, представник Сумської держадміністрації, переконаний, що треба реформувати систему оподаткування малого бізнесу. Нинішньою спрощеною системою влада свідомо заганяє малий бізнес у «тінь». Доцільно, аби він платив не фіксований податок, а відсоток від обігу, тоді «тіньовий» бізнес «посвітлішає». Потрібно ухвалити закон про малий бізнес, який би враховував всі нюанси його діяльності.
Наразі на Україну насувається потужний російський гральний бізнес, що прагне опанувати наші простори. Тому варто також ухвалити закон про гральний бізнес, надаючи право місцевим органам самоврядування вирішувати — бути на їхній території гральному бізнесу чи ні.
Керівник проекту Міжнародної фінансової корпорації «Ділове середовище та розвиток підприємництва в Україні» Флорентин Бланк зауважує, що у нас є сотні бізнес-асоціацій, але вони не об’єднані й не можуть цілеспрямовано обстоювати інтереси бізнесу. Іноземні інвестори організовані, але у них немає стабільного діалогу з урядом на найвищому рівні. В українського бізнесу немає практичного досвіду довгострокової структурованої співпраці з владою. Участь бізнесу у ухваленні рішень на державному рівні найчастіше сприймається як «приватна» справа... в інтересах приватних осіб.
Рада підприємців і роботодавців стала хорошим «адвокатом малого й середнього бізнесу» в уряді, але результати залежать від підтримки на найвищому рівні й, можливо, самого уряду. У громадських радах при різних державних органах немає чітких принципів їхнього формування і реальних повноважень, в результаті немає реального ефекту від їхньої діяльності.
Підприємцям потрібна самоорганізація, аби їх сприймали як лобістів спільних інтересів, а не деяких фірм. Діалог із владою має бути структурованим на найвищому рівні, з постійним секретаріатом, включаючи авторитетних представників національного та іноземного бізнесу. Громадських рад ліпше мати менше, але найкращих. Системі потрібно дати важелі впливу — коли бізнес виступає проти якогось владного рішення, від цього має бути якийсь ефект.
Діалог влади і бізнесу — важливий інструмент для поліпшення регуляторної політики та економічного зростання у багатьох країнах. Це довели Латвія, Велика Британія, Туреччина, В’єтнам. Одначе зусилля мають бути як з боку держави, так і бізнесу.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ВАТ «НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ» У ТУПИКУ: НІ НАФТИ, НІ ХІМІЇ

назад »»»