ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
6 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКОМУ ВІЙСЬКУ БУТИ!
Шістнадцять років тому —шостого грудня 1991 року — в Україні сталася історична подія: парламент оголосив про створення Збройних сил України. Утім, це було радше відродження національного війська, початки якого сягають сивої давнини.

Шістнадцять років — термін, погодьтеся, незначний в історичному вимірі. Але шлях, який пройшло наше військо за цей час, не був усипаний квітами. Більш того, він видався важким і тернистим. Особливо чимало випробувань випало на людей в погонах останнім часом, коли від розмов про необхідність реформування армії, що точилися понад десятиліття, перейшли до конкретних дій.
Процеси, що розпочалися кілька років тому, виявилися надто болісними для тисяч офіцерів, прапорщиків, які вимушені були залишити армію або залишають її нині. Нагадаємо, що лише торік чисельність ЗС скоротилася на 24 тисячі осіб. Чимало військовослужбовців, що потрапили під скорочення, не мають ні статусу ветерана військової служби, ні навіть власного даху над головою. Правда, таких, принаймні порівняно з серединою 1990-х, коли молодих і перспективних капітанів та майорів звільняли, а полковників пенсійного віку залишали, не так вже й багато.
Утім, скорочення війська, коли ламаються долі людей, у жодній країні не є популярним заходом. Навіть у тих, де люди, на відміну від наших військових, отримують при звільненні величезні соціальні пільги — так стверджують представники країн — членів НАТО.
Непереливки й тим, хто залишається служити: військовослужбовці Збройних сил — порівняно зі своїми колегами з інших силових відомств — найменш соціально захищені. У них, зокрема, найнижче грошове забезпечення, серед них найбільше безквартирних. Наприклад, у квартирних чергах перебуває близько 50 тисяч офіцерів і прапорщиків, дехто з них — по 12–15 років, а то й більше. Словом, українське військо переживає не найкращі часи.
Та було б вкрай несправедливо не помічати й позитивних зрушень. Якщо, скажімо, впродовж 10–12 років на військових полігонах здебільшого панувала тиша, то останнім часом вони все частіше оживають. Цього року в історії ЗС відбулися наймасштабніші командно-штабні навчання, на яких був присутній і Президент України — Верховний головнокомандувач Збройних сил Віктор Ющенко. Вони розгорталися і на загальновійськових полігонах, і на авіаційних та морських, а також і на одному з російських, що неподалік Астрахані. На них відпрацьовувалися дії, спрямовані на захист суверенітету й територіальної цілісності країни, випробовували основні системи логістичного забезпечення війська, зокрема, польовий аеродром, трубопроводи, якими постачалося пальне для військової техніки, мобільні госпіталі і навіть ремонтні заводи та польові хлібопекарні й лазні. Словом, свою майстерність вдосконалювали солдати й офіцери тилових структур, без яких не обійтись під час бойових дій.
Загалом у навчаннях брали участь понад п’ять тисяч військовослужбовців, сотні одиниць бойової техніки. Зокрема, бригада винищувальної авіації та бомбардувально-розвідувальна бригада налітали близько 20 годин. Зважаючи на кількість літаків, це досить багато. Принаймні досі в історії незалежної України подібних прецедентів не було. Загалом у навчаннях брали участь п’ять авіаційних з’єднань, які здійснювали пуски керованих ракет класу «повітря — повітря», а також бомбометання.
Продемонстрували, на що вони здатні, й військові моряки: від Військово-Морських сил до навчань долучилися понад 20 кораблів, а також близько 300 одиниць іншої бойової техніки. Особовий склад представляли понад три тисячі військовослужбовців. Зауважу, що наші ВМС взаємодіяли з авіацією та кораблями Державної прикордонної служби, відпрацьовуючи питання захисту державного кордону.
На полігоні «Чауда», що в Криму, 25-й окремий береговий ракетний дивізіон ВМС України здійснив кілька пусків протикорабельних ракет. Усі вони були влучними.
В Україні, як відомо, затверджено державну програму розвитку Збройних сил України на 2006–2011 роки. І до неї, відверто кажучи, схвалювалось чимало схожих за змістом планів. Але ще не встигало, образно кажучи, висохнути чорнило, як про них «забували», нарікаючи на брак коштів, інші негаразди. Не берусь стверджувати, що нині в держави з’явилися зайві гроші, але згадану програму у війську виконують, принаймні більшу частину заходів нею передбачених. Наприклад, завершено комплектування об’єднаних сил швидкого реагування з найбільш боєздатних частин і підрозділів ЗС: понад 80 відсотків з них спроможні виконати покладені на них завдання.
Наша армія поступово переходить на контрактний принцип комплектування. Так, це доволі складне завдання, тому не обходиться без проблем, але в Міністерстві оборони впевнені, що, починаючи з весни 2011 року, до армійських лав не призиватимуть солдатів-строковиків.
За часів колишнього Союзу, коли офіцерів призначали на вищі посади, досить часто акцент робили на тих, хто воював в Афганістані. В Україні лише торік зі180 військовослужбовців, які брали участь у миротворчих місіях, тобто перебували в умовах, максимально наближених до бойових, понад 90 відсотків призначено на командні посади від тактичного до оперативно-стратегічного рівня. Тепер вони передають свої знання, досвід молодшим колегам, що теж не може не позначатись на боєздатності Збройних сил загалом.
Останнім часом, як запевняють у військовому відомстві, значно покращилась взаємодія всіх видів військ, удосконалилась система оперативного керівництва військами. Цьому сприяло те, що завершився розподіл повноважень між Міністерством оборони і Генеральним штабом, оптимізовано структури центрального апарату МО.
Військове відомство поступово позбувається невластивих йому функцій. Зокрема, з метою вивільнення командирів частин, функції обслуговування казармено-житлового фонду доручено головному квартирно-експлуатаційному управлінню, а надалі планується на конкурсній основі передати їх цивільним комунальним підприємствам або й комерційним структурам. Досить активно триває експеримент із залучення бізнес-структур до організації харчування особового складу.
Здійснюються й інші заходи, передбачені державною програмою. На жаль, виконання завдань і заходів ускладнюється недостатнім і неритмічним фінансуванням потреб оборонного відомства. Наприклад, у 2006 році, згідно з Державним бюджетом, планувалося асигнувати на потреби нашого війська 7,6 мільярда гривень, та отримало воно лише 6,4 мільярда, тобто 84,2 відсотка від обіцяної суми. Тому, як визнав міністр оборони Анатолій Грищенко, досі не вдалося перейти від бюджету утримання до бюджету розвитку Збройних сил.
Однак, незважаючи на безліч проблем, військо не перестає вдосконалювати свій вишкіл. Наприклад, Повітряні сили торік виконали понад шість тисяч завдань, зокрема понад 1,5 тисячі повітряних боїв і перехоплень повітряних цілей, близько 700 стрільб по наземних цілях, 530 бомбометань, 495 повітряних десантувань, 454 завдання з повітряної розвідки, понад 700 повітряних перевезень, налітавши понад 10 тисяч годин. Цим самим військові неабияк підвищили свою професійну підготовку. Порівняно з 2005 роком у 2006-му вдвічі збільшено кількість льотних екіпажів, які посилено готуються до виконання завдань з охорони повітряного простору України і протидії терористичним актам у повітрі. До бойових дій за призначенням підготовлено 14 пар і 5 ланок льотного складу тактичної авіації, а також понад 50 льотчиків для виконання завдань у складних метеорологічних умовах.
За обмеженого фінансування керівництво військового відомства знаходить можливості для оснащення наших Збройних сил новітніми зразками зброї і бойової техніки. Наприклад, лише торік на озброєння прийнято 14 нових зразків, а понад 30 зразків — на етапі державних випробувань. Зважаючи на обмежене фінансування, увагу зосереджено на модернізації, ремонті техніки, аби термін її експлуатації був довшим.
Нині Збройні сили України, попри брак коштів, інші негаразди сьогодення, перебувають у процесі реформування, стаючи при цьому менш затратними для держави і більш боєздатними. Зрештою, здатність впоратись із покладеними на них завданнями залежить не від чисельності особового складу, а від інших чинників. І цю істину, схоже, остаточно збагнули не тільки в Міністерстві оборони, а й на політичному Олімпі.
Сьогодні, напередодні професійного свята захисників — днем Збройних сил України — від імені читацької аудиторії нашої газети, колективу редакції вітаємо вас, шановні військовослужбовці Українського війська зі святом. Зичимо вам міцного здоров’я, успіхів у бойовому навчанні, усіх життєвих гараздів.
також у паперовій версії читайте:

• ЧИ Є ПЕРСПЕКТИВА У ВПК?

назад »»»