ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
НЕКУРОРТНИЙ КРИМ
Про Кримський півострів у нашій державі (та й не лише в ній) згадують переважно улітку. Коли ж до пори відпусток ще надзвичайно довго, а про Крим активно пишуть газети і розповідають у телевізійних новинах, це означає, що на теренах автономії знову щось відбувається: чи то якісь антинатовські виступи, чи проросійські сили активізувалися, чи кримські татари знову чимось незадоволені...

Саме остання з перелічених причин цими днями сколихнула не лише півострів, а й усю державу. А після того, як минулими вихідними кримським узбережжям прокотилася стихія, чимало шанувальників астрології навіть нагадали: на землях, де не вирішені всі проблеми, що виникли на національному ґрунті, частенько відбуваються стихійні лиха. За прикладами далеко ходити не треба. Пригадаймо хоча б кінець 1980-х, коли ввесь СРСР спостерігав спершу за конфліктом у Нагірному Карабаху, а потім за жахливим землетрусом у Вірменії.
Утім, до таких негараздів нам, хвалити Бога, далеко. Та все ж «снігове побоїще», як уже встигли охрестити недавні події на плато Ай-Петрі в Криму, знову змусило згадати про те, що в нашій державі проживають не тільки українці, росіяни, євреї й поляки, а ще й кримські татари. Цікава, все-таки, ситуація: якби не ця національна меншина, про проблеми несправедливого розподілу землі, схоже, зовсім не говорили б на всю країну. От, скажімо, під Києвом нині «дерибанять» землю тисячами гектарів, а разголосу немає й десятої частки...
Звісно, можна все списати на те, що в столиці та її околицях не спостерігається «самозахоплень» у їхньому звичному розумінні. Зазвичай все «освячується» відповідними рішеннями міської ради. А на Кримському півострові кримськотатарське населення ще із середини 1990-х почало вдаватися до таких акцій. Нині достатньо виїхати за Сімферополь, щоб побачити, скільки тимчасових архітектурних форм красується на ласих шматочках землі.
Зрештою, татари ніколи й не вважали такі свої дії самозахопленням. Свого часу (років так зо п’ять тому) вони навіть вигадали спеціальний термін — самоповернення. Мовляв, їхні дії спричинені тим, що в
1944-му році кримські татари були депортовані зі своєї історичної батьківщини, тож тепер просто відновлюється справедливість.
Дискутувати на цю тему можна дуже довго. Наприклад, чому б не згадати, як приблизно рік тому відбулося засідання Ради національної безпеки й оборони, майже стовідсотково присвячене кримському питанню. Тоді Президент Віктор Ющенко, серед іншого, порушував питання про забезпечення татар землею. Глава держави не раз критикував кримську владу за те, що керівництво автономії так і не провело інвентаризації тамтешніх угідь.
Варто, проте, зауважити, що законодавчої бази, яка б дала змогу зробити це з граничною скрупульозністю, у нас також немає. Ухвалення потрібних законів відкладається рік у рік.
І все ж таки не можна не помічати й фактів, про які час від часу повідомляють кримські урядовці. Скажімо, про розпродаж деяких ділянок на південному березі Криму тими татарами, які безоплатно одержали землю як компенсацію (до речі, нерідко саме в результаті «самоповернень» і масових акцій протесту, що частенько після них відбуваються).
З одного боку, чому б татарам не розпоряджатися отриманою землею на власний розсуд? Та річ у тім, що, продавши одну-дві ділянки, у таких бізнесменів залишається ще не одна. Отже, йдеться не так про торжество історичної справедливості, як про елементарну спекуляцію?
Зрозуміло, до неї вдаються лише окремі представники кримськотатарської національності. Бо ж більшість, як і раніше, сподівається на порозуміння з українською владою. Що там гріха крити — не поводилися б татари рішуче, про них не надто й згадували б на республіканському (у Сімферополі) та державному (у Києві) рівнях.
Територія, навколо якої здійнявся нинішній скандал,— особлива навіть за непростими кримськими мірками. Ділянка, «зачищена» від татарських кафе співробітниками правоохоронних органів, є частиною території заповідника. А в заповідниках, нагадаємо, правила встановлюються з особливою суворістю. На жаль, їх нерідко порушують зі ще більшою цинічністю.
У тому, що рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим про заборону будувати на території заповідника потрібно було виконувати, сумнівів немає. Однак чи адекватно поводилася майже тисяча бійців «Беркута»? Питання далеко не риторичне, особливо на тлі не менш драматичних подій у Грузії. Чимало політиків в сусідній нам Російській Федерації уже встигли, смакуючи, провести відповідні аналогії, мовляв, в Україні так само нестабільно, як і в Грузії. І як знати, чи не позначиться ця історія на настроях тих росіян, котрі влітку обиратимуть між відпочинком у Криму і, скажімо, у Сочі?
До політичної складової земельного питання в Криму ми ще повернемося. А поки що пригадаймо, як ті ж таки члени уряду АРК закликали змінити законодавчу базу, посиливши відповідальність за самозахоплення. І що ж, хіба стали закони жорсткішими? Аж ніяк! То чому ж нині правоохоронці поводилися так рішуче, при тому, що протягом не одного року спускали все татарам з рук, навіть коли «самоповернення» виходили за межі закону?
Коли спостерігаєш за не надто привабливими кадрами «снігового побоїща», на думку спадає, що вищезгадана «зачистка» скидається на показовий виступ. А найприкріше, що керівництво Меджлісу кримськотатарського народу (а разом з ним і багато рядових громадян відповідної національності) сприйняло це саме так. Вочевидь, звідси й пішли розмови про можливу мобілізацію всього чоловічого кримськотатарського населення. З подібними речами — жарти ой які погані, що вже доведено багато разів.
Тим паче, крапки в нинішньому конфлікті досі ще не поставлено. Дехто з аналітиків висловлює думку, що земельне питання тут може бути тісно переплетене з політичними пристрастями. Скажімо, чому б не припустити, що їхнє нагнітання на півострові зроблене для того, щоб відвернути загальну увагу від пристрастей столичних? Тих, які от уже більш як рік вирують на владних Печерських пагорбах. Так, приміром, один з найбільш авторитетних і лояльних до офіційного Києва кримськотатарських політиків Рефат Чубаров зовсім не відкидає такої думки, вважаючи, що окремі політичні сили саме в такий спосіб намагаються демонструвати свою значущість.
Поки що всі залишаються при своєму. Навіть попри те, що минулими вихідними обіцяні татарами акції протесту в центрі Сімферополя не відбулися через погану погоду.
Татари не відкликали своєї вимоги про відставку головного кримського міліціонера Анатолія Могильова. Він натомість і далі доводить, що правоохоронці діяли в межах закону... А нещодавно представники найвпливовішої в Криму сили — Партії регіонів — виступили з досить несподіваною ініціативою. На думку однієї з активісток ПР Інни Богословської, Україна має тимчасово відмовитися від репатріації татар до Криму. А саме — доти, доки не забезпечить нормального життя тим, хто вже повернувся на півострів. Нічого не скажеш, у світлі подій, що вже відбулися, думка дуже «втішна» для репатріантів. А втім, у політичній гонитві, мабуть, можна буде й не таке почути.

Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:

• КОМУНІСТИЧНИЙ «КАМІНЬ СПОТИКАННЯ»

назад »»»