ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЕПІДЕМІЯ СЕПАРАТИЗМУ
Нещодавно у Відні безрезультатно закінчився черговий раунд сербсько-албанських переговорів про умови визначення остаточного статусу Косова. Не встигли косовські албанці офіційно проголосити свою незалежність, як за їхнім прикладом, здається, поспішили курди. Нестабільною є й ситуація серед боснійських сербів, радикальна частина яких також наполягає на самовизначенні та приєднанні до Сербії.

Європейський Союз та Сполучені Штати натомість пропонують не вважати приклад здобуття Косовим незалежності прецедентом у сучасних міжнародних відносинах. Та навіть за наявності доброї політичної волі важко залагоджувати об’єктивні суперечності, насамперед між зафіксованим у міжнародному праві принципом територіальної цілісності багатонаціональних держав, з одного боку, та правом національних меншин на самовизначення з другого. Росія, яка переживає непростий внутрішньополітичний період у відносинах центру з автономіями, закликає Організацію Об’єднаних Націй до максимально обережної політики в косовському питанні, аби воно не стало зразком поведінки для решти сепаратистських рухів у світі.
Насамперед це стосується щонайменше половини з 53 африканських країн, які мають етнічно неоднорідне населення, готове до відокремлення. Ситуація в суданській провінції Дарфур може стати лише першою ластівкою. Із пересторогою до «косовської хвороби» ставляться Китай та Індія, які постійно стикаються із сепаратистськими рухами у Сінзцяні й Тібеті, Джамму й Кашмірі. Власне, жодна велика азійська країна в цьому сенсі не може почуватися цілком безпечно.
За кулісами дипломатичних баталій російські, азійські та африканські дипломати натякають, що косовський прецедент може актуалізувати проблему сепаратизму й на території країн Європейського Союзу. Днями лідер Шотландської національної партії, яка має більшість у місцевому парламенті, Олександр Саймон закликав домагатися незалежності. Напруженим залишається становище в іспанських автономіях: Басконія, Каталонія та Галісія також домагаються незалежності. Зміну господаря президентського крісла у Франції поки що спокійно зустріли корсиканці, але вони не дуже вдоволені «широкою автономією». Інша хвороблива тема, зважаючи на демографічне зростання мусульманського населення в країнах Євросоюзу, стосується права на самовизначення мусульманських анклавів у майбутньому.
На окрему увагу заслуговує ситуація на пострадянському просторі. Попри зусилля, яких докладає влада Молдови й Грузії, відновити переговори з придністровськими, абхазькими та південноосетинськими сепаратистами не вдається. У глухому куті й врегулювання між Вірменією та Азербайджаном карабахської проблеми. Лідери сепаратистів, здається, тільки й чекають на косовський прецедент, аби в односторонньому порядку ствердити свою незалежність. Подальше загострення проблем сепаратизму здатне спровокувати міжнародну кризу глобального масштабу. Проголошення незалежності Косова, певніше за все, стане каталізатором цього процесу.
також у паперовій версії читайте:

• ПРОБЛЕМИ «СПЕЦІАЛЬНОГО СУСІДСТВА»
• У ПОШУКАХ КОМПРОМІСУ
• ТУРЕЦЬКИЙ БУМЕРАНГ

назад »»»