ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
РЕКТОР ЗАСПІВАЄ ПРО БАНЬКУ
Хоч би скільки критикували «зоряного» ректора Національного університету культури і мистецтв за прилюдний спів, за невідповідність реклами справжній якості роботи керованого ним закладу — ніщо Михайла Поплавського не засмучує. Він послідовно дотримується гасла: «Хай пишуть, що хочуть, аби в прізвищі не помилялись».

Оптимізм і стовідсоткову віру у власні сили Михайло Михайлович ще раз продемонстрував, зібравши журналістів на прес-конференцію з нагоди 10-річчя проекту «Співочий ректор», який ознаменував початок естрадної, а точніше, шоу-бізнесової діяльності Михайла Поплавського. Ректорською командою була розроблена концепція розвитку іміджевої комунікації університету культури. Іміджмейкери запропонували створити сценічний образ «юного орла» і вийти на сцену з однойменною піснею, авторами якої є композитор Геннадій Татарченко і поет Юрій Рибчинський. За «Юним орлом» з’явилися інші шлягери в нетрадиційному ректорському виконанні.
Пам’ятаєте, скільки списів зламали журналісти й мистецькі критики, аналізуючи, що ж це за явище таке — співочий ректор ВНЗ. А все виявилося дуже простим. Поступово люди почали розуміти, а тим, хто й досі не зрозумів, Михайло Михайлович пояснив на прес-конференції в Укрінформі, що пісні були вдалим музичним тлом для розкрутки університету. «Звісно, я не вважаю себе професійним вокалістом,— сказав він,— але в мені співає українська душа. Тому й результат виходить не гірший, ніж у багатьох професійних співаків. На мій спів чудово реагують студенти. Вони віддають перевагу співочому ректорові, а не тому, хто повчатиме їх менторським тоном».
Михайло Поплавський нагадав, що в той час, коли він очолив тодішній Київський державний інститут культури, там було два факультети — бібліотечний і культосвітній. Нині в закладі дають освіту з 108 спеціальностей. Цей стрибок стався, за словами ректора, завдяки продуманій політиці розкрутки, що базувалася на п’яти китах:
1. Впровадження в навчальний процес конкурентоздатних, сучасних спеціальностей.
2. Елітарний професорсько-викладацький склад.
3. Модернізація навчання.
4. Належна матеріальна база.
5. Родинна атмосфера.
І на кожному етапі реформування з’являлися відповідні пісні. Наприклад, свторення родинної атмосфери в Національному університеті культури і мистецтв мали символізувати «Росте черешня в мами на городі», «Дорогі мої батьки», «Час рікою пливе». А коли почали розкручувати факультет ресторанно-готельного бізнесу, репертуар ректора поповнили пісні їстівного змісту — «Сало», «Борщ», «Вареники».
Михайло Михайлович розповів, як планує святкувати десятиріччя «Співочого ректора» — проекту, котрий, на його думку, цілком виправдав себе.
Шоу «Золота десятка» в Національному палаці «Україна» — лише така собі розминка. Далі — більше. З першого грудня на одному з провідних телеканалів стартує новий проект — «Танцюючий ректор». Щоправда, Поплавський так і не відповів на запитання, чи означає це, що побачимо його огрядну постать у ритмах танців. Зрештою, скоро дізнаємось. Триватимуть також телевізійні проекти «Наша пісня» і «Крок до зірок». Другим пан ректор особливо пишається (хоч сам він віддає перевагу слову «горджуся», так і сказав). Причина гордості в тому, що колись керівництво Національної телекомпанії України запропонувало Михайлові Михайловичу попрацювати членом журі від України на дитячому телеконкурсі «Ранкова зірка» в Москві, заснованому Юрієм Ніколаєвим. Але почуття національної гідності сказало Поплавському, що треба в Україні створити свій власний дитячий телеконкурс, адже талантів нам не бракує. Здійснив задумане. І запевняє, що обдарованих дітей шукає по всій Україні на цілком добродійних засадах, єдина умова — наявність голосу.
Ювіляр обіцяє знакові події не лише в шоу-бізнесі, а й у навчальному процесі. За його словами, вже давно в столиці немає можливості прийняти всіх охочих навчатися у Київському національному університеті культури і мистецтв. Для вирішення проблеми постійно відкриваються філії популярного ВНЗ у різних регіонах України. До тих 20-ти, що вже працюють, незабаром додадуться ще два — у Чернівцях та в Севастополі. На початок грудня запланована «висадка десанту» з університету у славному місті моряків. Поплавський сподівається, що за два роки вдасться створити серйозну конкуренцію російським ВНЗ у Севастополі, зокрема філії Московського державного університету. Наміри надзвичайно амбітні, але ректор вірить, що його команда їх реалізує: «Севастополь можна завоювати добротою. А не силовими методами. Третина професури з Києва виїде до цього міста. Гадаю, не тільки українці, а й росіяни підуть до нас, якщо запропонуємо справді потрібні сьогодні професії».
А ще невгамовний Михайло Михайлович мріє заснувати конкурс української ресторанної пісні. Оригінальна ідея, зважаючи на те, що досі в цьому жанрі переважали пісні російськомовні.
Наостанок співочий ректор повідомив ще одну новину. Відзнято новий мультиплікаційний кліп на пісню з простою назвою — «А ми з кумою ходимо у баньку». Найближчим часом він з’явиться на телеекрані. Якщо за вище наведеною логікою, поява пісні в репертуарі ректора означає якусь тенденцію в навчальному процесі, то які ж зміни символізуватиме «Банька»?
також у паперовій версії читайте:

• ПЛЯШКА ШАМПАНСЬКОГО? КРАЩЕ «ВЕСІЛЛЯ ФІГАРО»!

назад »»»