ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
«ПЕРЕМОГА ПУТІНА — ЦЕ...»
За півтора тижня до виборів у Думу президент Росії на мітингу в Москві громив лібералів і комуністів.

Промова Володимира Путіна на московському стадіоні «Лужники» стала великим синтезом гасел і погроз, які президент Росії використовував, аби втриматися при владі в Кремлі, починаючи з 2000 року. Наприклад, на свої перші президентські вибори Путін ішов під єльцинськими антикомуністичними гаслами.
Потім Путін усунув і фактично ліквідував опозицію в процесі боротьби з олігархічним «хаосом, що виник у 90-х роках» — змушуючи опонентів до еміграції або запроторивши Михайла Ходорковського за ґрати. Півтора року тому основою його діяльності стала боротьба за відродження величі Росії і протистояння Заходу.
Головними ворогами Путін «призначив» лібералів і повів наступ на них, вдаючись до стилістики радянської пропаганди часів боротьби проти стиляг: «Ніби шакали, нишпорять вони по чужих посольствах, сподіваючись на закордонні фонди і уряди».
Путін також гостро засудив комуністів — єдину опозиційну партію, яка має шанс потрапити в Думу. «Протягом десятиліть вони керували Росією, а наприкінці 1980-х залишили людей без щонайменш елементарних послуг і товарів. Без м’яса, без цукру, солі і сірників. До того ж своєю політикою вони підготували розпад СРСР»,— з такими словами він звернувся до молодих активістів, які для розігріву, очікуючи на його приїзд, слухали радянські шлягери 1970-х років.
«Перемога Путіна — це перемога Росії»,— кричали молоді росіяни під звуки ретромузики в атмосфері партійних масовок часів незабутнього Леоніда Ілліча Брежнєва.
Риторика президента Путіна, який зробив кар’єру високого посадовця у 1990-х роках і став господарем у Кремлі багато в чому завдяки патронату олігарха Бориса Березовського, не є зразком логіки, зате подобається більшості росіян. Щодо скандальної справи Ходорковського, більшість російських громадян не мають претензій до свого президента стосовно ув’язнення непокірного олігарха, але не зовсім розуміють, чому з усіх олігархів у табір потрапив лише він.
Постійно тиражований у ЗМІ образ Москви, яка «встає з колін» і твердо опонує Америці й усьому Заходу, вважається одним з найцінніших досягнень президента Путіна. Від цієї лінії він не відступив і в «Лужниках». «Серед кандидатів у Думу є люди, які прагнуть відбудувати олігархічний капіталізм. Тепер вони готові ще й вийти на вулиці! Навчились від західних спеціалістів, потренувались у сусідів і пробують у нас»,— лякав Путін присутніх примарою «кольорових» революцій.
Мітинг був спільним заходом партії «Єдина Росія» та безпартійного «Руху на підтримку Путіна», створеного тиждень тому у Твері. Активісти «Рух» уже зібрали 30 мільйонів підписів під зверненням до президента, щоб після завершення каденції він і далі виконував роль Національного Лідера. Водночас Путіну залишають свободу вибору посади, обіймаючи яку, він і далі керуватиме Росією.
Микола Петров з московського Центру Карнегі говорить: «Ми досі не знаємо, з якою метою створено «Рух на підтримку Путіна»: або Путін вирішив залишитись на третій термін і тепер потребує масових благальних акцій для прикриття відмови від попередніх заяв, або не змінив наміру піти, але сильне кремлівське лобі не перестає докладати зусиль, щоб змусити його змінити рішення».
Частина експертів вважає, що в майбутньому «Рух на підтримку Путіна» може стати основою масової партії, типу вождистської, яка гарантуватиме Путіну вплив на Росію, навіть якщо він піде з усіх посад.
Кремлівський придворний політтехнолог Гліб Павловський не погоджується з таким сценарієм розвитку подій. Він радив Путіну ввійти в партійно-державну систему в ролі прем’єра або лідера «Єдиної Росії», тоді як утворення вождистських рухів, які нагадують Латинську Америку, йому не до вподоби.
Мало хто сумнівається, що головною метою заходу в «Лужниках» була мобілізація виборців, аби отримати від них максимальну підтримку для Путіна. Це дасть йому можливість і моральне право в майбутньому впливати на політику і забезпечувати наступність політичного курсу. Одночасно цей захід засвідчив, що єдиного загального плану політичного виживання нинішнього президента після березня 2008 року немає.
А на сьогодні — це найвагоміше питання російської політики. Кремлю залишився місяць, щоб відкрити росіянам хоча б кілька елементів операції «Спадкоємець», яка повинна забезпечити країні плавний перебіг подій, пов’язаних з президентськими виборами, запланованими на друге березня наступного року. Згідно з законом кандидати в президенти, у тому числі політик, рекомендований президентом Путіним, мають зареєструватись до 21 грудня. Те, що і досі не названо прізвища майбутнього президента, для все більшої кількості спостерігачів стає ознакою кризи кремлівської еліти, яка досі не опрацювала деталей «успадкування» влади, а не деталлю майстерно складеного досконалого плану, таємно втілюваного оточенням президента протягом багатьох місяців.
«Це системна криза спричинена бажанням зберегти демократичні конституційні процедури за одночасного прагнення уникнути відчутної ротації верхівкою влади. Виявляється, що дотримання авторитарним апаратом демократичної процедури не така проста справа»,— переконана відомий політолог Марія Ліпман.
За «найпопулярнішим» сценарієм Володимир Путін обійме посаду прем’єра-міністра після березня 2008 року, а майбутньому президентові буде відведена роль маріонетки. Співавтори російської конституції Олег Румянцев і Михайло Мітюков вважають Основний закон таким гнучким, що прем’єр Путін навіть без корегування може залишитись головною особою в державі. Кілька тижнів тому Путін припустив, що може очолити уряд.

Євген ПЕТРЕНКО

У Західних столицях засуджують жорсткі дії російської влади проти опозиції. Стурбованість затриманням організаторів акції протесту, що відбулася минулими вихідними, висловили США, Євросоюз та окремі держави Європи. Сценарії подій були однаковими в Москві й Петербурзі: після дозволеного мітингу демонстранти намагалися влаштувати несанкціонований марш, якому активно протидіяв ОМОН. Лідера Об’єднаного громадського фронту Гаррі Каспарова засудили до п’яти діб адміністративного арешту.
Окрім Каспарова, по п’ять діб арешту одержали також прес-секретар національно-більшовицької партії Олександр Аверін і координатор «Оборони» Олег Козловський. Керівників Союзу правих сил Микиту Бєлих та Бориса Нємцова відпустили одразу після перевірки документів у відділку.
Володимир Путін не забарився з відповіддю на критику, звинувативши Вашингтон у зриві приїзду на російські вибори місії спостерігачів від ОБСЄ і пригрозив американцям наслідками.
Натомість ОБСЄ спростувала претензії російської сторони, заявивши, що організація не отримувала жодних інструкцій, а рішення скасувати місію було ухвалене через те, що Москва після численних затримок та обмеження кількості спостерігачів так і не видала віз, потрібних для поїздки в Росію.
У середу у Москві були затримані представники декількох засобів масової інформації, серед них — кореспондент радіостанції «Эхо Москвы», які висвітлювали пікетування біля будівлі столичного ГУВС на підтримку Гаррі Каспарова.
Як повідомила радіостанція «Эхо Москвы», були затримані й пікетники — лідер молодіжного руху Ілля Яшин, а також письменник і журналіст Віктор Шендерович.
також у паперовій версії читайте:

• ФРАНЦІЯ ХОЧЕ БІЛЬШОГО

назад »»»