ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ШЕДЕВРИ, ЯКІ НЕ ТЬМЯНІЮТЬ
У Києві відбулися урочистості з нагоди 100-річчя визначного українського скульптора і педагога Івана Васильовича Макогона.

Реалістичним, монументальним та станковим творам народного художника України, професора Івана Макогона, присвячені видатним синам України, громадським і політичним діячам, гідним представникам свого народу, належить почесне місце в українському образотворчому мистецтві ХХ століття.
Молодий скульптор уперше прибув до Києва 1935 року після закінчення Харківського художнього інституту, де навчався спочатку на малярському, а згодом на скульптурному факультеті в Івана Севери. Привіз він на Всеукраїнську художню виставку роботи в мармурі й граніті, серед них і композицію «Пам’яті скульптора І. Левицького», яка одразу ж була високо оцінена фахівцями. Вражала вона і незвичною пластично-образною побудовою — класично-античним зображенням мужньої чоловічої голови і мрійливої жіночої, і водночас глибиною втілених почуттів та щемливою ніжністю. Це був успіх скульптора — твір й нині зачаровує відвідувачів Національного художнього музею України.
З тієї пори залишився в пам’яті художника весняний квітучий Київ з червоними тюльпанами і грою духових оркестрів, які були так співзвучні з його першими творчими успіхами та молодечим настроєм.
Доля усміхалася Іванові Макогону. Невдовзі він отримав відповідальне завдання — створити образ першого президента Української Народної Республіки Михайла Грушевського на надгробку, спроектованому видатним українським архітектором Василем Кричевським. Монументально трактована І. Макогоном голова діяча і мислителя М. Грушевського у встановленому пам’ятникові органічно поєдналася з потужною архітектурною ідеєю В. Кричевського. Твір за досконалою художньою мовою та емоційно-пластичним втіленням образу є одним з шедеврів української монументально-меморіальної скульптури.
Наприкінці 1930-х років В. Кричевський і І. Макогон взяли участь у конкурсі на створення пам’ятника Тарасові Шевченку в Каневі і вибороли перше місце. На жаль, проект не був втілений у життя, але це не зупинило скульптора. До 125-річчя від дня народження Кобзаря І. Макогон створює ювілейну медаль поета. З часом вона була визнана однією з кращих медалей, виконаних за радянської доби.
Друга світова війна перервала творчий поступ скульптора — він іде на фронт і зі зброєю в руках боронить рідну землю на передовій. Лише наприкінці війни, після важкої контузії його переводять до Студії військових художників імені М. Грекова, де І. Макогон створює скульптурні композиції на військові теми («Прапор перемоги», «Генерал-полковник Н. Чибісов», «Народний месник», «Маршал Василевський приймає парад»). До цього періоду належить серія рисунків, у яких відтворено героїчні звитяги та солдатські будні («Т-34 на марші», «По бездоріжжю», «Шлях відступу розгромленого ворога», «Гвардії молодший сержант Є. Григор’єв», «Привал у прифронтовому лісі», «Варять солдатську кашу»).
Педагогічна діяльність І. Макогона розпочинається з 1954 року, коли він на запрошення ректора Київського художнього інституту С. Григор’єва обіймає посаду проректора та викладача, а з 1972-го — професора скульптури. У своїх педагогічних настановах І. Макогон дбав про збереження традицій реалістичної школи. У виважених академічних постановках, чітко сформульованих тематичних завданнях, роботах, виконаних студентами під час літніх практик, відчувається могутній вплив майстра, його енергетика і патріотичні почуття, які він намагався прищепити учням.
Педагог і творець — поняття для Макогона невіддільні. На творчій ниві скульптора-монументаліста — безліч пам’ятників, меморіальних дощок, медалей, портретних композицій видатних українців: Ю. Яновського, Ю. Дольд-Михайлика, О. Гончара, М. Зарудного, О. Довженка, М. Бажана; серія жіночих образів, серед них величний пам’ятник «Благословляюча Україна». Цей доробок вияскравлює багатогранність таланту Маестро, несхибність і відданість раз і назавжди обраному шляху, щедрість душі, достовірність і правдивість у зображенні найсуттєвіших і найвиразніших рис характеру українського народу.
У 1990-і роки на замовлення Міжнародного фонду Грушевського І. Макогон знову працює над образом Михайла Грушевського — створює проект пам’ятника Грушевському для Києва, бронзовий бюст ученого, медалі з його зображенням, які є суттєвим доповненням до ідеї скульптурного портрета, створеного ним у 1936 році.

Ніна САЄНКО, заслужений діяч мистецтв України
також у паперовій версії читайте:

• НАТХНЕННЯ МАЕСТРО СОНДЕЦКІСА
• ПІСЛЯ ДЕБЮТІВ: ЗАТЕМНЕННЯ ЧИ ДАЛІ БУДЕ?

назад »»»