ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ПУТІН ВИЗНАЧИВСЯ
17 грудня 2007 року на з'їзді партії «Єдина Росія» першого віце-прем'єр-міністра уряду Росії Дмитра Медвєдєва офіційно названо кандидатом на посаду президента Росії.

Ця подія була очікувана, особливо після того, як нинішній глава держави публічно підтримав його кандидатуру. У відповідь Дмитро Медвєдєв запропонував Володимиру Путіну після президентських виборів, призначених на друге березня 2008 року, очолити уряд. Але поки що господар Кремля не дав відповіді на висловлену ініціативу. Наразі Володимир Путін надіслав до Центральної виборчої комісії Російської Федерації заяву про відмову від депутатського мандата. Якщо комісія ухвалить позитивне рішення, це буде унікальним прикладом того, як перша особа в партійному списку відмовляється від парламентської роботи.
Зважаючи на цей факт, «план Путіна» з вибудовування системи найвищої влади у 2008 році досі є недостатньо зрозумілим. Зокрема, без відповіді залишається питання статусу Володимира Путіна після його відставки з посади президента. Російські політичні оглядачі вважають, що на старті президентських перегонів шанси Дмитра Медвєдєва набагато перевищують можливості всіх інших претендентів. Поки що від опозиції офіційно висунуто кандидатуру Михайла Касьянова, якому для реєстрації в Центральній виборчій комісії ще треба буде зібрати два мільйони підписів виборців. Тим часом лідер громадського руху «Інша Росія» Гарі Каспаров не здолав першого етапу, оскільки так і не знайшов у Москві приміщення для проведення відповідних зборів.
Натомість усі парламентські партії мають можливість безпосередньо висувати своїх кандидатів на посаду президента. Цим сповна скористалася Ліберально-демократична партія, яка очікувано висунула Володимира Жириновського. Для нього нинішня президентська виборча кампанія є вже п'ятою. Таким само «рекордсменом» за кількістю невдалих спроб стати на чолі держави є лідер комуністів Геннадій Зюганов. Його виборча кампанія цього разу розпочалася з гучної заяви президії центрального комітету Комуністичної партії Російської Федерації про те, що «паралельний підрахунок голосів, проведений штабом КПРФ, дає підстави вважати підсумки думських виборів недійсними». На 22 грудня комуністи призначили акцію протесту.
Тим часом Володимир Путін, здається, створює інформаційні приводи для консолідації більшої частини російських виборців навколо кандидата від влади. Аби задовольнити суспільну ностальгію за радянськими часами, минулого тижня відбулося довгоочікуване засідання Вищої ради російсько-білоруського союзу. Однак жодного практичного кроку до створення єдиної союзної держави насправді так і не зроблено. Москва та Мінськ домовилися про ціну на газ у 2008 році, про використання білоруської території у військово-політичних інтересах Росії, однак конституційний акт про утворення російсько-білоруського союзу досі не підготовлений.
Крім того, економічна інтеграція зупинилася на спробах російського олігархічного бізнесу приватизувати стратегічні білоруські господарські об'єкти. Перший крок щодо «Білтрансгазу» вже зроблено, але на подальші поступки Олександр Лукашенко йти не поспішає. Те саме стосується проблеми запровадження спільної російсько-білоруської валюти. Здається, що й новий російський президент далі гучних заяв про інтеграцію з Білоруссю не піде.
Більш суперечливою є ситуація з західним вектором політики Кремля. Зокрема, російська дипломатія досягла угоди про допуск на територію країни польського м'яса. Завдяки цьому знято проблему польської заборони на початок переговорів стосовно підготовки нової угоди про співпрацю Європейського Союзу з Росією. Натомість ускладнилися російсько-британські відносини. Під приводом перекриття можливих каналів фінансування опозиційних кандидатів на президентських виборах та у відповідь на вислання російських дипломатів у зв'язку зі справою про вбивство Олександра Литвиненка була заборонена діяльність Британської ради. Крім того, демонструючи невдоволення намірами американців розмістити в Польщі та Чехії системи протиракетної оборони, Росія узгодила з Іраном графік добудови атомної станції в Бушері.
Додатковим подразником у відносинах Росії із Заходом стає Україна. Нещодавно міністерство закордонних справ РФ виступило із заявою з приводу «посилення русофобських настроїв» в нашій країні. Зазначений документ є «пробою пера» в пошуку тональності в контактах з новим українським урядом, який формує «коаліцію демократичних сил». Не зайве нагадати, що серед ключових зовнішньополітичних пріоритетів коаліційної угоди є кроки, спрямовані на приєднання України до програми набуття членства в НАТО.
Таким чином, російська президентська виборча кампанія обіцяє гостру полеміку у відносинах РФ з багатьма партнерами, головне, аби ця тактика не стала приводом для значного погіршення відносин більшості країн з Росією. Навряд чи реалізація проекту «успадкування» кремлівської влади варта дипломатичного демаршу.
також у паперовій версії читайте:

• ДІД МОРОЗ ЖИВЕ В КИРГИЗСТАНІ?
• СТАВКИ ТЕРОРИСТІВ ЗРОСТАЮТЬ

назад »»»