ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
БЕЗ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НЕ ОБІЙТИСЬ
Нині економічний розвиток жодної країни не можна розглядати поза контекстом процесу глобалізації, що несе як можливості соціально-економічного розвитку, так і ризики. Їхнє подолання, вважають експерти Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, потребує розробки і впровадження відповідної економічної політики на макро- і секторальних рівнях.

Природа й механізми процесу глобалізації, його вплив на національне економічне зростання складні й багатовимірні. Та серед розмаїття економічних і політичних проблем виокремимо ті, які не можна ігнорувати.
Інтеграція України у світове господарство, зазначають фахівці, має чотири основні виміри. Це інтеграція в міжнародні потоки товарів і послуг (цей компонент зовнішнього сектора економіки є найрозвинутішим). Інтеграція в міжнародні потоки капіталу (процес набирає обертів, хоча порівняно з іншими посткомуністичними державами Україна поки відстає за обсягами залучення прямих закордонних інвестицій, рівнем присутності іноземних фінансових установ, активністю вітчизняних компаній на міжнародних фінансових ринках). Інтеграція в міжнародний рух робочої сили, що характеризується високим рівнем трудової міграції, та інтеграція в регуляторні механізми світового й регіонального рівня.
Нині, зазначають експерти, вироблення і реалізація національної економічної політики все більше зазнає обмежувального впливу світового господарства як у формулюванні «правил поведінки» країн (зовнішні обмеження щодо інструментів економічної політики), так і у визначенні її завдань та механізмів. Іншими словами, виникає питання про те, наскільки нині економічна політика відображає національні особливості й закономірності розвитку світового господарства.
Питання впливу глобалізації на національну економічну політику, нагадують експерти, набуває особливої гостроти, коли країна переживає економічні труднощі. Тож слід відокремити проблеми циклічного характеру від труднощів, пов’язаних з переходом країни від планової до ринкової економіки, коли відповідні державні інституції лише формуються, як у нас та інших колишніх радянських республіках. Україна від моменту проголошення незалежності, констатують фахівці, побудувала ринкову економіку, що швидкими темпами інтегрується в світове господарство.
Формально наша держава досить широко представлена на світових ринках, експортуючи приблизно п’яту частину вироблених товарів і послуг. Проте товарна структура торгівлі й показник виявленої порівняльної переваги для України свідчать про низьку диверсифікованість товарних потоків. Це зумовлює суттєву залежність нашої економіки від змін світової кон’юнктури.
Високий рівень залежності динаміки соціально-економічного розвитку України від зовнішніх ринків вимагає чіткої та послідовної зовнішньоекономічної політики, наголошують експерти. Така державна політика має бути агресивною і будуватись на тісній взаємодії держави і виробників, тоді як основну відповідальність за підвищення конкурентоспроможності мають нести безпосередньо українські виробники. Радикальне поліпшення вітчизняного регуляторного середовища є одним із ключових чинників посилення конкурентоспроможності національних виробників.
Попри певні проблеми регуляторного середовища, Україна розглядається як перспективний ринок. Зростання притоку прямих іноземних інвестицій в країну та інвестиційної активності наших підприємців за кордоном породжує серйозні виклики для національної економічної політики, вважають фахівці. Україна швидко та масштабно інтегрується в міжнародні міграційні потоки, що зумовлює певні процеси. По-перше, це — еміграція, яка є віддзеркаленням проблем ринку праці, рівня соціального захисту та стану системи науки й освіти. По-друге, транзитна міграція. За даними Світового банку, торік Україна посідала четверте місце серед держав транзитної міграції. Всупереч існуванню квот на в’їзд мігрантів, обсяги міграційних потоків перевищують встановлені. Це створює проблеми з «тіньовою» зайнятістю, шкодить бюджету, бо депортація нелегалів потребує витрат, а також погіршує криміногенну ситуацію, бо сприяє виникненню схем нелегального переміщення людей.
У сучасному світі важливу роль відіграє бізнес, зазначають експерти. Крім створення фінансового капіталу, виробництва матеріальних благ і примноження добробуту, бізнес створює соціальний капітал, сприяє розвитку науки. Глобалізацію найчастіше пов’язують з приходом у національну економіку транснаціональних корпорацій (ТНК), що створюють в країні свої підприємства або купують національні компанії та роблять їх частиною своєї мережі. Головними застереженнями, які зазвичай висуваються щодо ТНК, є їхня незацікавленість у проблемах країни, її соціально- та технологічному розвитку. Та іноземні компанії приносять необхідний капітал, нові технології, створюють робочі місця.
На нинішньому етапі світового розвитку прихід транснаціональних корпорацій у національні економіки, підкреслюють фахівці, є закономірним і природним процесом. Національний уряд може зменшити можливий негативний вплив ТНК на суспільний розвиток країни через установлення регуляторних режимів, що сприяли б підвищенню рівня захисту прав найманих працівників, чіткому окресленню сфер інтересів держави. Підвищення соціальної відповідальності бізнесу — один із інструментів зменшення негативного впливу ТНК на суспільний розвиток. Однак слід брати до уваги те, що підвищення соціальної відповідальності бізнесу є еволюційним, і держава практично не має інструментів впливу на цей процес. Тут важливою є позиція бізнесу й суспільства.
Питання державного регулювання є і завжди будуть одними з найважливіших чинників, що визначають ефективність функціонування економічної системи, наголошують експерти. Нині перед Україною постала проблема якості управлінських рішень, які ухвалюються на найвищому державному рівні й мають величезний вплив на макроекономічну стабільність та інвестиційний клімат. Практичний досвід, зауважують експерти, довів, що система державного управління в Україні потребує докорінної модернізації відповідно до загальноприйнятих стандартів державного управління. Де-факто державна машина в українському варіанті є надто громіздкою, непрозорою і з майже цілковитою відсутністю стратегічного бачення етапів майбутнього розвитку країни, її регіонів та регуляторної політики, що стосується деяких галузей економіки. Крім того, зазначають фахівці, українському державному апаратові притаманна відсутність реальних механізмів реалізації задекларованих стратегічних намірів і пріоритетів урядової політики. Це зводить нанівець намагання держави досягти поставлених цілей.
Очевидно, що енергетичні ресурси лише дорожчатимуть, тому країни зіштовхуються з проблемою забезпечення енергетичної безпеки. Відповідна стратегія має враховувати світові тенденції виробництва та споживання енергоносіїв, забезпечувати раціональне поєднання національних і міжнародних зусиль, спрямовувати зусилля держави та економічних агентів на постійне підвищення енергоефективності.
Особливої уваги, підкреслюють експерти, потребують питання диверсифікації джерел енергопостачання, підвищення економічної привабливості інвестицій у внутрішнє виробництво, а також використання альтернативних джерел енергії, наприклад, біопалива.
Висока енергозатратність української економіки, нагадують фахівці, ставить її у залежність від імпортного постачання енергоносіїв. З огляду на постійне зростання ціни на них, подальше утримання статус-кво для України неприпустиме. Інтеграція національної економіки у глобальний конкурентний простір поставить вітчизняну промисловість у скрутне становище. Тому, наголошують експерти, ключовим завданням для нашої країни є зосередження зусиль на підвищенні енергоефективності.
Однак не лише динаміка цін на енергоносії суттєво впливає на економічний розвиток країни. Треба реалістично оцінювати небезпеку цінових коливань на основні експортні товари. Так, кон’юнктура світового металургійного ринку фактично визначає динаміку економічного зростання України. Важливою також є динаміка цін на хімічні й сільськогосподарські товари.
Наразі стан української інфраструктури реально обмежує економічне зростання, тому її модернізація є одним із ключових чинників забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку країни. З іншого боку, необхідність модернізації інфраструктури зумовлена необхідністю підвищення ефективності транзитного потенціалу України за умов зростання міжнародної конкуренції серед постачальників інфраструктурних послуг.
Крім фізичного оновлення інфраструктури, важливо створити відповідне регуляторне середовище, яке б забезпечило сприятливий клімат для приватних інвестицій в інфраструктуру, поширення практики державно-приватного партнерства.
Однією з характерних рис сучасного світового господарства є зростання ролі міжнародних організацій та регіональних економічних об’єднань. Тому Україна має навчитись формулювати свої економічні інтереси й активно використовувати для їхнього просування міжнародні та регіональні економічні структури й механізми, наголошують експерти.
Зокрема, перед країною постає питання визначення ключових інтересів та оптимальних механізмів їхнього захисту під час проведення переговорів щодо створення розширеної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Ці перемови мають початися одразу після набуття нашою країною членства у СОТ. Важливо, що головний акцент переговорів буде не на питаннях зниження тарифних обмежень у торгівлі товарами, які на той момент будуть низькими, а на зниженні нетарифних заходів регулювання торгівлі товарами та, що важливо, послугами.
Відкритість економіки України зумовлює як підвищення конкуренції на внутрішньому ринку між внутрішніми виробниками й імпортерами, так і зростання експортної орієнтації деяких галузей. Тож наші виробники у своїй стратегії розвитку мають зважати на можливості й проблеми внутрішнього ринку, а також на світові тенденції розвитку галузі.
Однією з сучасних тенденцій є консолідація металургійної галузі. Причому цей процес відбувається у сфері виробництва металу й на ринках сировини. Тому, зазначають експерти, слід враховувати загрозу того, що згодом сталеливарний комплекс України може зіштовхнутись з недостатнім завантаженням підприємств через нестачу сировини. Адже виробничі потужності розширюються, а видобуток металевих руд, хоч і зростає високими темпами, але обмежений їхніми запасами. Реалістичної оцінки потребують подальші перспективи розвитку української металургії за умов зростання міжнародної конкуренції та цін на енергоносії.
Зовнішнього впливу зазнає і сільське господарство. З одного боку, зростають світові ціни на продовольчі товари, а з іншого — сільське господарство все більше переорієнтовується на вирощування технічних культур, необхідних для виробництва біопалива. Інші галузі (машинобудування, текстильна, харчова, хімічна) також розвиваються в умовах глобальної конкуренції.
Міжнародний фінансовий ринок, нагадують фахівці, є глобальною структурою, всі елементи якої (національні ринки капіталу) тісно взаємопов’язані. Подальша інтеграція України в світову спільноту неминуче призводить до інтеграції національного фондового ринку в процеси, що відбуваються на міжнародному ринку капіталу. Такий взаємозв’язок має для вітчизняної економіки чимало переваг і недоліків, що потенційно стримують економічне зростання. З одного боку, для вітчизняних компаній суттєво розширюються можливості для фінансування своєї діяльності шляхом залучення коштів на світовому ринку капіталу. Але з іншого боку, український фондовий ринок залишається низьколіквідним, ризиковим і надто залежним від іноземного капіталу. Це призводить до звуження можливостей для ефективної взаємодії національних інвесторів та компаній.
За умов глобалізації й доларизації вплив зовнішніх чинників на українську економіку і фінансову систему може бути значним. Це ставить по-новому питання про ефективність національної монетарної політики. Проте, як засвідчує міжнародний досвід, центральні банки і за умов глобалізації можуть дієво впливати на відсоткові ставки, обмінний курс і зростання грошових агрегатів. Через них і на економіку загалом, незважаючи на все більшу інтеграцію національних економік у світові фінансові й торговельні потоки. Більше того, вирішальну роль у сповільненні інфляційних процесів по всьому світу за останні 10–20 років мало збільшення довіри до центральних банків і їхня більша орієнтація на досягнення цінової стабільності, а не історично низькі ціни на сировину або вихід на світовий ринок праці дешевої кваліфікованої робочої сили.
Ефективна боргова політика, зазначають експерти, є важливим інструментом уряду для фінансування бюджетного дефіциту, реалізації монетарної політики. Для України нині вартість майбутніх боргових запозичень і фінансування вже здійснених залежить від ситуації на світовому фінансовому ринку, а вона є нестабільною. До того ж, в Україні, на думку експертів, відсутнє стратегічне бачення ролі боргових інструментів на внутрішньому ринку капіталу як ефективного механізму грошово-кредитної політики, розвитку національного ринку капіталу та інструменту зниження валютного ризику державного боргу. Водночас така стратегія дасть змогу оптимізувати розміри і вартість залучення боргового капіталу на світовому фінансовому ринку, сформулювати чітке бачення ситуації на міжнародному ринку капіталу в середньостроковій перспективі, вважають експерти. Держава також має сприяти розвитку внутрішнього ринку державних боргових цінних паперів, зокрема, через створення інституту первинних дилерів з метою перетворення державних боргових цінних паперів з інструменту залучення коштів на інструмент монетарної політики, за допомогою якого регулюється грошова маса в обігу.
Як доводить світовий досвід, інтеграція національної економіки в систему світогосподарських зв’язків створює широкі можливості для прискорення національного соціально-економічного розвитку. Проте скористатись такими можливостями можна лише за умов адекватного розуміння природи і особливостей сучасних світогосподарських зв’язків, швидкої реакції на зміну міжнародної економічної кон’юнктури, постійного підвищення конкурентоспроможності.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

назад »»»