ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
УРЯД ПОЛЬЩІ СКЛАВ ПРИСЯГУ
Вибори в Польщі відбулись на три тижні пізніше, ніж в Україні, але члени уряду нашого західного сусіда вже отримали призначення від президента Лєха Качинського.

Кабінет міністрів буде коаліційним — у його складі представники переможців на дострокових парламентських виборах: ліберальної «Громадянської платформи» (ГП) і Польської селянської партії (ПСП). Вже відбулось перше засідання ради міністрів, під час якого обговорювались питання бюджету.
У процесі формування кабінету в прем'єра Дональда Туска виникли суперечки з Лєхом Качинським: президент не схвалював кандидатури міністрів юстиції, оборони, закордонних справ. Туск взяв застереження до відома, але своєї думки не змінив.
Повернувся на владні вершини 48-річний лідер ПСП Вальдемар Павляк, який став віце-прем'єром з питань економіки. У 1992 році він вже був призначений тодішнім президентом Лєхом Валенсою главою кабінету міністрів, але не зміг сформувати уряд. Віддавши Павляку під опіку економіку, Туск наражається на внутрішньоурядові конфлікти. Можна легко уявити розбіжності між віце-прем'єром і керівниками міністерства фінансів чи казначейства, чиї погляди ідеологічно відрізняються. Але такою вже є демократія: її сутність у здатності політиків до компромісу.
Міністр фінансів, 56-річний Яцек Ростовський відомий не тільки як професор економіки, прихильник введення в Польщі євро, а і як близький соратник провідного польського реформатора Лєшека Бальцеровича. Фонд «Левіафан» під керівництвом Бальцеровича підготував доповідь, у якій містяться рекомендації щодо невідкладних для розвитку польської економіки заходів. Проблема полягає в тому, що реформи потрібно проводити в час найкращої кон'юнктури, але попередній уряд проґавив цей час.
Незважаючи на сприятливі умови, збільшувався бюджетний борг: фахівці прогнозують, що наступного року він зросте на 50 мільярдів злотих. Слід різко зменшити бюджетний дефіцит, а починати треба зі скорочення масштабних соціальних витрат, які далеко не завжди допомагають найнужденнішим і шкодять економіці. Найнагальнішими економічними завданнями уряду є стабілізація бюджету, початок процесу входження в зону євро, прискорення приватизації, дереґуляція економіки і завершення пенсійної реформи.
Міністр оборони, 47-річний Богдан Кліх, за освітою лікар і історик мистецтва, отримав, проте, визнання як фахівець з міжнародної безпеки. В уряді Єжи Бузека, створеному на базі політичних сил, які ведуть родовід від «Солідарності», він був заступником міністра оборони — курирував співпрацю з НАТО. Євродепутат Кліх організував у Кракові неурядові організації — Міжнародний центр розвитку демократії та Інститут стратегічних досліджень. Нині він почав з того, що звільнив з посади одіозного заступника міністра оборони Антоні Мацеревича, який «прославився» оприлюдненням прізвищ агентів Військової інформаційної служби, котрі працювали під прикриттям різних інших установ, дехто з них мав дипломатичний статус. Міністрові доведеться ухвалювати рішення щодо військових, які беруть участь в операціях в Афганістані й Іраку, що останнім часом супроводжуються скандалами, прокуратура навіть розпочала розслідування злочинів, скоєних польськими військовими в Афганістані.
Міністр сільського господарства, представник ПСП Марек Савицький має досвід роботи в уряді на посаді заступника міністра зв'язку. Відомий гострими висловлюваннями, пан Савицький намагався в справі ембарго Росії на імпорт польського м'яса покласти провину на попередній польський уряд. Очевидно, це було зроблено в запалі політичної боротьби, бо заборона імпорту не мала економічних підстав,— натомість була свідомим політичним рішенням Росії у відповідь на самостійну поведінку Польщі в рамках ЄС і НАТО. Тому його завданням є не скасування ембарго за будь-яку ціну, а формування солідарної позиції в ЄС, яка дасть можливість вирішити проблеми з експортом м'яса. Головне — ефективне використання дотацій від ЄС на розвиток сільського господарства. Особливе значення це має з огляду на світову тенденцію зростання цін на продовольство, що, до речі, спостерігається і в Польщі.
Чи не найбільше дискусій викликала кандидатура міністра закордонних справ — 44-річного Радослава Сікорського. Президент Лєх Качинський категорично не хотів, щоб екс-міністр оборони в уряді його брата Ярослава Качинського очолював польську дипломатію. Справа в тому, що в лютому цього року він звільнив Сікорського з посади міністра оборони. Це звільнення супроводжувалось скандалами і навіть звинуваченнями — чи то у зраді, чи то у шпигунстві — на адресу Сікорського. Суперечності виявились у поглядах на місце Польщі в системі НАТО, її відносинах із західними партнерами і Росією. Сікорський має свій політичний план, імовірно, йдеться про боротьбу за президентську посаду. Проте завдяки його широким зв'язкам на заході, де політик жив упродовж багатьох років, він конче потрібен для поліпшення іміджу Польщі в західних столицях, який останнім часом був досить ґрунтовно зіпсований.
Цього разу Радослава Сікорського привітав генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер, висловивши надію на «добру й особисту співпрацю». Очевидно, на початку наступного року він відвідає Польщу, а також братиме участь у відкритті Центру підготовки об'єднаних сил НАТО в Бидгощі в червні наступного року.
Такі візити повинні зміцнити позицію Польщі в НАТО, оскільки виникли певні проблеми через обіцянки ГП, дані перед виборами, вивести у 2008 році польські війська з Іраку. Президент й опозиційна партія «ПіС» хочуть використати це у внутрішньополітичній боротьбі, звинувачуючи ГП у недооцінюванні важливості відносин зі США. Тим більше, що новий уряд також хоче переглянути умови розміщення елементів протиракетної оборони в Польщі.
Свої сигнали намагається надіслати новому уряду й Росія. Її урядові і навколоурядові речники вдають, що м'яч на боці Польщі й очікують від неї сигналів примирення, нібито це Польща заборонила імпорт російського м'яса, а не навпаки. Звісно, у нового польського уряду є бажання покращити відносини з Росією, але можливості його обмежені: він не зможе йти на поступки Москві, оскільки це викличе негативну реакцію польської громадськості.
У 460-мандатному сеймі коаліція має більшість (ГП — 209 депутатів, ПСП — 31 депутат). Але в них не буде легкого життя. Партія «ПіС» устами свого лідера Ярослава Качинського заявила, що буде жорсткою опозицією. А лідери блоку «Ліві і демократи» (ЛіД) переконують, що кабінет Туска нічого не реформуватиме, почнеться «кадрова мозаїка», тому чотири роки він не протримається.
Відомий польський публіцист Іренеуш Кшемінський не погоджується з ними і прогнозує, що Туск здатен впровадити у своїй адміністрації новий стиль діяльності, коли людей оцінюватимуть за справами, розірве партійно-родинні зв'язки і запропонує зрозумілі критерії оцінки і кар'єрного просування чиновників та визначення ефективності політиків. А тепер це — чи не найголовніше, що потрібно Польщі.

Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:

• НА МЕЖІ ГОНКИ ОЗБРОЄНЬ?
• «АТОМНА» ДРУЖБА НЕ СКЛАДАЄТЬСЯ

назад »»»