Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ

Читачів цікавить, кому і за яких підстав призначають таку пенсію. Який порядок пенсійного забезпечення виборних осіб у радах? Чи має право на пенсію за вислугу років, скажімо, колишня піонервожата?

3 ГРУДНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ІНВАЛІДІВ
Відповідно до чинного законодавства, люди з особливими потребами, як і всі громадяни, мають право на працю. Більше того, на кожному підприємстві, незалежно від форми власності чотири відсотки місць має належати інвалідам. Тим часом у країні лише чотири тисячі осіб з фізичними вадами мають постійне місце роботи (оскільки кількість працівників у нас більш-менш стала і дорівнює приблизно 20 млн з хвостиком, а інвалідів — 2,5 млн, то неважко підрахувати, скільки людей з особливими потребами працює, як ця цифра співвідноситься з кількістю здорових працівників і чи дотримуються в державі отієї законодавчої норми стосовно чотирьох відсотків робочих місць для інвалідів).
За даними Мінпраці, протягом поточного року в центрах зайнятості зареєстровано 13,5 тисячі інвалідів.
Працевлаштування людей з особливими потребами — питання складне. Коли є вибір, будь-який роботодавець віддасть перевагу здоровій людині, а не людині на візку, хворій на діабет чи розумово відсталій або з психічними розладами. Чим це викликано? Невже тільки тим, що в нас роботодавці такі черстві та негуманні?
Проблема в іншому. Створити робоче місце для інваліда потребує немалих коштів: треба передбачити все, щоб людині з особливими потребами було комфортно. Через це роботодавці воліють, як мовиться, «відкупитися»: їм легше сплатити штраф, ніж витрачати гроші на створення робочих місць для інвалідів. Звісно, ці кошти все одно підуть на потреби людей з обмеженими можливостями. Але ж потрібні робочі місця...
Тим-то, думається, слід удосконалити наше трудове законодавство в тій його частині, де йдеться про працевлаштування інвалідів, запропонувати механізм, за допомогою якого можна було б певним чином зацікавити роботодавців створювати робочі місця для людей з особливими потребами. Служба зайнятості, скажімо, дає дотацію роботодавцям, які приймають до себе безробітних. То, може, варто подібне запровадити, щоб заохотити їх брати на роботу й інвалідів?
Серед 2,5 млн людей з обмеженими можливостями, 88 тис. осіб з психічними розладами й розумовою відсталістю. Як ви здогадуєтеся, серед інвалідів, які отримали постійну роботу, їх немає. І хоч міжнародна практика свідчить, що таких людей залучають до посильної роботи, у нас є великі труднощі з їхньою адаптацією. Поки що подібними проблемами здебільшого переймаються громадські організації, зокрема, доброчинне товариство «Джерело» стало ініціатором створення в Києві міні-гуртожитку для людей з розумовою відсталістю. Директор цього товариства Раїса Кравченко покладає певні сподівання на затверджене урядом положення про тимчасове або постійне проживання розумово відсталих людей в будинках-інтернатах мішаного типу. На її думку, це має змінити їхнє життя на краще.
Ясно, що проблеми цих людей мають кардинально розв’язуватися на рівні держави, а не силами добродійних товариств.
З цим погоджується й заступник міністра праці та соціальної політики Олена Гаряча. Вона наголошує, що в багатьох регіонах закон про соціальні послуги для інвалідів не фінансується навіть в мінімальних обсягах. Щоправда, державний бюджет щороку збільшує асигнування на програми допомоги інвалідам: порівняно з 2005 роком сума зросла майже вдвічі — від 500 до 800 млн гривень. Звісно, цього недостатньо, якщо розділити ці кошти на всіх людей з особливими потребами (майже п’ять відсотків населення країни).
Але справа не тільки в коштах, хоч само собою це дуже важливо. Експерти вважають, що саму систему допомоги інвалідам слід реформувати. Інакше кажучи, давати їм не віртуальну, а справжню вудочку, щоб вони могли працювати і допомагати собі. І бюджетні кошти мають спрямовуватися на створення центрів реабілітації інвалідів і людей з психічними розладами. Тільки йдучи таким шляхом ми зможемо наблизитися до європейських стандартів у справі розв’язання проблеми інтеграції людей з особливими потребами до решти суспільства.
також у паперовій версії читайте:
  • «РІК НАЦІОНАЛЬНОГО ВСИНОВЛЕННЯ»
  • НА ПЕНСІЮ — ДОСТРОКОВО?
  • БЕЗПЛАТНЕ ЖИТЛО З ОПАЛЕННЯМ І ОСВІТЛЕННЯМ
  • СТАРОКОСТЯНТИНІВ: МІСТО, ДРУЖНЄ ДО ДИТИНИ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».