ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ПЕЧІНКА НАС ЗАХИЩАЄ. А МИ ЇЇ?
Буквальний переклад англомовного терміна «fatty liver» — «жирна печінка» — привертає увагу тим, що він зрозумілий і лікареві, й хворому. Як і огрядну людину, «жирну печінку» підстерігає «букет» хвороб. Однак у більшості випадків ожиріння печінки оборотне за умови усунення причин, що зумовило його.

Як діагностувати й згодом позбутися «жирної печінки», ми попросили розповісти завідувача кафедри гастроентерології та дієтології Національної медичної академії післядипломної освіти професора Наталію Харченко.
— Які основні причини виникнення жирового гепатозу?
— Для відкладення жиру в печінці існує безліч причин, але у двох третин хворих це все ж таки алкоголь. На другому, третьому і подальших місцях — цукровий діабет, ожиріння і гіперліпідемія (підвищений уміст деяких фракцій жиру в крові внаслідок генетичних причин і відповідних харчових переваг). Крім того, у людини можуть бути супутні захворювання, про які вона навіть не здогадується, приміром, вірусний гепатит або цукровий діабет. Проте ці хвороби підвищують чутливість клітин печінки до алкоголю. Говорячи про захворювання, завжди слід пам'ятати: печінка — надійний, мовчазний і терплячий орган, який нерідко дає знати про свої страждання, коли резерви для відновлення вичерпано.
— Чому жир відкладається у печінці?
— Печінка несе основне навантаження із окислення жирних кислот, унаслідок якого організм поповнюється запасами енергії. Алкоголь ушкоджує оболонку печінкових клітин і порушує функцію ферментів, що беруть участь у транспортуванні й окисленні жирних кислот. Це призводить до порушення їхнього нормального обміну і накопичення у клітині. Головна небезпека цього стану полягає в тому, що надмірний жир під впливом різних чинників починає окислюватися з утворенням високоактивних з'єднань, що додатково ушкоджують клітину. Це вже наступна стадія захворювання — гепатит, тобто запалення печінки. Отже, причинами жирової дистрофії є алкоголь, ожиріння і цукровий діабет, гіперліпідемія, надмірне вживання ліків, операції на шлунково-кишковому тракті, спадкові захворювання.
— Якими є суб'єктивні прояви жирового гепатозу?
— Жировий гепатоз підступний тим, що він часто себе не виявляє. Деяких приводить до лікаря почуття важкості або тупий біль в правому підребер'ї, нудота, неприємний присмак у роті. Приблизно уявляючи, де розташовуються органи, пацієнти вважають, що у них болить печінка. Взагалі не може нічого у печінці боліти, тому що там немає нервових закінчень, вони є лише у капсулі й жовчовивідних протоках. Хворобливі відчуття пов'язані з порушенням рухової активності (дискінезією) жовчовивідних шляхів. У цій ситуації важливо, щоб пацієнт звернувся до фахівця із захворювань печінки. Справа навіть не в тому, що у спеціалізованій клініці практикуються методи лабораторної й інструментальної діагностики, недоступні, скажімо, районній поліклініці. Існують добре оснащені поліклініки, в яких проводять будь-які дослідження, але не можуть правильно інтерпретувати їхні результати через недостатність досвіду.
— Які негативні наслідки можливі за жирової дистрофії печінки?
— Наслідки жирової дистрофії печінки можуть бути несприятливими. Передовсім ідеться про гепатит, розвиток печінкової недостатності та цироз печінки.
— Як лікувати жировий гепатоз?
— Найперше слід виключити або максимально зменшити дію чинника, котрий призвів до відкладення жиру в печінці. Це майже завжди можливо стосовно алкоголю, якщо не йдеться про наявність залежності, коли потрібна термінова допомога нарколога. Хворих на цукровий діабет і гіперліпідемію мають спільно спостерігати ендокринолог і кардіолог. Усі пацієнти мусять дотримуватися дієти з низьким умістом жирів, бути фізично активними. Коли цих заходів недостатньо, лікар призначає спеціальні препарати: есенціальні фосфоліпіди, урсодезоксихолеву кислоту, антиоксиданти, гіполіпідемічні засоби, пребіотики.
— У різних спеціальних виданнях із захопленням говорять про «озонотерапію». Наскільки ефективним може бути цей метод при жировому гепатозі?
— Названий метод застосовується для лікування пацієнтів із жировим гепатозом. Та особливо доброго лікувального ефекту можна досягти поєднанням медикаментозного лікування й озонотерапії. Протигіпоксичний ефект — один із наймогутніших системних ефектів озонотерапії, що активізує як клітинний, так і гуморальний імунітет. Озон позитивно впливає на гемостаз, сприяє підвищенню фібрінолітичної активності й гіпокоагуляції крові, перешкоджаючи розвитку мікронекрозів і мікротромбозів.
— Не завжди спектр терапевтичних можливостей, що пропонуються традиційною медициною, є достатнім.
— З огляду на це, зростає популярність лікування, що проводиться із застосуванням методів біологічної медицини. Враховуючи переваги використання антигомотоксичних препаратів, що не спричиняють алергічних реакцій і побічних дій, вони практично не мають протипоказань і вікових обмежень, дають швидкий клінічний ефект як при гострих, так і хронічних захворюваннях. Вельми ефективними є мікропапульні ін'єкції, котрі дають змогу досягати максимального ефекту. Хочу зазначити, що лише досвідчений лікар може з'ясувати, чим викликані зміни печінки у конкретного хворого і наскільки вони виражені.

Розпитував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ВАКЦИНА ВІД НІКОТИНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ
• ОСТЕОАРТРОЗ: ЛЕГКОВАЖНІСТЬ НЕДОПУСТИМА
• ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОГО САМОЛІКУВАННЯ

назад »»»