ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЛІДЕР ЧИ МАНІПУЛЯТОР?
Під час публічних виступів Уго Чавес охоче позує в червоному береті або в сорочці червоного кольору. Це можна вважати і проявом екстравагантності президента Венесуели, і маніфестацією політичних поглядів.

Одні його обожнюють, інші гостро критикують. Нині Чавес є одним з найбільш харизматичних політичних лідерів у світі.
Але не перевелись люди, які вважають його ще одним «лівим ідеалістом». Проте останні дії венесуельського лідера засвідчують, що він намагається скинути демократичне прикриття свого режиму. Чавес відверто загострює курс й у внутрішній, і в зовнішній політиці, декларує бажання побудувати комунізм, посилює боротьбу з опозицією, обмежує громадянські права, утворює союзи з такими країнами, як Білорусь та Іран.

Народ порятують Ленін, Христос і соціалізм
Чавес править Венесуелою з 1999 року. Від влади його не усунув ні державний заколот у 2002 році, ні референдум у 2004-му, ні останні вибори рік тому, 6 грудня 2006 року, результати яких опозиція вважає сфальшованими. Чавес отримав 62,87% голосів, а кандидат опозиції Мануель Розалес — 36,88%. Опозиціонер погодився з програшем, але поставив під сумнів його масштаб, звинувачуючи виборчу комісію у численних порушеннях. Перемога на виборах зміцнила становище венесуельського президента, і він рішуче повернув країну до соціалізму. Символічними були його слова, виголошені під час церемонії складання присяги на другий термін: «Соціалізм або смерть!».
Незважаючи на очевидне банкрутство ідеї комунізму, Чавес переконує свій народ, що можливо побудувати «справжній» соціалізм. При цьому президент не приховує, що вдається до вже перевірених зразків — спадщини Леніна, Троцького й... Ісуса Христа, якого вважає «найбільшим соціалістом» в історії людства. Чавес запевняє, що соціалізм для народу — це єдиний шлях «порятунку і спокути». Його венесуельську різновидність він назвав «боліваріанізмом».
«Порятунок народу» розпочався у сфері символіки. У березні 2006 року Венесуела змінила державний прапор — до нього додано символи, пов’язані з культурою індіанців: лук, стрілу і мачете. Зазнало змін і зображення коня — тепер він біжить не вправо, а вліво, що, на думку Чавеса, символізує поворот до соціалізму.
Незважаючи на авторитарні методи керівництва, венесуельського президента багато хто вважає демократом. У 2000 році він отримав право протягом року правити за допомогою декретів, але досить довго ним не користався і лише наприкінці зазначеного терміну поспіхом видав 49 суперечливих документів. У 2007-му Чавесу знову надали право видавати декрети — цього разу протягом 18 місяців. Другого грудня він зазнав поразки на референдумі, коли вирішувалось питання, чи не доповнити конституцію статтею, що дала б йому змогу довічно перебувати на посаді президента, і визнав підсумки опитування, пообіцявши, однак, і надалі боротись за необмежену кількість термінів при владі.
Ознакою монополізації влади Уго Чавесом стало створення Об’єднаної соціалістичної партії Венесуели (PSUV). Лідер почав вимагати, щоб до PSUV ввійшли всі 24 партії, які підтримали його на президентських виборах — інакше їхні представники будуть змушені покинути уряд.

Геть ворогів!
Шлях до «соціалістичного порятунку» не вистелено трояндами, а венесуельська демократія має багато ворогів: принаймні Чавес вважає такими буржуазію, церкву, вільні ЗМІ та Сполучені Штати.
Кардинала Венесуели Хосе Кастілльо президент назвав «бандитом» і «фарисеєм». Він також пообіцяв, що депортує з країни всіх своїх критиків, починаючи з іноземців. Уго Чавес не раз погрожував звільненням тим працівникам державних підприємств, які підтримуватимуть опозицію.
«Ворогом № 1» віддавна «призначено» президента США Джорджа Буша. Чавес назвав його «боягузом, масовим вбивцею і п’яницею», а також «дияволом». Напередодні ізраїльського вторгнення в Ліван у 2006 році венесуельський президент заявив, що «Ізраїль робить те саме, що й Гітлер», чим спричинив гучний дипломатичний скандал. Натомість один з лідерів «Хезболли» назвав Чавеса «справжнім лідером арабів».
Венесуела стала джерелом напруженості в регіоні, заявивши про свої претензії на 75% території сусідньої Гайяни. Проблемними залишаються відносини з Колумбією, чий уряд звинувачує Чавеса в підтримці «лівих» партизанів. Державний секретар Кондоліза Райс назвала Венесуелу «негативною силою в регіоні обох Америк».
Чавес організував клуб друзів Венесуели, але товариство в ньому — не дуже шановане. Бо чи до честі підтримка таких «демократій», як у Білорусі, на Кубі чи в Ірані? Такі союзи критикують не тільки США, а й опозиція всередині країни.
Кардинал Кастілльо недавно в інтерв’ю італійській газеті «Іль мессаджеро» сказав: «Чавес — диктатор-параноїк. Він паяц. Він є тим, ким вигідно бути. Коли зустрічається з Каддафі, то вдає з себе мусульманина. Про себе говорить, що він християнин, і з’являється на людях з хрестом у руках, але люди йому не вірять».
Венесуельській опозиції все більше обмежують доступ до ЗМІ, вільна преса стає скалкою в оці Чавеса. Він, зокрема, відмовився продовжити ліцензію телеканалу RCTV (термін збіг у травні 2007 року). Чавес попередив працівників цієї телестанції: «Пакуйте свої речі і починайте шукати іншу роботу... та віддайте устаткування». Чавес вдається до послуг станції «TeleSUR» — веде там власну пропагандистську передачу «Alo Presidente». Через такі дії Чавеса Венесуела за рівнем свободи преси посідає у світі лише 115 місце.

Піщаний фундамент економіки
Офіційні економічні показники Венесуели здаються зовсім непоганими, але вся економіка спирається лише на експорт нафти. Це дуже небезпечно, бо якщо дійде до зниження ціни на «чорне золото», венесуельська економіка може розсипатись як картковий будинок (такий досвід країна вже має). ВВП зростає лише завдяки надходженню коштів від продажу нафти. Збільшення доходів населення пояснюється не тільки розвитком економіки, а й різноманітними субсидіями — отримані гроші призначаються на споживання. Безробіття знизилось з 20% у 2003 році до 10% у 2006-му, але фахівці вважають це тимчасовим явищем, оскільки воно є наслідком штучного утворення державою додаткових робочих місць. До того ж чимало економістів не вірять урядовій статистиці.
Замість вдосконалення і реформування економіки уряд роздає гроші на соціальні цілі. Це відбувається в межах так званої боліваріанської місії, тобто урядових програм, мета яких — реформи у соціальній сфері, боротьба з бідністю, реформування сільського господарства, освіти, судової системи і війська. У країні будують школи, медичні заклади, організовуються курси для неписьменних тощо. Опоненти Чавеса стверджують, що він у такий спосіб інвестує в електорат і купує голоси виборців. Через урядові обмеження знижується експорт всіх товарів, крім нафти.
За інформацією Венесуельського національного статистичного інституту рівень бідності за правління Чавеса зріс на 10% (до 53%). З погляду економічної свободи країна, за даними «Heritage Foundation», серед 157 країн посідає 152 місце і є однією з 12 держав, економіка яких має «репресивний» характер. У квітні 2007 року Венесуела відмовилася від послуг Світового банку і МВФ. Різко збільшуються масштаби корупції, і «земля Болівара» за цим показником є третьою країною Латинської Америки після Парагваю і Гаїті. Утричі зросла кількість убивств, а Каракас став одною з найнебезпечніших південноамериканських столиць. У 2005 році ООН повідомила, що у Венесуелі скоєно стільки злочинів із застосуванням вогнепальної зброї, як ніде у світі. Причетні до цього, на думку експертів, фінансовані урядом «боліваріанські гуртки». Формально в них об’єднано членів рад працівників, а де-факто — це прочавесівські угруповання.
Донедавна президента Венесуели вважали нешкідливим ідеалістом і типовим персонажем політичного фольклору Латинської Америки. Однак його останні вчинки змушують переглянути таке поблажливе ставлення до нього. Тим більше, що Чавес хоче репрезентувати Латинську Америку. Це не подобається не тільки в США, а й у таких країнах, як Бразилія чи Аргентина. Не треба також забувати про опозицію у самій Венесуелі. Та поки ціна на нафту буде високою, Чавес може бути спокійним і зміцнювати свою владу.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• РОЗШИРЕННЯ ШЕНГЕНСЬКОГО ПРОСТОРУ
• ОКО ЗА ОКО?

назад »»»