ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЦЕ ЦІКАВО
КЕЙПТАУН — МІСТО НА МИСУ
Коли летиш над Південноафриканською Республікою, бачиш, як разюче вона відрізняється від інших країн «чорного континенту». Кам’яниста пустеля і гірські хребти. А між ними — великі площі землі, оброблені дбайливими руками фермерів. Решта Африки — або море пісків, або безмежжя і буяння джунглів, прорізаних могутніми річками. Та ця різниця особливо впадає в око при під’їзді до Кейптауна, не кажучи вже про саме місто. Місто надзвичайної краси.

Сучасний аеропорт і Кейптаун з’єднані чудовою автострадою, що в’ється між високими пагорбами. За кілька десятків кілометрів до Кейптауна — труби атомної електростанції. Кейптаун — місто на мису, котрий видається в географічну точку, де з’єднуються два океани — Індійський й Атлантичний. І відвідувачі кейптаунських пляжів мають чудову нагоду плавати одночасно у водах двох океанів...
З однієї сторони над містом нависає гора, розсічена довжелезною (кілька сот метрів) тріщиною. Безліч дуже мальовничих котеджів розкидано по її схилах до самого верху, а назустріч їм спускаються густі хмари. Це — спальний район Кейптауна, на протилежному боці — ділова й індустріальна частина на березі красивої бухти Тейбл-Бей. Тут є й великий високомеханізований порт, промислові підприємства, хмарочоси всесвітньо відомих фірм і банків. Тут розвинуте машинобудування, хімічна, нафтопереробна, деревообробна, текстильна, харчова промисловість. Тут створюються неперевершені за смаковими особливостями вина. Тут обробляють уславлені південно-африканські алмази, магічна краса яких примушує калататися серця поціновувачів благородного мінералу.
Місто заснували, будували мужні, працелюбні люди. Вони припливли сюди колись з європейського континенту: голландці, німці, французи. Шукали щастя, котрого не могли знайти на своїй землі. І знайшли нову батьківщину. У бібліотеках, музеях Кейптауна, навіть у коридорах п’ятизіркових готелів збереглися фотографії ще початку ХІХ століття: адміністративні будинки тієї колоніальної пори, конка на одній з вулиць, вітрильники, пароплави на рейді... На одній з виставок я бачив малюнки, котрим за двісті років: ротонда, арка зі скульптурними групами, південноафриканська фауна і флора... Портрети дітей, красивих жінок, батьків сімейств. Давно вже немає їхніх авторів. Та є те, що міцно пов’язує покоління минулі і нинішні,— пам’ять... Тут відчувається Європа. Вона й у спорудах старовинних і сучасних, величному університеті, його бібліотеці. До речі, у ВНЗ навчаються — і часто безкоштовно — чимало студентів з багатьох африканських країн. Неподалік бібліотеки — композиційно динамічний пам’ятник повсталим бурам-героям боротьби з колоніальною Великою Британією. І куди тільки не закидала історична доля наших земляків-українців! Так, наприклад, на боці повсталих в англо-бурській війні брав участь виходець з Полтавщини Юрій Будяк — майбутній письменник Юрій Покос. Він командував невеличким загоном бурів, і під час тих далеких уже подій відбулася його зустріч з англійським військовим кореспондентом — майбутнім прем’єр-міністром Вінстоном Черчіллем. В англо-бурській війні на стороні повсталих воював також рідний дядько письменника Костянтина Паустовського — Йосип Височанський...
Саме в Кейптауні, а не в Преторії (столиці ПАР) розміщено резиденцію парламенту країни. Із цим містом тісно пов’язане ім’я всесвітньо відомого хірурга Крістіана Бернарда, який першим на планеті виконав успішну пересадку серця людині.
У Кейптауні мирно співіснують різні релігії, вірування. Є місце й для мусульманської мечеті, й для католицького собору. А на одній з вулиць височенний колоритний зулус енергійно відбиває на там-тамі ритми, мабуть, ще язичницьких часів.
Кейптаун — місто вітрів. Вони злітаються сюди з гір та пустель, з океанів, завиваючи на високих тонах, гуркаючи в шибки, і, здається, то африканські чаклуни монотонно виспівують свої таємничі давні заклинання... Вітри розгойдують височенні пальми, і людині важко іноді перейти по містку над швидкісними автомобільними трасами, що перетинають місто. Кейптаун водночас є й курортним центром країни. Більшість його районів напрочуд гарні. Щось тут нагадує Сочі, Гагри, Ялту чи Гурзуф. Тільки Кейптаун чистіший, ошатніший. Навколо котеджів, на найменшому клаптику землі господарі вирощують чудові троянди.
Мабуть, завдяки вітрам тут немає тієї немилосердної африканської спеки, від якої паморочиться в голові незвичної до клімату «чорного континенту» людини. Температура рідко піднімається вище за 24-27 градусів, іноді навіть падає до трьох-чотирьох. Це дає про себе знати не така вже й далека Антарктида...
...У Кейптаунському аеропорту щойно приземлився могутній український «Руслан». Це — подія, тому навколо нього збираються працівники аеропорту, екіпажі з інших країн. Ніхто навіть не звернув уваги на кобру, яка мирно проповзала в траві поблизу бетонного поля.

Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ЯКОГО ВІКУ ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ?
• ІМБИР — ДО ВСІХ СТРАВ
• ЄВРОПА: СТАРИХ БІЛЬШЕ, НІЖ ДІТЕЙ
• ЩАСЛИВЧИКИ УРАЗЛИВІШІ ДО НЕВДАЧ
• ЗА ЖИТТЯ З'ЇДАЄМО 15 ТОНН ХЛІБА
• ГЕЛЬ-ХАМЕЛЕОН
• «ПТАШИНЕ ОКО» Й «МЕРТВІ ЗОНИ»

назад »»»