ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ВИПРОБУВАННЯ ГРУЗИНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Тиждень протистояння опозиції та президента Михаїла Саакашвілі показав рівень політичної нестабільності в Грузії. Четверта річниця «революції троянд», коли на початку листопада 2003 року під тиском масових протестів був вимушений залишити посаду Едуард Шеварднадзе, увійшла в історію Грузії черговим вибухом протистояння.

Основні вимоги опозиціонерів полягали у відставці президента Михаїла Саакашвілі, проведенні парламентських виборів у квітні 2008 року на основі мажоритарного виборчого закону, а не пропорційного представництва партій, допуск представників опозиції до формування виборчих комісій та звільнення політичних в’язнів. На початку акції протесту президент Грузії відкинув ультимативні вимоги. Аналогічною була позиція спікера парламенту Ніно Бурджанадзе та керівників збройних сил країни. Західні партнери Грузії вплинули на ситуацію. Опозиція припинила акцію протесту та почала готуватися до виборів.
Але раніше, сьомого листопада, грузинська поліція розігнала учасників опозиційного мітингу. У Грузії був запроваджений надзвичайний стан. Під тиском критики з боку союзників, які були шоковані брутальним придушенням акцій протесту, Михаїл Саакашвілі погодився на проведення п’ятого січня 2008 року президентських виборів. Одночасно має відбутися референдум стосовно проведення парламентських виборів. Опозиція, проте, вважає, що за умов надзвичайного стану вона не має інформаційних ресурсів для участі в чесних виборах. Саакашвілі обіцяв скасувати надзвичайний стан після остаточної нормалізації ситуації. Коли цей час настане, поки що не зрозуміло.
Досі напруженим залишається становище навколо Південної Осетії та Абхазії. Символічно, що на тлі протестів у Тбілісі в столиці Абхазії Сухумі відбулася зустріч представників так званого Співтовариства «За демократію і права народів». Президент Абхазії Сергій Багапш, президент Південної Осетії Едуард Кокойти та президент Придністров’я Ігор Смирнов обговорили питання координації зусиль у разі проголошення незалежності Косова. Неврегульованість територіальних проблем спонукає Грузію витрачати значні бюджетні кошти на військові потреби, внаслідок чого через соціальну напруженість грузинська демократія є нестабільною. Михаїл Саакашвілі сподівається на шок опозиції та на її неспроможність висунути проти нього впливового кандидата. Опозиціонери натомість розраховують, що ображена гідність громадян Грузії завадить їм знову проголосувати за Михаїла Саакашвілі, який силою придушив мирний протест опозиції.
На Грузію чекає черговий складний іспит: від збереження функціональної та ефективної демократії залежить рішення, яке НАТО у квітні 2008 року ухвалить на бухарестському саміті щодо можливості приєднання Грузії до Програми підготовки заради набуття членства в Альянсі. Можлива подальша дестабілізація становища в Грузії, безумовно, негативно вплине на стабільність не лише на Кавказі, а й у причорноморському регіоні загалом, що не найкращим чином може позначитися й на інтересах України.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• «EL SECUESTRO»
• УЧИТИСЬ В ЕСТОНІЇ
• ГУМАНІТАРНА КАТАСТРОФА

назад »»»