ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ ЖІНКИ
ЗНАЙОМТЕСЯ: «УКРАЇНСЬКА МАДОННА»
«Творімо добро, люди!» — ці слова втілилися у життя завдяки Міжнародному благодійному фонду Святої Марії, відомому в Україні своїми доброчинними справами. Серед журналістів популярністю користується творчий конкурс «Українська Мадонна».

За підсумками роботи журі, переможцями ІХ Всеукраїнського творчого конкурсу стали 14 працівників мас-медіа у чотирьох номінаціях: «Віра», «Надія», «Любов» і «Софія». П’ятнадцять героїнь найкращих газетних і журнальних публікацій, телевізійних і радіопрограм одержали почесний титул «Українська Мадонна».
Журналістська доля часом дарує щасливі зустрічі. Так сталося і з журналісткою Оксаною Радушинською, котра відкрила для себе дивовижну жінку — директора Хмельницького доброчинного фонду «Щедрик-Ведрик» Валентину Блюхер. Доньці репресованого за сталінських часів маршала Блюхера та розстріляної фашистами матері не довелося спізнати родинного тепла. Валентина Блюхер виростила п’ятеро дітей, шестеро онуків і одного правнука — це її кровні діти, а всі інші — з інтернатів Хмельницького.
«Я — мати чотирьох тисяч дітей...»,— каже про себе Валентина. Вона стала переможницею у номінації «Віра». Як і Тетяна Губська, історик, краєзнавець, письменниця з Миколаєва. Завдяки дослідженням архівів, історичних літописів їй пощастило відтворити забуті сторінки духовних подвигів і діянь багатьох священнослужителів, видати книгу «Воєннеє духовенство й священики Николаева».
Героїнею журналістки Ольги Козирєвої стала Марія Мороз із Хмельницького. Як часто буває, допоміг випадок. Щоправда, для Марійки він був ніяк не щасливим. Уявіть, що відчуває 18-річна юнка, котра через травму не могла ходити. Аби якось розрадити горю, вона почала майструвати зі звичайних сірників. Поступово спроби ставали досконалішими. Тепер на домашню колекцію Марії Мороз приходять подивитися люди. Бо не можуть не зачарувати своєю вишуканістю й архітектурною довершеністю метрові копії православних церков і католицьких храмів.
Жінка, котра досягла майстерності у професійній сфері, не може не захоплювати. А перед жінкою, яка взяла на себе відповідальність за дитячі долі, хочеться схилити голову. Валентина Іонова з Дніпропетровська — господиня дитячого будинку сімейного типу. Під її опікою п’ятдесят дітей. Складні долі, непрості характери. Як допомогти, обігріти? Як виростити справжніми людьми? Замислитися над цим запропонувала радіожурналістка Наталія Комарова. У номінації «Надія» перемогла Тамара Кононенко (автор журналістського матеріалу — Віра Ісаченкова). Пані Тамара, яка живе у місті Дунаївці Хмельницької області, стала матір’ю для 14-ти дітей — своїх і усиновлених. Усі вони рідні для подружжя Кононенків.
Героїнею журналістського матеріалу Альбіни Афоніної («Надія») стала народна артистка України Раїса Недашківська. Її ролі залишилися у наших вдячних серцях. Згадаймо лише образ Мавки з «Лісової пісні» Лесі Українки або дивовижної Катерини Білокур із кінофільму «Буйна».
Про номінацію «Любов» не можна говорити без душевного щему. «Любов’ю до рідного краю, до людей, до історичної пам’яті живе Ніна Ігнатенко, родом із мальовничого села Гусинці, що залишилося на дні Канівського водосховища. Через роки, власний досвід можна усвідомити всю трагедію сотень-тисяч людей. За всіх них, зболених, знедолених, говорить Ніна Ігнатенко. В її «Державі Дитинства» з’являються знайомі постаті земляків, а серед вод Дніпра височіє Свято-Преображенська церква — німий докір людській байдужості й надія на відродження. Ніна Ігнатенко — людина праці, її вишивками прикрашена не лише рідна домівка. Жодне свято не обходиться без витворів майстрині, й ллється задушевна пісня у її виконанні. А поезія — то її життя. Цікаво, як буденність та одвічні життєві клопоти не згасили любов до слова? Це — теж одна із загадок таланту. У цій самій номінації переможницею стала Валентина Єфремова, героїня журналістського матеріалу Дмитра Правдюка, а також Марія Боєчко, про яку розповіла журналістка Мирослава Грушевська. Пані Валентина відома як мистецтвознавець, невтомно збирає прислів’я, приказки і народні оповідки.
А от Марію Боєчко доля випробовувала на міцність. Після народження доньки у жінки відмовили ноги. Проте їй вдалося здолати горе. Нині її знають як автора п’ятьох поетичних книг, нотних фольклорних видань, історичних досліджень і власних пісень.
Про таких людей, як Раїса Голубченко, кажуть: ділова жінка. Від її звань і посад голова йде обертом! Академік Національної академії екологічних технологій, член Конгресу ділових жінок України, майстер спорту з п’ятиборства, кандидат у майстри спорту із шахів, розрядниця з волейболу, легкої атлетики, стрільби... Як з’ясували журналістки Альбіна Салахова та Анна Бєлая, свої досягнення Раїса Голубченко присвячує чоловіку Михайлові Петровичу.
Жінки, котрі стали переможницями у номінації «Софія», освічені й милосердні. Героїнею журналістського матеріалу Наталії Комарової є Тамара Іванова. Вона завжди мріяла працювати на освітянській ниві. Нині — проректор Академії муніципального управління. В Академії чимало дітей-сиріт навчається за державні й спонсорські кошти. Про всіх героїнь журналістських публікацій і самих авторів — в одній замітці не розповісти.
— Наша Україна щедра на таланти, у цьому маємо змогу пересвідчитися,— сказала, вітаючи переможців, президент міжнародного благодійного фонду Святої Марії Ганна Матіко-Бубнова.— Сподіваємось, що попереду на нас чекають нові відкриття і нові імена, адже цей конкурс є справді народним.

Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:

• ЗВІДКИ РОСТЕ РОДИННА ТИРАНІЯ?

назад »»»