ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
КОМПОЗИТОРОВІ — ЛИШЕ 16
Здається, естрадні виконавці, особливо російські, привчили нас до творчих вечорів на кшталт «Мені — 25», ба навіть «Мені — 26», які по кілька разів транслює телебачення. Люди старшого покоління ставляться до них з іронією, адже раніше не було заведено святкувати такі незначні ювілеї.

Та, уявіть собі, днями у столичному Будинку вчителя відбувся перший творчий вечір 16-річного (!) композитора Віталія Кияниці «Скрипічний ключ духовних нот».
Танцювальні й ліричні пісні Віталія, його чудові українські романси, фортепіанні твори, присвяти й реквієми, котрі лунали того вечора, спонукали до висновку: незважаючи на вік митця, його іменини на сценах слід відзначати, якщо творчий доробок на те заслуговує.
Ведуча вечора, відома журналістка радіо «Культура» Неля Даниленко нагадала, що перші свої пісні Віталько приніс на радіо, коли йому було 12 років і подарувала юному митцеві білі квіти як символ білого аркуша паперу, на якому ще буде написано ноти численних нових творів. Віриться, що це побажання здійсниться, бо якщо за чотири роки хлопець встиг створити такий солідний доробок, то на нього чекає успішне майбутнє.
Про початок музичної діяльності Віталія згадав його творчий наставник, а нині й співавтор — поет Леонід Федорук. Він знає хлопчика з шести років. У дитинстві Віталій, як і його ровесники, полюбляв ганяти футбольного м’яча, його батьки думали, що син, можливо, стане спортсменом. Коли він освідчився у «святій до музики любові», зустріли цю звістку трохи насторожено: чи стане захоплення надійним фахом? Та Леонід Федорук переконав їх, що Віталька варто підтримати.
— Я є президентом доброчинного фонду «Ровесники незалежності»,— сказав пан Леонід на вечорі в Будинку вчителя.— Віталій — один із 630 тисяч ровесників нашої відродженої держави. Перед нами — великий трудівник музичної справи. Мелодія — у нього в душі, вона є його справжнім покликанням.
Чимало теплих слів на адресу молодого композитора сказали й інші його мистецькі побратими, зокрема поет-пісняр Владлен Ковтун. Ведучи мову про проникливо-ліричні твори Кияниці, пан Владлен зауважив:
— Я сивочолий, а він юний, але він зрозумів, про що я написав. Хоч і не пережив подібної драми.
Як доказ поетових слів прозвучав романс «Шкода, що не мене зовеш» у виконанні співачки й бандуристки, заслуженої артистки України Світлани Мирводи.
Нині у творчому доробку Віталія Кияниці, студента другого курсу Київського державного музичного училища імені Р. Глієра,— 300 пісень (на вірші поетів Дмитра Луценка, Антоніни Остролуцької, Володимира Сови, Юрія Тітова, Олександра Матвєєва, Лариси Петрової), 30 інструментальних творів. Пісні Кияниці — в репертуарі народних артистів України Павла Дворського, Олександра Василенка, Леоніда Сандуленка, заслужених артисток Оксани Калінчук, Наталії Шелепницької, співачок Лариси Дедюх, Карини Карасової та інших виконавців.
Тому вважатимемо перший творчий вечір композитора, організований творчим об’єднанням «Світлина», Спілкою жінок Києва, Національною радіокомпанією України та Будинком учителя, початком великого музичного шляху.
також у паперовій версії читайте:

• ЖІНОЧИЙ ВІК У ЯВИЩАХ ПРИРОДИ
• ЗАГАДКА ЛЮДИНИ В МАСЦІ

назад »»»