ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЦЕ ЦІКАВО
ПЛАНЕТА НА НОВОРІЧНОМУ КАРНАВАЛІ

Новий рік в усіх країнах — народне свято, що вважається з давніх-давен переломним моментом, межею між роком, який минає, і роком, що наступає.

Ніч, коли старий рік переходить Новий, або перший день Нового року — це останній рубіж, що відокремлює минуле від прийдешнього. Для того щоб розпрощатися з минулим і спонукати до сприятливих змін, свято супроводжують традиційні обряди і звичаї, в яких чітко простежується язичницьке коріння — ворожіння, надання символічного значення деревам, кольорам, предметам побуту, словам-привітанням, особливо приготовленим стравам.
Головний персонаж свята — уособлення Старого року в особі старця — присутній майже в усіх країнах. Імена у нього різні: Дід Мороз, Санта-Клаус, Пер Ноель, папа Паскуале, Сегацу-сан та інші. Функції у них схожі — вони приходять з привітаннями і приносять подарунки. У деяких країнах подарунки дітям розносять інші казкові персонажі. в Італії, приміром, це добра Фея Бефа. Вона відмикає двері маленьким золотим ключиком і, ввійшовши до кімнати, де сплять діти, «начиняє» подарунками дитячі панчохи, спеціально підвішені до каміна. У Греції діти в новорічну ніч залишають свої черевики біля каміна в надії, що святий Василь, відомий своєю добротою, заповнить їх подарунками. У Чехії й Словаччині до дітей приходить Мікулаш — веселий чоловічок, одягнутий у волохату шубу і високу баранячу шапку. А на Кубі подарунки дітям приносять аж три королі-чарівники: Бальтасар, Гаспар і Мельчор.

Магія святкового столу
Повсюдно чимало уваги приділяють святковій трапезі. Вона має бути передовсім різноманітною. Звичайно, в різних країнах є свої традиційні святкові страви. В Англії в новорічну ніч обов’язково подають індичку, а в Шотландії особливий сорт сиру — кеббен. В Ірландії для кожного члена сім’ї спечуть новорічний пудинг — сід кейк.
Часто деяким продуктам надають особливого символічного значення, традиційно вони мають бути на новорічному столі. У країнах, де головна культура — рис, неодмінно будуть вироби з рису як символа достатку, добробуту і надії на те, щоб він не переводився в домі весь рік. На новорічному столі в італійців має бути виноград. У Франції хороший господар-винороб неодмінно зобов’язаний цокнутися на Новий рік з бочкою вина, привітати її зі святом і випити за майбутній урожай.
Бобові культури — сочевиця, квасоля і горох — у багатьох країнах втілюють фізичне здоров’я (скажімо, в Італії, Угорщині, Японії). Іноді бобові є також необхідним атрибутом свята. Часник і горіх на новорічному столі в багатьох країнах (Росія, Угорщина) — це оберіг від хвороб і нечистих духів. Серби в новорічний хліб додають часник — він називається чесницею. На Русі величезне значення мали злаки, з яких випікають хліб — пшениця, жито. Для того щоб був добрий врожай хліба в новому році, під час святкування господарі обсипали одне одного зерном.
Яблука служать символом краси і кохання (приміром, в Угорщині та Ізраїлі). Мед і солодкі страви обов’язково мали бути на новорічному столі з тим, щоб нове життя було «солодким».

Прикмети
Багато прикмет і новорічних традицій пов’язані із звільненням від старого мотлоху, що символізує старий рік. Згідно з прикметами, місце, що звільнилося, займуть нові речі. Старі праски і навіть холодильники летять з вікон в Італії й ПАР. В інших країнах, наприклад, у Непалі та Індії старі речі не викидають, а спалюють.
У багатьох країнах опівночі прихід Нового року прийнято зустрічати криками, свистом, гучними хлопавками і пострілами — це давні способи, якими користувалися наші предки, щоб відігнати нечистих духів.
У Панамі опівночі завивають сирени, гудять автомобілі. В Угорщині вважають за краще свистіти, використовуючи всілякі сопілки, рожки і свистунці. В Ірані гримлять постріли з рушниць. У багатьох країнах опівночі дзвонять дзвони.
108 ударів дзвону сповіщають прихід Нового року в Японії. За давнім повір’ям, кожен удар «убиває» одну з людських вад. Усього їх шість: жадібність, злість, дурість, легковажність, нерішучість, заздрість, але у кожної з вад є 18 модифікацій, тому дзвін дзвонить 108 разів.
Чимало традицій пов’язано з числом 12, яке втілює 12 місяців року. У Росії прийнято під кожен удар курантів загадувати бажання. Вважається, що ці бажання збудуться в Новому році. А на Кубі під кожен удар потрібно з’їдати по одній виноградині, щоб добро, згода, процвітання і мир супроводили тебе всі 12 місяців.

Вогонь, вода і мідні труби
Вода завжди була предметом поклоніння у різних народів. Причому воді поклонялися в усіх її видах: джерелам, річкам, дощу. Очисна сила води завжди широко використовувалася в магічних ритуалах. Вважалося, що вода спроможна змивати все «нечисте».
У Китаї в новорічний день, за традицією, в храмах і монастирях шанобливо омивають статуї Будди чистою водою з гірських джерел. Кубинці в переддень Нового року заповнюють водою весь посуд, який є в оселі, а опівночі виливають її з вікон. Тож кубинці бажають Новому року світлого і чистого, як вода шляху.
Сакральну силу завжди мала так звана «непочата» або непитна вода, тобто вода, набрана з джерела рано-вранці, до сходу сонця і до того, як із цього джерела хтось уже взяв. Слов’яни вважали, що вода, набрана в «особливі» дні, тобто на Новий рік, у різдвяний ранок, на Стрітення і в день Івана Купали, має величезну лікувальну силу.
У багатьох країнах, особливо в Азії, у новорічну ніч обов’язково запалюють вогонь. Непальці розкладають величезні багаття; в Індії теж розкладають багаття, навколо якого танцюють і співають.
У різних країнах святкування Нового року супроводжується карнавальними казковими ходами. Шведи називають Новий рік святом світла. Діти перед Новим роком обирають королеву світла Лючію. Вона приносить подарунки дітям і ласощі домашнім тваринам.
В Еквадорі у переддень Нового року на вулицях відбувається парад ляльок. У Непалі в перший день Нового року проходить свято фарб. Люди розмальовують собі обличчя, руки, груди незвичайними візерунками, а потім танцюють і співають пісні на вулицях.
У слов’ян святкування зазвичай триває протягом усього періоду святок (цей час у народі називали «колядою»). Вважалося, що побажання колядників неодмінно збудуться.
Новий рік як переломний момент часу, здатний вплинути на всі дні наступного року, традиційно вважався найпридатнішим часом для ворожіння. У Фінляндії та Росії розплавлюють віск і ллють його у холодну воду. Він набуває чудернацьких форм. За цими формами той, що ворожить, судить про свою долю.

Як зустрінеш його, таким він і буде
Існує чимало новорічних прикмет. У багатьох країнах поширено звичай проводжати старий рік і впускати Новий рік. В Англії заведено, поки годинник б’є 12 ударів, відкривати задні двері будинку, щоб випустити старий рік, а з останнім ударом годинника відкривати передні двері, впускати Новий рік.
На Русі, за народним переконанням, як відсвяткуєш Новий рік, таким буде рік. Із цієї причини треба уникати на Новий рік сварок і будь-яких інших прикрощів. Того дня не можна важко і багато працювати, щоб увесь рік не минув у важкій праці. Народ помічав: коли на Новий рік небо зоряне, то це — до врожаю. Якщо на Новий рік тепло, то буде гарне жито.
Для італійців важливо, кого вони першим зустрінуть у Новому році. Коли першим зустрічним буде чернець або священик — це погано. Небажано зустрітися з маленькою дитиною, а ось горбатий старий чоловік — це на щастя.
У багатьох країнах вважають, що в новорічний день, крім розкішного стола, вдома мають бути неодмінно гроші, тоді цілий рік родина не відчуватиме в них потребу. Таке повір’я існувало і на Русі. Крім того, намагалися до свята віддати всі борги.
Аби щастя прийшло в оселю, японці прикрашають вхідні двері гілочками бамбука, сосни і сливи — символами довголіття, вірності та життєлюбства.
У деяких країнах Новий рік — це не так світське свято, до якого ми звикли, а й релігійне. Найперше це стосується Ізраїлю. Всі офіційні свята (коли надаються вихідні дні) в Ізраїлі релігійні. Новий рік (Рош Ашоне) не виняток. Рош Ашоне — це день молитв, коли кожна трапеза супроводиться молитвою, а радість вельми стримана.
У Болгарії на Новий рік, коли гості зібралися біля святкового столу, у всіх будинках на три хвилини гасне світло. Час, коли гості залишаються у темряві, називають хвилинами новорічних поцілунків, таємницю яких зберігає темрява. У Шотландії гості мають неодмінно принести із собою шматочок вугілля, аби кинути у новорічний камін. У Греції, збираючись на свято, беруть із собою камінь, який жбурляють біля порога гостинних господарів зі словами: «Нехай багатство господаря буде важким, як цей камінь». Популярний новорічний подарунок у Японії — граблі, щоб було чим загрібати щастя.

Свято — цілий рік
Проте не у всіх країнах Новий рік святкують взимку. Зимове свято переважно притаманне країнам Старого і Нового Світу. Відомо, що роблячи Росії болючі європейські «щеплення», Петро I запровадив святкування Нового року (1700 р.) по-європейському, тобто 1 січня (до цього Росія у Новий рік вступала 1 вересня).
У Бірмі Новий рік настає в період між 12 і 17 квітня. У В’єтнамі Новий рік відзначається за місячним календарем, між 21 січня і 19 лютого, коли там починається рання весна. Новий рік у Ізраїлі відзначають у перші два дні місяця Тішрей (вересень). В Ірані Новий рік зустрічають опівночі 22 березня. Навруз (афганський Новий рік) припадає на 21 березня. Новий рік у Ефіопії настає 11 вересня. Він збігається із закінченням великих дощів і початком збирання врожаю. Новий рік різних частинах Індії відзначають по-різному. На початку літа торжество має назву «свято Лорі». Восени святкують Дівалі — свято вогнів.

Ніна ГУЖВА, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ВСІ ЧОЛОВІКИ — ДІДИ МОРОЗИ

назад »»»