ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«ПОДАРУНОК ДОЛІ» ВІД (І ДЛЯ) ТЕТЯНИ ЗЕЛЕНЧЕНКО
Харківська художниця Тетяна Зеленченко створила цикл ілюстрацій до казок французьких письменників — славетного Шарля Перро та його послідовників (Леритьє-де-Віллодон, Лепренс-де-Бомон, д’Онуа).

На перший погляд у цьому немає нічого незвичного. Та насправді є і дивина, і навіть те, що називають «подарунком долі». А річ у тім, що Тетяна Зеленченко — карикатурист, до того ж — з безжалісних і їдких, хто не так «виправляє звичаї», як «відтворює пороки». Її «пострадянські лубки» чи малюнки в «Перці» і журналі «Крокодил» були не смішними, а сумними і страшними. Виникало запитання — а що ж тоді коїться в душі творця тих карикатур, таких злих і таких безнадійних?
Аж раптом сталося диво, і розкрилася квітка, і виникли ілюстрації до французьких казок,— чарівні, простодушні й вишукані, сповнені барв і світла, тюльпанів і левкоїв, симпатичних тварин, добрих фей і, звичайно, закоханих принців і принцес з широко розплющеними довірливими очима.
Цикл виявився не тільки дуже красивим, а й дуже «відвертим», «сповідальним». Це тому, що казки, з якими мала справу Тетяна Зеленченко, не є знайомою усім з дитинства «адаптацією для дітей», а «справжні» тексти Перро, які містять не лише загальновідомі пригоди Попелюшки, Кота в чоботях чи Хлопчика-Мізинчика, а й подробиці, сповнені елегантної іронії і грайливої двозначності, що особливо відчувається у віршованих «повчаннях» наприкінці кожної казки. Її ілюстрації — це казковий світ, щасливий у своїй повнокровності і природності. Звісно, якщо виникне таке бажання, можна спробувати вивести його «формулу». До того ж виводиться вона легко — Тетяна Зеленченко поєднала у своїх творах дитячі малюнки і мініатюру високої готики. Немає ніякого сенсу чіплятися до «нестиковок у хронології» — Перро створював свої казки у XVII ст., а його послідовники писали у ХVІІ–ХVІІІ ст., тобто — очікуванішими були б аналогії зі стилем Людовика XIV», рококо тощо. Переможців не судять. А Тетяна Зеленченко стала переможцем, створивши до найвідоміших у світі казок саме ті ілюстрації, які в дитинстві (і не лише в дитинстві!) охоче зробив би кожен із нас — з квітами і зорями, лісами і замками, розкішними (казковими!) шатами і дуже привабливими персонажами.
Виходить, Середньовіччя і дитинство — це два «золоті віки» казок, перший — для усього людства, другий — для кожного особисто. Після них можливими є лише «повернення». Малюнки Тетяни Зеленченко — саме таке «повернення».

Оксана ЛАМОНОВА
також у паперовій версії читайте:

• СЯЙВО ГАРМОНІЇ

назад »»»