ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ПРОТИ ТЕРОРИСТІВ — ВОДЯНА БОМБА

За приблизними підрахунками фахівців, на розмінування планети потрібно витратити 33 більйони доларів, а для вилучення і знешкодження встановлених вибухонебезпечних предметів знадобиться 1100 років. Причому йдеться лише про смертоносні вироби промислового виробництва, оскільки підрахувати всілякі саморобні вибухові пристрої неможливо.
Поряд з іншими фахівцями на передньому краї боротьби з вибухівкою перебувають співробітники Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (ДНДЕКЦ) МВС України. Вони винайшли новий метод знешкодження автомобіля-бомби, котрий з успіхом було продемонстровано під час міжнародних навчань в Одесі, у яких брали участь представники майже 40 держав світу.
Антитерористичні навчання проходили в кілька етапів. За їхньою легендою, розвідка отримує оперативну інформацію про те, що в одній з країн Європи організоване злочинне угруповання придбало зброю масового знищення і намагається переправити її в одну з країн Близького Сходу, де знаходяться бази бойовиків. Завдання спецслужб — виявити і знешкодити. Сценарій було побудовано так, що працівникам СБУ, міліції, прикордонникам та іншим довелося діяти на землі, в небі й на морі: чатувати зловмисників на сухопутних кордонах, брати штурмом кораблі, зробити примусову посадку літака на летовищі — всього не перелічиш.
Один із епізодів навчань був присвячений відпрацюванню дій саперів. Згідно з цією частиною сценарію, від спецслужб Молдови надходить інформація про те, що якась одеська фірма придбала на її території компоненти для хімічної зброї й має намір транспортувати їх в Україну. На прикордонному пропускному пункті автомобіль з хімічними речовинами та осіб, які його супроводжують, затримують прикордонники та бійці спецпідрозділу МВС. Оглядаючи машину, спеціалісти виявляють 150 кг вибухівки та саморобний радіокерований вибуховий пристрій, який не підлягає вилученню. Знешкодити його доручають працівникам вибухотехнічного підрозділу ДНДЕКЦ, котрі застосовують свою новацію — знешкодження автомобіля-бомби водяною бомбою.
Світова практика доводить, що найчастіше бойовики з метою шантажу і залякування підривають автомобілі, начинені вибухівкою. Адже машиною можна доставити значно більше смертоносної речовини до місця теракту, ніж, скажімо, в «поясі шахіда». Знешкодити автомобіль-бомбу надзвичайно складно, бо доступ до вибухівки та пристрою, що приводить її в дію, обмежений. До того ж, таку машину зазвичай оснащують датчиками-пастками, розрахованими на необережні або непрофесійні дії.
— Терористи завантажують в автомобіль велику кількість вибухівки — від 50 до 300 кг у тротиловому еквіваленті. Використовуються різні типи вибухових речовин: промислові — тротил, пластид, амоніт тощо; саморобні — створені на основі аміачної або калієвої селітри. Після вибуху потужного заряду агрегати і деталі автомобіля перетворюються у вражаючі живі й неживі цілі елементи,— розповідає Віктор Пащенко, начальник вибухотехнічної лабораторії ДНДЕКЦ МВС України.— У легковики завантажують до 100 кг вибухівки, а в мікроавтобуси — до 300 кг.
Заряд підривають годинниковими механізмами, таймерами, мобільними телефонами, пейджерами, автосигналізацією, спосіб підривання — електричний. Джерелом електроенергії може бути автоакумулятор або автономне джерело чи їхня комбінація. Крім того, терористи встановлюють пастки — ємнісні, вібраційні чи нахильні датчики. Використовують також механізми, що спрацьовують під час відкриття дверей, капоту, багажника, розбиття скла, перерізання електродротів. Тому контактне розрядження автомобіля-бомби — небезпечна справа. Потрібно враховувати те, що замінований автомобіль неможливо відбуксирувати у безпечне місце.
Нині автомобіль-бомбу можна зруйнувати без ризику для людей і навколишнього середовища за допомогою гідроудару з використанням гідровибухових зарядів, іншими словами, водяних бомб. Так, кажучи мовою вибухотехніків, нейтралізують основні й додаткові бойові ланцюги та вибухівки. Принцип дії водяної бомби полягає у частковому двосторонньому руйнуванні корпусу замінованого автомобіля. Руйнуються і частково роз’єднуються елементи вибухового пристрою, а подальше його знешкодження відбувається контактним способом. Звісно, під час застосування цього методу немає гарантії уникнення вибуху. Тому навколо замінованого автомобіля визначається безпечна для вибухотехніків і населення територія залежно від маси вибухівки та деяких інших параметрів.
Характеризуючи конструкцію водяної бомби, згадується відоме прислів’я: «Усе геніальне — просте». Важливо й те, що виготовлення цього пристрою не потребує значних витрат. Водяна бомба — це пластикова ємність місткістю 30–35 л (найефективніша у формі паралелепіпеда), до якої клейкою стрічкою кріпиться 2 кг тротилу з електродетонатором. Вона встановлюється напроти дверей, під днищем або у салоні замінованого автомобіля. Після вибуху тротилу вода під великим тиском виривається з ємності й руйнує з’єднання вибухового пристрою з вибухівкою. Природно, що особливості застосування водяної бомби зумовлюються певними конкретними обставинами. Приміром, під час зазначених навчань, коли в замінованому автомобілі начебто були небезпечні хімічні речовини, вжито додаткових заходів безпеки: навколо машини встановили огорожу, а автомобіль облили пінною сумішшю для гасіння пожеж із метою дегазації осередку ймовірного вибуху.
Проведено 19 випробувань методу гідроудару і лише в одному випадку вибуховий пристрій спрацював.

Юрій САХНО

також у паперовій версії читайте:

• «СОСНОВА СЛЬОЗА» З ПРИСМАКОМ КРИМІНАЛУ
• ХРОНІКА ПРИГОД

назад »»»