ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЧИМ ЗАВИНИЛО ЧОРНЕ МОРЕ?

Сторінки історії
Варто нагадати, що історія моря починається від античних часів, коли на його берегах почали заселятись стародавні греки. Ці місця приваблювали дивовижними природними умовами, величезною кількістю риби, яку кораблями відправляли на продаж. Згодом рибальство стало головним промислом греків. Місцева пшениця годувала Елладу, а виноградники Тамані давали вино, що славилося в метрополіях. Згодом на чорноморських берегах побудували міста. На думку істориків, Чорне море — унікальний приклад того, як рідкісне поєднання природних умов, а відтак продуктивності морської екосистеми сприяло розвиткові цілого регіону і всієї південно-європейської античної цивілізації.
Велич, краса і багатства моря приваблюють мандрівників і вчених. Серйозніші дослідження належать до XVIII— XIX ст. Першим 1816 року узбережжя моря описав відомий мореплавець академік Ф. Беллінсгаузен, 1817-го вийшла перша карта Чорного моря, а 1842 р.— перший атлас. Наприкінці XIX ст. почалось його систематичне вивчення. З 1871 р. у Севастополі працює спочатку біологічна станція, а нині Інститут біології південних морів НАН України, де, зокрема, вивчають флору і фауну — живий світ Чорного моря.
У XIX ст. експедиція під керівництвом І. Шпиндлера відкрила наявність у глибинних шарах моря великої кількості сірководню, невдовзі учасник тієї експедиції відомий хімік М. Зелинський пояснив це явище. 1929 р. у Криму, в Кацивелі, неподалік Семеїзу, закоханий у море вчений Василь Шулейкін засновує першу в світі гідрофізичну станцію (нині — Експериментальне відділення Морського гідрофізичного інституту НАН України). Саме він розкриває природу морської стихії: зміни кольору поверхні моря залежно від метеорологічних умов, походження морських хвиль. Академік розробив засоби їхнього вимірювання, дослідив тепловий обмін між морем і атмосферою, що є вирішальним чинником для створення довготривалих прогнозів. Василь Шулейкін започатковує новий науковий напрям — фізику моря.
Наміри гарні, асигнування — примарні
Українські вчені не припиняють моніторинг різних процесів, що відбуваються в Чорному морі. Результати, отримані впродовж останніх років, переконують: час бити на сполох. Під дією антропогенних чинників суттєво збіднюється флора і фауна, спостерігаються мутації, тобто несприятливі зміни живих організмів. Значно зменшилась кількість промислової риби, справжньою знахідкою стали лосось, осетр, ставрида, практично зникли скумбрія і тунець. Основою чорноморського рибальства стала дрібна рибка, яка живиться планктоном (сукупність організмів, що населяють товщу води). Їм також нелегко живеться, бо посилюється цвітіння фітопланктону.
Головною причиною деградації моря вчені вважають безперервні порушення у виловлюванні риби та евтрофікацію, тобто значне збільшення у морській воді концентрації мінеральних речовин, до складу яких входять азот і фосфор. Це призводить до утворення гіпоксичних зон, де немає кисню, отже, життя. Зменшилась прозорість води (зараз вона не перевищує 3 м), таким чином, життя на глибині припинилось. Щоб змінити ситуацію, передовсім потрібно відмовитися від застосування на ланах певних хімікатів, миючих засобів у побуті, що спричиняють цвітіння води, будувати очисні споруди. Треба терміново рятувати Чорне море.
Такої самої думки дотримується громадськість держав, які мають вихід до моря. Ще 1992 року Україна, Росія, Грузія, Румунія, Болгарія і Туреччина підписали Конвенцію про захист Чорного моря (Бухарестська конвенція). Створено Чорноморську комісію. 31 жовтня 1996-го підписано стратегічний план дій з метою об’єднання зусиль. Саме цей день щороку відзначається названими країнами як «Міжнародний день Чорного моря». Проте, як засвідчили учасники зустрічі, святкувати немає чого. Давно затверджені національні чорноморські програми, має її й Україна, але конкретні дії на державному рівні відсутні.
Чорне море прагнуть захистити вчені, розробляючи нагальні природоохоронні заходи. Заплановано спільні наукові дослідження, програми з вивчення морської води, міграції птахів і риб. Президія НАНУ подала до урядових структур детальний кошторис, проте асигнувань не виділено.
Про небезпеку попереджають й синоптики гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, реальні заходи допомоги пропонують екологи, громадські організації. Та їхні зусилля зводяться нанівець через байдужість, безпорадність, безвідповідальність владних структур.

Біда не приходить сама
Наочний приклад — надзвичайна подія, що сталася на початку листопада поблизу Керченської протоки, яка з’єднує Чорне море з Азовським. Наслідки трагічні: загинули люди, сталася екологічна катастрофа. Під час сильного шторму, коли висота хвиль досягала 5 метрів, а сила вітру — 35 метрів, у море потрапили тисячі тонн мазуту, солярки, сірки. За перші дні після аварії загинуло понад 30 тисяч птахів. За попередніми підрахунками, завдано збитків на 900 мільйонів доларів. Коли мазут на узбережжі збирали лопатами, українські вчені-екологи запропонували ефективний сорбент, безкоштовно привезли значну його партію в Крим для передавання співробітникам МНС. Прагнення вчених допомогти вкотре було проігнороване чиновниками. Непочутим залишилось завчасне попередження гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів. Як повідомила одеський синоптик Людмила Савкер, ще 8 листопада вони передали інформацію, зокрема і в Керч, про надходження високоактивного південного циклону (трагічні події сталися 11 листопада), але танкери вийшли в море. Чому? Запитання залишилось без відповіді — запрошені представники урядових інстанцій на зустріч із журналістами не прийшли.
Учасники прес-конференції наголосили: подібна надзвичайна ситуація — не випадковість. В Україні відсутні необхідні закони з охорони і захисту довкілля, економічні механізми щодо господарювання на Чорному морі. Наразі стан екологічного законодавства такий, що підприємцям вигідніше сплатити штраф, ніж дотримуватись існуючих правил. Не виконуються вже взяті зобов’язання. Це стосується і Керченської протоки — унікальної в системі Азово-Чорномор’я. Тут проходить один із трансконтинентальних коридорів сезонної міграції птахів з Євразійського регіону до Африки і Південної Азії. Згідно із Бухарестською конвенцією, міжурядовими угодами Україна має оберігати цей коридор. Натомість, як зазначають геохіміки, тут триває потужна перевалка нафтопродуктів, посилюється розвідка покладів нафти і газу на прикерченському шельфі.
Водночас є приклади, які доводять: екологічно грамотне господарювання дає змогу великим підприємствам працювати на Чорному морі, не завдаючи шкоди природі. Позитивні приклади навів на прес-конференції Сергій Перфильєв, представник Морського транспортного порту (Одеса). Тут відмовились від озоноруйнівних речовин, відбувається перехід на біопаливо, всю техніку перевіряють на токсичність (повітря на транспортних терміналах чистіше, ніж на вулицях Одеси), працює природоохоронний флот. У акваторії порту комфортно почуваються 548 видів живих організмів, із них 11 видів риб. До того, порт сплачує природоохоронний податок у розмірі 200 тис. грн, жодної копійки не повертається в бюджет підприємства. Куди витрачаються ці гроші? С. Перфильєв і його колеги вважають, що доцільніше повертати частину цих коштів із цільовим призначенням на поліпшення екології, вдосконалення очисних споруд.
Захисники Чорного моря переконані: проблеми збереження цього унікального і важливого та, за умов розумного користування, прибуткового для України водного басейну не є другорядними, час обговорень завершився. Треба діяти. Фахівці мають конкретні пропозиції, ось лишень до кого з ними звертатися?

Віра АНДРІЄВИЧ

Із досьє. Розміри Чорного моря — 1150х580 км; площа поверхні — 422 тис. км2; найбільша глибина — 2210 м; довжина узбережжя — 3400 км. У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Дністер. Його води омивають береги України, Росії, Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Україна — найбільша чорноморська держава, вона має понад 1600 км узбережжя.

також у паперовій версії читайте:

• ПОСАДИВ СВОЄ ОСТАННЄ ДЕРЕВО
• ЗГУБНЕ ДИХАННЯ АРАЛУ
• ДИМ-ДИМОК ВІД МАШИН...

назад »»»