ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ПРОКЛЯТТЯ ОДНІЄЇ ШАХТИ...
ЧЕРГОВА АВАРІЯ НА КОПАЛЬНІ ІМЕНІ ЗАСЯДЬКА ОГОЛИЛА ЧИМАЛО ПРОБЛЕМ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ НАШОЇ ДЕРЖАВИ
Усім відома приказка: біда сама не ходить. Спостерігаючи за катастрофами, котрі відбуваються в Україні останнім часом, мимохідь пересвідчуєшся в її справедливості. Після лиха, спричиненого стихією на Чорноморському узбережжі та в Керченській протоці, ми знову вимушені згадувати, що таке трагедії на шахтах.

Власне, ми ніколи того й не забували, адже катаклізми, що їх раз у раз підносить нам вуглепром, фактично й не припиняються. Але шахта, на якій аварія сталася 18 листопада, безперечно, претендує на звання найнебезпечнішої: донецька копальня імені Засядька, починаючи з 1999-го року, уже вп’яте привертає увагу громадян усієї держави.
Більше того, саме нинішня катастрофа стала найжахливішою за всю історію незалежної України: у ній загинуло близько сотні людей. (На момент написання цього матеріалу пожежа на шахті імені Засядька ще не була загашена, а доля близько десяти осіб залишалася нез’ясованою).
Причини аварії, як завжди, подалася з’ясовувати спеціальна комісія, однак коли верстався цей номер про остаточні результати її роботи відомо ще не було. Пригадуючи перипетії на цій самій шахті, можна навести, наприклад, одкровення міністра вугільної промисловості Сергія Тулуба. Торік він, посилаючись на результати роботи комісії, заявив, що причиною аварії стали невідомі науці газодинамічні явища. Дехто з експертів ще тоді (щоправда, не надто сміливо) почав натякати на доцільності закриття цієї небезпечної копальні, принаймні доки не будуть досліджені ці «невідомі явища».
Однак до подібних застережень ніхто не прислухався. Бо шахта імені Засядька, по-перше, є однією з рентабельних, а по-друге, на ній практично без затримок виплачують заробітну плату...
А якщо говорити, що називається, зовсім щиро, то й досліджувати «невідомі явища» нині фактично ніде і нікому. За словами голови Донецької незалежної профспілки гірників Анатолія Акімочкіна, провідний вугільний інститут ДонГІПРОшахта нині практично не працює. «За радянських часів тут було дві тисячі фахівців, а нині залишилося дві сотні пенсіонерів»,— пояснює він.
Зрозуміло, що за таких умов сподіватися на ефективну допомогу науковців навряд чи варто. Отже, сьогодні в Україні почали цілком серйозно говорити про можливе закриття шахти імені Засядька. Та й не лише її: під «скорочення» ризикують потрапити всі копальні, де роботи ведуться на глибині, більшій за кілометр. Про це, зокрема, йшлося на позавчорашньому урядовому засіданні.
Та поки що до настільки жорстких заходів не вдалися, натомість Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірського нагляду призупинив роботи на дев’яти українських копальнях — вісьмох на Донеччині та однієї на Луганщині. «У немилість» потрапили шахти імені Мельникова об’єднання «Лисичанськвугілля», імені Калініна та імені Скочинського («Донецька вугільно-енергетична компанія»), імені Маркса («Орджонікідзевугілля»), імені Дзержинського («Дзержинськвугілля»), імені Кірова («Макіїввугілля»), «Білозерська» («Добропіллявугілля»), «Ювілейна» («Павлоградвугілля»), «Прогрес» («Торезантрацит»).
Більшість з названих підприємств — державні. На деяких з них (скажімо, як на шахті імені Скочинського) раніше також траплялися аварії, що забирали людські життя. Однак нині, за словами голови Держгірпромнагляду Сергія Сторчака, роботи на згаданих копальнях заборонено з кількох причин, зокрема, через порушення пилогазового режиму, правил протипожежного захисту, норм експлуатації електрообладнання й конвеєрів. За словами фахівців, втрати від таких вимушених зупинок становлять 16–17 тисяч тонн вугілля.
Показово, що найтиповішим порушенням на більшості українських копалень є порушення правил експлуатації вентиляційних споруджень. А от на шахті Засядька вентиляційне обладнання нібито регулярно оновлювали. Та й грошей на засоби безпеки, за словами і місцевих представників, й урядовців разом з Президентом, надавали чимало (от тільки реальної суми так ніхто чомусь і не оприлюднив).
На думку фахівців, причини трагедії варто шукати ще у двох ключових речах. По-перше, оскільки зарплата шахтарів залежить від видобутку, гірники нерідко йдуть на порушення правил безпеки. Зокрема, зостаються під землею значно довше, ніж дозволено. Власникові також є вигідним збільшення обсягів виробництва. Отже, і він, трапляється, заплющує очі на такі порушення. На думку фахівців, боротися з подібними явищами можна, запровадивши погодинну оплату праці. Звісно, це питання визріває вже не перший рік, але стовідсоткової певності, що погодинна оплата спрацює на всі сто саме в цій галузі, на жаль, також немає.
Друга причина — це і є, власне, видобуток вугілля на понад кілометровій глибині. Уже згадуваний «Держгірпромнагляд» щороку ухвалює відповідні рішення про посилення державного контролю, впровадження нових наукових і технологічних розробок, підготовку необхідних програм тощо. Однак віз і нині там.
Навряд чи миттєва заборона видобутку вугілля на глибині понад тисячу метрів взагалі можлива, принаймні з позиції енергетичної безпеки держави до цього не варто вдаватися, адже українське вугілля, хоча його й не можна назвати «копійчаним», залишається значно дешевшим, скажімо, за польське. Згідно з даними, що їх наводить голова Конфедерації незалежних профспілок гірників Михайло Волинець, «наші західні сусіди нині виставляють ціну за енергетичне вугілля — близько 110 доларів, а вітчизняне, навіть після підняття ціни на 60 відсотків, коштує вдвічі дешевше — 60 доларів».
Що ж до російського «кам’яного золота», то, судячи з того, яку політику проводять в РФ стосовно цін на енергоносії, можна не сумніватися, дешевшим тамтешнє вугілля теж не буде.
Тим часом в Україні доволі активно розвивається металургійна промисловість, а вона практично стовідсотково працює на вугіллі, тож вести мову про стрімке скорочення кількості шахт також навряд чи реально.
Таким чином, єдиним виходом з ситуації є поліпшення умов праці гірників. Саме на цьому, до речі, наполягає і Президент Віктор Ющенко. Відвідавши Донецьк, він підписав указ про термінові заходи для подолання наслідків аварії на шахті імені Засядька. У цьому документі, зокрема, йдеться й про необхідність здійснення заходів, спрямованих на посилення профілактичної роботи з метою запобігання нещасним випадкам на підприємствах вугільної промисловості. Пропонується, наприклад, провести широкомасштабну дегазацію вугільних пластів.
З огляду на непросту політичну ситуацію в Україні поки що не надто зрозуміло, хто перейматиметься виконанням цього президентського указу, і чи достатньо його для наведення бодай якогось ладу в галузі. Залишається сподіватися, що цієї проблеми нині вже не «забалакають». Принаймні коли пам’ятатимуть про загиблих шахтарів...

Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:

• «ПІД КУПОЛ» ВИКЛИКАЮТЬСЯ...СЬОГОДНІ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ ПЕРША СЕСІЯ НОВООБРАНОГО ПАРЛАМЕНТУ

назад »»»