ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
КОМУ НА РУКУ ДОБРЕ ОРГАНІЗОВАНЕ БЕЗЛАДДЯ?
Якою є доля несільськогосподарських угідь, переданих у власність колективних сільгосппідприємств, більшість з яких ліквідовано або реформовано?
За останніми даними, розпайовано понад 27,5 млн га землі недержавних сільгосппідприємств. Близько 6,82 млн громадян отримали сертифікати на земельну частку (пай), а 6,09 млн власників земельних сертифікатів уже мають державні акти на право володіти землею.

Але ж відомо, що у власності колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), акціонерних товариств, кооперативів, садівницьких товариств були й несільськогосподарські угіддя, що не підлягають паюванню. Ці землі, за інформацією Держземагентства, складають величезну площу — понад 200 тисяч гектарів. У їхньому переліку — господарські шляхи і прогони, захисні насадження, крім тих, що належать до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо. На них розміщено необхідну для виробництва інфраструктуру — механізовані токи, тракторні бригади, гаражі тощо. Тобто від раціонального їх використання значною мірою залежить і розвиток аграрного сектора України, і добробут селян.
У чиїх руках вони нині? Кому передано право власності на них після реформування і ліквідації переважної більшості КСП?
З’ясовуючи це, я переконалася, що однозначної відповіді нема. Чи не найпоширенішим стало визнання несільськогосподарських угідь державною власністю з моменту припинення діяльності КСП. В окремих випадках відбувався перехід права власності на несільськогосподарські угіддя до юридичних осіб — правонаступників реформованих сільськогосподарських підприємств. Отже, єдиного правового режиму щодо несільськогосподарських угідь немає. У різних областях чинять на свій страх і ризик. Нерідко ті, кому надано право розпоряджатися землею, дбають не про всі об’єкти. Якщо землі під господарськими будівлями і дворами, які переважно орендують сільськогосподарські виробники, ще якось доглянуті, то полезахисні смуги, водорегулювальні та інші захисні насадження часто знищуються. Це ставить під загрозу збереження родючості ґрунтів, охорону земель та навколишнього природного середовища.
Є факти, коли на земельні ділянки несільськогосподарських угідь поблизу міст чи в мальовничих куточках зазіхають так звані рейдери, які під будь-яким приводом — невизначеного правонаступництва або якихось необґрунтованих судових рішень — визнають за собою право власності і оформляють державний акт. Тож досить актуальним є питання: а як має вирішуватися доля цих угідь за чинним законодавством, хто є їхнім повноважним власником. Розмовляємо про це з кандидатом юридичних наук І. Костяшкіним, який досліджував правові аспекти зміни колективної власності на землю в Україні.
— На жаль,— пояснює Іван Олександрович,— долю несільськогосподарських угідь колишніх КСП у правовому режимі й досі не визначено. Зокрема, законодавством не регламентовано порядок набуття та юридичного оформлення права на такі землі за правонаступниками. Тому формально і реально, а також юридично в багатьох випадках вони залишаються у колективній власності вже ліквідованих чи реформованих сільгосппідприємств. Ось і виходить, що земельна ділянка начебто і не безхозна, але практично власника, визначеного в державному акті, немає.
— Так це ж якась нісенітниця. Як можна було до такого дійти?
— Річ у тім, що за 16 років, упродовж яких народжувалося нове земельне законодавство і здійснювалася земельна реформа, найбільше уваги приділяли трансформації форм власності на землю, внаслідок чого ці форми змінювалися чотири рази. Проте, що є неприпустимим, під час запровадження нових правових конструкцій, законодавці у процесі забували про правове врегулювання вже наявних форм власності на землю, зокрема колективної.
— Вам можуть заперечити, посилаючись на ст. 30 Земельного кодексу України, у якій зазначено, як вирішувати долю несільськогосподарських угідь при ліквідації КСП.
— За цією статтею, у разі ліквідації КСП несільськогосподарські угіддя, що в їхній власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в суді. Проте запропонована норма не дає відповіді на кілька важливих запитань, а саме: якою є доля сільськогосподарських угідь, що не підлягають розподілу? Чи правомірно розподіляти землі, які за законом розподілу не підлягають? Що переважає — статутні положення чи рішення власників земельних часток (паїв)? Як бути, коли на базі КСП створюються приватні підприємства із закріпленням положень щодо правонаступництва? Отже, невизначеність залишається.
— У чому, на Вашу думку, полягає вирішення цієї проблеми?
— Питання має бути вирішено відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про форми власності на землю» шляхом запровадження порядку переходу земель колективної власності, що не підлягають розпаюванню, у спільну сумісну власність громадян, список яких додавався до державного акту про право колективної власності на землю, чи до держави або територіальних громад (за умови ліквідації сільськогосподарського підприємства). Останні, за наявності такого правового регулювання, цілком обґрунтовано надаватимуть (розподілятимуть) відповідні ділянки у власність чи користування же громадянам, наприклад, для обслуговування якихось господарських споруд. одержаних ними в результаті виділення майнових паїв, або для інших потреб.
— А в разі реорганізації суб’єкта колективної власності?
— У такому випадку, на мій погляд, доцільно було б закріпити порядок переходу права колективної власності до права приватної власності правонаступників, принаймні щодо земель, які не підлягають розподілу. Однак законодавче закріплення їхнього переходу в державну, комунальну чи спільну власність видається цілком можливим і в такому випадку, оскільки внаслідок реорганізації підприємства колективної форми власності фактично переходять до приватної форми власності.
До речі, для розробки проектів відповідних нормативних актів при Держземагентстві створено робочу групу. Сподіваємося, що новий парламент усуне прогалини в правовому регулюванні режиму несільськогосподарських угідь. Це важливо не лише для забезпечення приватних інтересів, а особливо — для захисту інтересів держави і комунальної власності.

Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• КОШТІВ БІЛЬШЕ, РЕЗУЛЬТАТИ — ГІРШІ

назад »»»