ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
УКРАЇНСЬКІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ПІДСУМКИ РОКУ
У році, що минає, зовнішньополітичний курс України був зорієнтований не на глобальну присутність, а на забезпечення регіональних інтересів. Внутрішньополітична нестабільність суттєво вплинула на українську зовнішню політику — упродовж 2007 року тричі змінювався керівник МЗС. Кадрові зміни засвідчили факт гострої боротьби щодо визначення вітчизняних зовнішньополітичних пріоритетів: після дострокових парламентських виборів стало зрозуміло — основним напрямом зовнішньої політики вкотре визначено європейський.

З огляду на це започатковано переговори між Україною та ЄС про укладання нового базового договору, який у 2008-му році має замінити Угоду про партнерство та співпрацю від 1994 року. Впродовж 2007-го під час переговорів визначено основне протиріччя, яке стосується історичної можливості асоційованого членства нашої країни в Європейському Союзі. Важливим практичним результатом відносин України з ЄС стало підписання 18 червня нинішнього року угоди про візовий режим та угоди про реадмісію нелегалів. Крім того, у жовтні 2007-го були встановлені офіційні контакти між Генеральним штабом Збройних сил України та Військовим комітетом Євросоюзу. Цей крок дав можливість налагодити практичну взаємодію з ЄС у питаннях спільної зовнішньої та оборонної політики.
Упродовж цього року різними за якісним наповненням були двосторонні відносини України з більшістю з 27 країн — членів Євросоюзу. Поки що на периферії уваги вітчизняної дипломатії залишаються відносини з «малими» та «середніми» країнами євроспільноти, такими як Ірландія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди. Складно формується українське лобі в Європейському Союзі. Учасниками такої «колегії адвокатів» України в ЄС стали балтійські країни: Естонія, Латвія, Литва, а також найближчі західні сусіди України: Польща, Угорщина, Словаччина. Серед «великих» країн Євросоюзу найбільш позитивно до України налаштована Франція. Загалом поки що скептичною стосовно асоційованого членства України залишається позиція Британії, Німеччини, Італії, Іспанії.
Нинішнього року Сполучені Штати й далі докладали зусиль для консолідації української демократії. Старт американської президентської виборчої кампанії дещо зменшив інтерес американців до України. Попри це Вашингтон вбачає в Україні балтійсько-чорноморського регіонального лідера.
Через концентрацію зусиль української дипломатії на європейському та американському напрямах на другий план відійшли відносини з Іраком та Іраном. Обидві ці країни є «проблемними» і для США, і для Євросоюзу. Аналогічні проблеми, пов’язані зі втратою ініціативи, характеризують позиції України на Близькому Сході загалом. Гострі суперечності в цьому регіоні обмежили активну політику захисту насамперед українських економічних інтересів. На жаль, 2007 рік не приніс прориву в розвитку відносин України з азійськими країнами, насамперед нашими традиційно важливими партнерами, якими є В’єтнам, Індія, Китай, Корея, Японія.
Натомість політичним успіхом на латиноамериканському напрямі стала зміна ставлення деяких країн Південної Америки до визнання Голодомору. У жовтні Еквадор, а в листопаді 2007 року Аргентина визнали події 1932–33 рр. геноцидом українського народу. Серед латиноамериканських економічних проектів єдиним стратегічним залишається побудова за участі України космодрому в Бразилії.
Інерційні тенденції домінували в політиці України щодо африканських країн. Важлива ініціатива, пов’язана з участю в розробці нафтогазових ресурсів Лівії, відійшла на другий план, коли на лівійський ринок прийшли американські та європейські концерни. Водночас, виконуючи місію Організації Об’єднаних Націй, українські миротворці залишалися в Ліберії та Сьєрра-Леоне.
Відносини нашої країни з міжнародними організаціями у 2007 році розвивалися головним чином на рівні розв’язання тактичних проблем. Зокрема, Україна запропонувала свою кандидатуру на головування в Організації безпеки та стабільності в Європі у 2013 році. Крім того, країна головує в Організації чорноморської економічної співпраці.
Співдружність незалежних держав так і не визначилася зі стратегією свого реформування. Україна докладала зусилля для організації альтернативного російському центру регіональної інтеграції, однак процес формалізації діяльності ГУАМ відбувається непросто, адже в країнах цього блоку є проблеми з політичною стабільністю та темпами економічного розвитку.
У новий рік переходять проблеми, пов’язані з демаркацією українсько-російського та українсько-білоруського кордонів. Це питання стає особливо актуальним з огляду на перспективу набуття чинності угоди про реадмісію нелегальних мігрантів з Євросоюзу. Ще однією стратегічною проблемою, яка потребує негайного вирішення, є активізація вітчизняної енергетичної дипломатії. Україна досі не перехопила ініціативи в справі налагодження енергетичної співпраці з Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном. Не вирішено проблеми дотримання українських інтересів у процесі реалізації газопровідних проектів — Прикаспійського та «Набукко».
У 2007-му Україна впритул наблизилася до вступу до Світової організації торгівлі. Цьому завадили розбіжності в позиціях з Євросоюзом, який митними претензіями хоче закріпити за Україною статус периферійного ринку отримання дешевої сировини та збуту європейських товарів. Тривала історія зі вступом до Світової організації торгівлі вкотре довела, що успішність дипломатичних зусиль залежить від погодженості дій законодавчої та виконавчої гілок влади.
Наполегливих професійних зусиль самих дипломатів для розв’язання стратегічних національних задач не вистачає. Якщо градус запеклості внутрішньополітичної боротьби наступного року не сягне надто високих позначок, можна буде розв’язати декілька важливих проблем.
Насамперед слід завершити процес вступу до Світової організації торгівлі. Крім того, організувати професійний супровід українською дипломатією захисту національних економічних інтересів у процесі повсякденної взаємодії зі Світовою організацією торгівлі. Не менш важливим завданням є започаткування переговорів про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Якщо це станеться, новий імпульс отримають переговори про підписання нової угоди про співпрацю України з ЄС.
Вірогідно, у квітні 2008 року наша країна приєднається до Плану дій з набуття членства в Північноатлантичному альянсі. Справжнім випробуванням у цьому контексті буде визначення нового формату українсько-російських відносин. Новий рік загалом обіцяє бути ще більш напруженим та змістовним для зовнішньої політики України.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• У ЄВРОПІ ПОМЕНШАЛО ОПТИМІСТІВ
• ФРАНЦУЗИ НЕВДОВОЛЕНІ УРЯДОМ?
• І ЗНОВУ — КАРІМОВ

назад »»»