ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
НОВОЇ КРИЗИ З БЛАНКАМИ НЕ БУДЕ,ЯКЩО У НОВОГО УРЯДУ ВИСТАЧИТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ
Минулого тижня прес-служба консорціуму «ЄДАПС» оприлюднила тривожну інформацію: Україну чекає нова криза з бланками документів, цього разу посвідчень водія та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якщо МВС не укладе з цією приватною фірмою новий договір про постачання матеріалів для їхнього виготовлення. Винуватцем можливої кризи в «ЄДАПСі» називають заступника міністра Віктора Суслова, котрий через якусь бюрократичну тяганину виявляє незрозумілу бездіяльність.

Оскільки влітку цьогоріч українці пережили одну кризу, пов'язану з дефіцитом бланків закордонних паспортів, то погроза бізнесменів виглядає надто реальною. Ми ж спробуємо надати читачеві достатньо інформації для того, щоб він сам зробив висновок, чи справді Україну може спіткати чергова криза і настільки не має рації у цій ситуації заступник міністра внутрішніх справ з фінансово-економічних питань.

Важкий шлях нових технологій
Виготовлення державних документів чи бланків суворої звітності — це така справа, яку кожна держава намагається тримати у своїх руках без будь-якого посередництва з боку приватних фірм. Адже це не лише суто адміністративна функція, а й додаткове джерело доходів. Невеликий приклад: за так званий «внутрішній паспорт» громадянина України людина платить в казну 3 гривні 50 копійок, а за приблизно такий самий за собівартістю «закордонний» — мінімум 170 грн. Це правильна політика, адже за кордон із порожніми руками не їздять, тож якщо у громадянина знайшлися гроші на поїздку у далекі краї, то неодмінно знайдуться кошти на держмито за видавання закордонного паспорта. Те саме можна сказати про посвідчення водія, техпаспорт на автомобіль чи дозвіл на зберігання зброї.
Ці документи завжди видавало Міністерство внутрішніх справ, а бланки для них виготовляло державне підприємство «Поліграфкомбінат «Україна», що перебуває у підпорядкуванні Міністерства фінансів, і це влаштовувало всіх.
Проте вимоги до якості документів увесь час підвищуються. Візьмемо, приміром, закордонні паспорти. Десятки років ми користувалися документами із вклеєною фотокарткою, не уявляючи, що вони можуть бути якимись іншими. Їхні бланки друкували у Києві й розсилали по відділах віз і реєстрацій, що були при кожному райвідділі міліції. Анкетні дані заявників відправляли звідти до Києва, де їх перевіряли по усіх, так би мовити, «чорних списках» МВС, і, якщо не було причин не випускати людину за кордон, на місцях давали «добро». Вже після цього інспектори вклеювали у чисті бланки фотокартки і вписували прізвища. Тобто, мовою спеціалістів, персоналізували документ.
Увесь процес від подання заяви до отримання паспорта займав від одного до трьох місяців, але всі знали, що за хабара закордонний паспорт можна отримати навіть за годину. В таких випадках інспектор на свій страх і ризик спочатку персоналізував документ, а потім «заднім» числом проводив усі перевірки, писав запити у Київ і реєстрував відповіді на них. На ці зловживання заплющували очі, аж поки наука не придумала нову прогресивну технологію цифрового друкування документів. За нею клієнт фотографувався у місцевому райвідділі міліції, а потім його фото в електронному вигляді електронною поштою, разом з усіма анкетами, передавали до Києва. Там же, за позитивних результатів перевірки, документ персоналізувався, а зі столиці на місця привозили готовий паспорт із надрукованими фотографією клієнта, його прізвищем, ім'ям і роком народження.
Отже, технологія, що й говорити, хороша і корисна, рішення про її запровадження було ухвалене ще у 1996 році. Проте її реальне впровадження у життя почалося через шість років. На поліграфкомбінаті «Україна» не було техніки, яка б друкувала такі документи в такій кількості, а закупівля комп'ютерів, програмного забезпечення і підготовка спеціалістів обіцяла влетіти в чималу копієчку, непосильну для не дуже багатої країни.
Але після відомих терактів у США у вересні 2001-го Міжнародна організація цивільної авіації попередила, що з 2015 року не визнаватиме паспорти з уклеєними фотокартками. Тож тягнути далі було неможливо, тому МВС разом із Мінфіном й іншими відомствами провело тендерний конкурс на придбання нового обладнання, якого ні державні підприємства не мали, ні вітчизняна промисловість не виробляла.

Вимоги закону не можуть бути «бюрократичною тяганиною»
Ми недарма докладно розповідаємо про історію із закордонними паспортами, хоча головна тема нашої розмови — посвідчення водія. Річ у тім, що дефіцит бланків цих паспортів виник не тоді, коли консорціум «ЄДАПС» усунули від процесу їхнього виготовлення, а навпаки, коли йому це доручили. Та все по порядку.
Після того, як нове обладнання було закуплене і встановлене, влітку 2002 року почали друкувати перші паспорти нового зразка, але ще на початку 2007-го з п'яти паспортних відділів тільки один був обладнаний апаратурою для фотографування клієнтів і передавання їхнього зображення електронною поштою. В інших чотирьох видавали паспорти старого зразка і фотокартки клеїли вручну, однак до 2015 року цілком би встигли переобладнати усі підрозділи.
У змальованому вище випадку держава виготовляла ці паспорти сама, закуповуючи обладнання для їхнього виготовлення у приватної фірми. Все це відбувалося без участі фірми «ЄДАПС», яка утворилася у квітні 2004 року. Проте, ледь утворившись, консорціум запропонував іншу технологію, згідно з якою він би сам виготовляв і персоналізував паспорт нового зразка, а держава виступала б у ролі замовника, котрий оплачував би послуги консорціуму.
Прийняти цю ідею — означало б порушити багаторічну традицію, коли держава сама виготовляла «гербовий папір», але сталося неймовірне, і у неї знайшлися прихильники в тодішньому керівництві МВС, і в першому уряді Януковича, і в адміністрації президента, очолюваної тоді Віктором Медведчуком. Наприкінці 2004 року відповідними указами і постановами було навіть затверджено новий зразок закордонного паспорта, але все марно — новий глава держави Віктор Ющенко на початку 2005-го скасував указ свого попередника і консорціум «ЄДАПС» було усунуто від паспортних справ. Ніякої кризи з видаванням цих документів тоді не було і громадяни навіть нічого не помітили.
Друга спроба «ЄДАПСу» отримати держзамовлення була тоді, коли Віктор Янукович удруге очолив уряд, а Президент, відповідно до нової Конституції, не мав можливості впливати на деякі аспекти його діяльності. Це сталося 26 червня 2007 року, коли постановою Кабінету Міністрів було затверджено новий зразок закордонного паспорта. За цим нормативним актом відтепер мав виготовлятися лише той зразок паспорта, який був розроблений фірмою «ЄДАПС», а випуск інших зразків припинявся.
Зрозуміло, що виготовлення нових документів керівництво МВС замовило саме цьому консорціуму, тоді ж виникла криза з їхнім видаванням громадянам, яка тривала до кінця літа. Вона не могла не виникнути, адже, як ми розповідали, лише один паспортний відділ із п'ятьох мав обладнання для того, щоб фотографувати клієнта і передавати його цифрове зображення електронною поштою.
Заступник міністра внутрішніх справ Віктор Суслов був одним із тих, хто заперечував проти того, щоб з таким поспіхом змінювати усталену систему. Адже, згідно із Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», треба було спочатку затвердити річний план державних закупівель, а такий план зазвичай затверджують перед початком бюджетного року, провести тендерний конкурс і визначити переможця, котрий би запропонував найдешевшу ціну, укласти з ним договір про закупівлю, тобто зробити безліч інших процедур, що вимагав закон, і які опоненти Віктора Суслова називали «бюрократичною тяганиною». Проте займатися закордонними паспортами було доручено іншому заступникові міністра — Василю Фатхутдінову, тож виникла криза, внаслідок якої тисячі громадян не поїхали за кордон під час літньої відпустки.

Обійдемося без посередників
Та повернімось до головної теми розмови. 10 грудня 2004 року Департамент ресурсного забезпечення МВС і консорціум «ЄДАПС» підписали контракт на закупівлю бланків суворої звітності для 30 видів документів на 436 мільйонів гривень. Серед них — посвідчення водія, протокол про адміністративне правопорушення, довідка про судимість та ін.
Багато хто, з-поміж них колишній (вже нинішній) міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, називали цей контракт грабіжницьким, але коли справа дійшла до суду, конкретних доказів цього ніхто не зміг надати. 8 лютого 2007 року Верховний суд України визнав, що тендерний конкурс провели з дотриманням усіх вимог і контракт було укладено законно.
Ми не сперечатимемось з найвищою судовою інстанцією, але запропонуємо подивитись в сутність контракту. Раніше такі папери виготовляв згадуваний нами державний комбінат «Україна». Після підписання цього контракту їх виготовляв також він. Лише тепер продавав свою продукцію не безпосередньо МВС, а консорціуму «ЄДАПС». Останній клеїв на них своє «ноу-хау» — копійчану голографічну наклейку, а потім перепродував МВС. Скажімо, посвідчення водія або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу купував за 2, а продавав за 54 грн.
Цей бізнес можна називати як завгодно, але наголосимо ще раз, в судовому порядку він визнаний законним. Інше питання, наскільки він є вигідним для МВС. Якщо, приміром, колишній міністр чи колишній начальник Департаменту ресурсного забезпечення уклали невигідний контракт, то новий міністр або новий начальник можуть спробувати розірвати його в судовому порядку. Та, на жаль, Юрій Луценко, котрий запально критикував цей «грабіжницький», з його погляду контракт, не зробив нічого для того, щоб розірвати його. Мало того, контракт було укладено на рік і термін його дії спливав 31 грудня 2005 року. Якщо він, звичайно, не був би продовжений ще на рік за взаємною згодою сторін. Проте його продовжили, і тодішній міністр не зробив нічого, аби завадити підлеглим це зробити.
Отже, цей контракт було продовжено наприкінці 2005-го, а потім ще раз наприкінці наступного 2006 року, і термін його дії збігає цими днями. Таким чином, Віктор Суслов зважився на те, на що не було волі у Юрія Луценка: не став продовжувати контракт, який вважав невигідним ні для міліції, ні для громадян.
Чи загрожує це дефіцитом бланків для водіїв і власників автомобілів? Аж ніяк! Якщо, звичайно, повернутися до колишньої схеми, за якою державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» виготовляє бланки і безпосередньо постачає їх у МВС, обминаючи консорціум «ЄДАПС». Щодо голографічних наклейок, якими споряджав бланки останній, то тут може бути кілька виходів. Навіть коли не буде іншого виходу, слід виявити політичну волю і внести відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2002 р. № 932, якою затверджений перелік документів, що підлягають захисту голографічними елементами.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД

назад »»»