ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ЯБЛУКО ВІД ЯБЛУНІ...
Почну зі статистики. В Україні в 11 виховних колоніях утримується близько трьох тисяч неповнолітніх. Більше половини з них засуджено за крадіжку, чверть — за розбій, 10 відсотків — за тяжкі тілесні ушкодження або вбивство. Майже кожен третій відбуває строк від року до 3-х, половина — до п’яти років. 13 відсотків засуджених потрапили до колонії у 14–16 літ.

Психологи вважають, що головна причина дитячої злочинності криється у вадах поведінки їхніх батьків. Сучасні юні «флібустьєри», на противагу сформованій думці, не завжди вихідці з так званих неблагополучних родин. Матеріальне становище в цьому разі хоч і важливе, але не відіграє домінуючої ролі. Для дитини набагато важливіше духовне спілкування і довірливі стосунки з близькими людьми (чого особливо часто не вистачає), оскільки вона ще не в змозі об’єктивно оцінити матеріальний чинник сімейного благополуччя. Проте батьки, часто через свою зайнятість, дбають здебільшого про матеріальний аспект, вважаючи, що цим заслужили право на любов і вдячність свого чада. Та це далеко не так.
Причина конфлікту батьків і дітей, вважають фахівці, може бути в різниці психологічного сприйняття світу. На їхню думку, існують дві крайні точки на так званій віртуальній шкалі взаємовідносин: з одного боку, емоційна, з іншого — раціональна. Чим менший вік у дитини, тим більшою мірою вона емоційна істота. Водночас, батьки — люди дорослі й розсудливі — раціональніші та прагматичніші. Тому матеріальну турботу діти сприймають не як «особливі заслуги», а як щось належне, так що не чекайте за це вдячності. Розмови типу: «я тебе годую й одягаю» тільки дратують дитину. Душевна, довірлива розмова з мамою або татом оцінюється набагато вище від матеріальної турботи.
Велику роль у розвитку нормальної психіки дитини відіграють взаємини батька і матері. За оцінками фахівців, часом вони навіть важливіші від стосунків дітей і батьків. Діти значно гостріше, часом хворобливо переживають сімейні скандали і розлучення, тому що більше від дорослого потребують захисту, який притаманний лише сім’ї, де панує теплий мікроклімат. У іншому разі дитина шукатиме емоційного захисту і моральної підтримки в компанії однолітків, а це може привести (найчастіше так і трапляється) в злочинне середовище.
За оцінкою фахівців, в Україні руйнується кожен другий шлюб, у півтора раза частіше, ніж десятиріччя тому. Протягом першого року спільного життя розпадається 3,6 відсотка шлюбів, після 10–19 років — майже чверть. На перші чотири роки (час формування особистості дітей, котрі народилися в сім’ї) припадає близько 40 відсотків розлучень. Напевно, «драматизувати не варто», як вважає один класик, але цифри говорять самі за себе. За оцінками правоохоронних органів, третина дітей, котрі скоїли злочин, виховувалися в неповних сім’ях, 16 відсотків малолітніх злочинців — соціальні сироти за живих батьків. Приблизно 13 відсотків дітей, які отримали термін умовно, потрапляють у колонії.
Ще один важливий момент. Дитина, внаслідок своєї незрілості, щодо батьків, як відомо, егоїст. Коли це ще якось можна простити юній особі, то егоїзм дорослих стосовно до власних дітей — неприпустимий. Вирішуючи свої проблеми, батьки часто думають про дітей в останню чергу. Це стосується не лише розлучень. Коли батьки нещирі з оточуючими, в сімейному колі лихословлять, не думайте, що така поведінка залишиться непоміченою. У свідомості дитини скорочується хибна формула поведінки: «Якщо батькам так можна, то чому не можна мені?». Тоді не чекайте від неї ні щирості, ні добра.

Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• І ВИКИНУТИ ШКОДА,І ВТРИМАТИ НІЧИМ...
• ЧОМУ НЕ «ІДЕ» СУД ПРИСЯЖНИХ?

назад »»»