Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ЩОБ НЕ СТАТИ БОМЖЕМ


Часто самотні люди довіряються нечесним пройдисвітам, які обіцяють їх утримувати довічно за певне майно. Як убезпечити себе, аби не потрапити до рук шахраїв?

3 ГРУДНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ІНВАЛІДІВ
Відповідно до чинного законодавства, люди з особливими потребами, як і всі громадяни, мають право на працю. Більше того, на кожному підприємстві, незалежно від форми власності чотири відсотки місць має належати інвалідам. Тим часом у країні лише чотири тисячі осіб з фізичними вадами мають постійне місце роботи (оскільки кількість працівників у нас більш-менш стала і дорівнює приблизно 20 млн з хвостиком, а інвалідів — 2,5 млн, то неважко підрахувати, скільки людей з особливими потребами працює, як ця цифра співвідноситься з кількістю здорових працівників і чи дотримуються в державі отієї законодавчої норми стосовно чотирьох відсотків робочих місць для інвалідів).
За даними Мінпраці, протягом поточного року в центрах зайнятості зареєстровано 13,5 тисячі інвалідів.
Працевлаштування людей з особливими потребами — питання складне. Коли є вибір, будь-який роботодавець віддасть перевагу здоровій людині, а не людині на візку, хворій на діабет чи розумово відсталій або з психічними розладами. Чим це викликано? Невже тільки тим, що в нас роботодавці такі черстві та негуманні?
Проблема в іншому. Створити робоче місце для інваліда потребує немалих коштів: треба передбачити все, щоб людині з особливими потребами було комфортно. Через це роботодавці воліють, як мовиться, «відкупитися»: їм легше сплатити штраф, ніж витрачати гроші на створення робочих місць для інвалідів. Звісно, ці кошти все одно підуть на потреби людей з обмеженими можливостями. Але ж потрібні робочі місця...
Тим-то, думається, слід удосконалити наше трудове законодавство в тій його частині, де йдеться про працевлаштування інвалідів, запропонувати механізм, за допомогою якого можна було б певним чином зацікавити роботодавців створювати робочі місця для людей з особливими потребами. Служба зайнятості, скажімо, дає дотацію роботодавцям, які приймають до себе безробітних. То, може, варто подібне запровадити, щоб заохотити їх брати на роботу й інвалідів?
Серед 2,5 млн людей з обмеженими можливостями, 88 тис. осіб з психічними розладами й розумовою відсталістю. Як ви здогадуєтеся, серед інвалідів, які отримали постійну роботу, їх немає. І хоч міжнародна практика свідчить, що таких людей залучають до посильної роботи, у нас є великі труднощі з їхньою адаптацією. Поки що подібними проблемами здебільшого переймаються громадські організації, зокрема, доброчинне товариство «Джерело» стало ініціатором створення в Києві міні-гуртожитку для людей з розумовою відсталістю. Директор цього товариства Раїса Кравченко покладає певні сподівання на затверджене урядом положення про тимчасове або постійне проживання розумово відсталих людей в будинках-інтернатах мішаного типу. На її думку, це має змінити їхнє життя на краще.
Ясно, що проблеми цих людей мають кардинально розв’язуватися на рівні держави, а не силами добродійних товариств.
З цим погоджується й заступник міністра праці та соціальної політики Олена Гаряча. Вона наголошує, що в багатьох регіонах закон про соціальні послуги для інвалідів не фінансується навіть в мінімальних обсягах. Щоправда, державний бюджет щороку збільшує асигнування на програми допомоги інвалідам: порівняно з 2005 роком сума зросла майже вдвічі — від 500 до 800 млн гривень. Звісно, цього недостатньо, якщо розділити ці кошти на всіх людей з особливими потребами (майже п’ять відсотків населення країни).
Але справа не тільки в коштах, хоч само собою це дуже важливо. Експерти вважають, що саму систему допомоги інвалідам слід реформувати. Інакше кажучи, давати їм не віртуальну, а справжню вудочку, щоб вони могли працювати і допомагати собі. І бюджетні кошти мають спрямовуватися на створення центрів реабілітації інвалідів і людей з психічними розладами. Тільки йдучи таким шляхом ми зможемо наблизитися до європейських стандартів у справі розв’язання проблеми інтеграції людей з особливими потребами до решти суспільства.
також у паперовій версії читайте:
  • ПЕНСІЇ ЗА ВАЖКУ Й ШКІДЛИВУ РОБОТУ
  • ЗАГАРТОВАНИМ - ЧУЖІ ГЕНИ?
  • ЗА РЯДКОМ СТАТЗВІТНОСТІ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».