ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ЯК СПОНУКАТИ БАНКИ «РОЗГОВОРИТИСЯ»?

Саме такого висновку дійшли експерти міжнародного рейтингового агентства «Standard & Poor’s» та Агентства фінансових ініціатив. Вони дослідили діяльність тридцяти найбільших банків, яким належить близько 80% фінансових активів України, 3/4 коштів юридичних осіб та понад 80% грошей фізичних осіб. Вони домінують на ринку корпоративних банківських продуктів і на роздрібному.
У 16 банків є облігації, що розміщені на внутрішньому ринку і перебувають у вільному обігу на найбільшій українській фондовій біржі — ПФТС. А у десяти банків на ПФТС обертаються ще й акції. Та наявність допущених до обігу фінансових інструментів, на жаль, не вплинула на індекс прозорості, бо ПФТС не публікує інформації про емітентів.

1.
Аналітики визначили, що середній показник оприлюднення інформації в банках лишається низьким — 41%, тобто майже вдвічі нижчим за показники великих міжнародних фінансових організацій. Більше того, порівняно з минулим роком значення індекса прозорості впало на один процентний пункт. Таку негативну динаміку аналітики пояснюють тим, що попереднє дослідження проводилось на тлі пікової активності угод з придбання українських банків зарубіжними фінустановами і випусків єврооблігацій. Підготовка банків до продажу акцій і випуск єврооблігацій, як правило, супроводжується підвищенням рівня прозорості, але він часто не підтримується після укладання угоди. До того ж експерти цьогоріч застосували суворішу методологію оцінки прозорості. Тільки вісім банківських установ надали більш як половину необхідної інформації. Раціональні ж інвестори вважають, що банк має розкритися на 100%. У вітчизняних банків концентрація власності є значною, це знижує їхню залежність від ринків капіталу і ослаблює стимули до відкритої роботи з міноритарними акціонерами.
Найповніше українські банки висвітлюють фінансову та операційну інформацію. У середньому розкривається 44,7% її максимально можливого обсягу. Стриманіше розповідають про структуру власності та корпоративну структуру — 42,1%. А найменше — про структуру спостережних рад та менеджменту та процеси в них — 26,2%. Зокрема, банки неохоче повідомляють про функціонування комітетів при радах директорів, про способи і розміри винагороди членів спостережної ради і менеджерів. Неохоче надають відомості про послуги аудиту. Жоден банк не повідомив про отримання чи неотримання від аудитора неаудиторських послуг (консалтинг, навчання персоналу), не зазначив суми винагороди за подібні послуги і не пояснив політики зміни аудитора.
Досить вичерпною є інформація про кількість і номінал випущених звичайних акцій, а також опис класів акцій; про акціонерів, що володіють більш як 10% акцій; про останні корпоративні події. Цьому сприяють вимоги регуляторних органів щодо оприлюднення відомостей про власників більш як 5%. Але деякі установи повідомляють лише про номінальних, а не про бенефіціарних власників. Це пов’язано з тим, що значні пакети акцій належать товариствам з обмеженою відповідальністю (ТОВ), які не зобов’язані розкривати інформацію, або маловідомим компаніям-нерезидентам.
Оприлюднюється недостатньо відомостей про дочірні компанії банку; про те, чи володіють акціями його менеджмери; чи належать власникам блокувальних пакетів ще якісь активи; про компанії, у яких банк є міноритарним власником акцій (з часткою до 50%). Лише чотири фінансові установи надали інформацію про такі внутрішні нормативні документи, як положення про корпоративне управління, корпоративну етику, дивідендну політику. Зовсім немає відомостей про акції, що перебувають у перехресному володінні, та анонсів про дивідендні виплати.
Найбільш змістовними джерелами інформації про банки є їхні інтернет-сайти: на них розміщено 39,3% максимально можливого її обсягу (торік — 40,9%). Річні звіти — радше іміджева складова банківської діяльності, аніж реальний інструмент спілкування із зацікавленими особами (рівень розкриття — 20,3%), крім того, їх часто публікують з великою затримкою. Так, наприкінці першого півріччя звіти оприлюднила третина банків, до першого вересня — 2/3 установ. Решта звітів з’являється на сайтах у грудні, коли інформація вже втратила актуальність для інвесторів. Звітність, що подається до регулятивних органів, хоч і є більш інформативним джерелом, у середньому містить лише 23,3% необхідних інвесторам відомостей.
На жаль, в Україні немає централізованої бази даних про емітентів, а інформація, що публікується банками в офіційних виданнях, розмішується в рекламному розділі і не підлягає архівації на газетних сайтах, тож згодом її досить складно знайти.
Експерти зауважую недостатній інформаційний супровід емітентами цінних паперів, що вже обертаються на фондовому ринку. Випускаючи їх, банки дотримуються вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), публікують детальні проспекти, а потім не підтримують інформаційного процесу.

2.
Фахівці відзначають позитивні зусилля органів державного регулювання — Нацбанку та ДКЦПФР, спрямовані на більшу банківську прозорість. Наприклад, НБУ підготував «Методичні рекомендації щодо удосконалення корпоративного управління в банках України», а ДКЦПФР затвердила «Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» і задля спрощення доступу до звітності організувала роботу двох інтернет-сайтів. Але ці нормативні документи поки суттєво не позначились на гласність у діяльності банків.
З торішньої трійки найбільш «прозорих» банків свої позиції вдалось утримати лише Укрексімбанку. Він, як і раніше, є лідером із загальним балом 63,7% (торік — 62%). Цьому сприяла прозора структура власності — банк на 100% належить державі. Друге місце посів «Райффайзен Банк Аваль» (62,8%), піднявшись з 26-го місця. Аналітики пов’язують це з покращенням корпоративного управління відповідно до засад, на яких ґрунтується діяльність у материнській структурі «Райффайзен Банк Австрія». Кредобанк (дочірній банк польського РКО ВР) відстав від «Райффайзен Банку Аваль» більш ніж на сім пунктів — це суттєво. Крім того, він лише на 0,1 пункта обігнав ВіЕйБі Банк — 55,7% та 55,6% відповідно.
До «верхньої частини» середньої категорії увійшли ВіЕйБі Банк, УкрСиббанк, ПУМБ, «Форум» та ОТП Банк. До речі, Кредобанк, ВіЕйБі Банк, УкрСиббанк та ОТП є установами з іноземним капіталом, тож можуть переймати досвід ефективного інформування від своїх материнських структур. «Рекордсменом» у цьому став ОТП Банк, який оприлюднив повноцінний річний звіт, а також повний пакет звітності за МСФЗ (міжнародні стандарти фінансової звітності), залучив до аудиту авторитетну фірму, розкрив структуру власності й зазначив кількість акцій, що належать членам спостережної ради та менеджерам.
Торішні лідери ТАС-Комерцбанк та «Хрещатик» цьогоріч суттєво знизили свої показники, посівши відповідно 16-те та 27-ме місця. На думку експертів, основна причина — зміна власників. Цьогоріч збіг термін угоди з продажу ТАС-Комерцбанку шведській банківській групі «Swedbank». Банк не опублікував навіть квартальної звітності у форматі НБУ. Змінився бенефіціарний власник і в «Хрещатика».
Найменш прозорою є діяльність таких банківських установ — «Фінанси і Кредит», «Хрещатик», «Фінансова ініціатива», «Імексбанк» та «Промінвестбанк». Серед них немає жодного з іноземним капіталом. До того ж, «Фінанси і Кредит» та «Фінансова ініціатива» на початок року зареєструвались у формі товариств з обмеженою відповідальністю, на які не поширюються вимоги ДКЦПФР. Банк «Фінансова ініціатива», створений менш як два роки тому, за висновками фахівців, розвивається найстрімкіше. Але така коротка історія діяльності, а також форма власності поки що не сприяють отриманню високих балів у сфері публічності.
В одній з найстаріших українських установ — «Промінвестбанку» — понад три тисячі акціонерів, але жодному з них не належить більш як 10% акцій, банк не має в обігу облігацій. Річний звіт практично не містить цікавої для інвесторів інформації, а є лише буклетом, що рекламує послуги. Банківський сайт теж є малоінформативним.
За висновками фахівців, прозорість у діяльності банків, придбаних іноземними інвесторами, дещо вища, ніж суто національних (45–50%), але нижча, ніж у материнської структури (70%).

3.
І ще один нюанс. Прозорість банківської діяльності не дуже цікавить пересічних громадян, які вирішили покласти гроші на депозитний рахунок. Більш прозоро працюють установи, що спеціалізуються на роздрібному кредитуванні. Це пояснюється тим, що вони більш зацікавлені в поліпшенні свого корпоративного управління. Але найсуттєвішою мотивацію до прозорості є перспектива отримати запозичення на міжнародних ринках.
І все ж, підбадьорюють експерти, індекс прозорості у 41% — це досить високий показник для економіки, що розвивається. А наявність відповідального регулятора й своєчасне запровадження вимог щодо надання інформації сприяли тому, що банківський сектор на тлі інших галузей української економіки є найбільш інвестиційно привабливим. Про це свідчать останні угоди, укладені нашими іноземними банками.
Фахівці Нацбанку на прохання Асоціації українських банків завершують роботу над новою редакцією інструкції про складання фінансової звітності відповідно до вимог МСФЗ. Отже, банкам доведеться оприлюднювати більше інформації про себе. Практика ж доводить, що фінансові структури, зацікавлені в залученні капіталу, у розвитку свого бізнесу прагнуть до більшої прозорості у своїй діяльності.

Олена КОСЕНКО

також у паперовій версії читайте:

• ЧИМ ВИМІРЯТИ ЩАСТЯ?

назад »»»