ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ОЛЕКСАНДР ВОЗІАНОВ:НЕ ПОЛІТИКОЮ ЗАЙМАЮСЬ, А ПОЛІТИКАМИ

У ній ішлося про вплив найбільшої техногенної катастрофи — на Чорнобильській АЕС — на стан здоров’я людей, передусім на зростання онкологічних захворювань сечового міхура. Наведені в цій доповіді дані ще раз переконливо підтвердили, що висновки МАГАТЕ та ВООЗ про «локальні наслідки» цієї трагедії, м’яко кажучи, суперечать нашій суворій та сумній дійсності.

«Слов’янський трикутник»
— Чим Ви, Олександре Федоровичу, пояснюєте неординарну увагу до Вашої доповіді? Чому саме вона «очолила» перелік проблем, якими опікується Всесвітній конгрес урологів?
— Насамперед хочу зауважити, що ця доповідь є спільним доробком не тільки українських медиків, а й наших колег з Японії, Франції, Іспанії та інших країн, серед яких є визнані у світі фахівці, лауреати Нобелівської премії. Нас об’єднало прагнення визначити ступінь ризику та спрогнозувати наслідки Чорнобильської аварії й зробити все можливе для їхньої мінімізації.
Прикро, але сумнозвісний «слов’янський трикутник», до якого потрапили Україна, Білорусь і Росія, став своєрідним всесвітнім полігоном для дослідження впливу радіонуклідів на здоров’я людей і розробки методики їхнього лікування. За умов, коли атомній енергетиці поки що немає адекватної альтернативи, такі розробки є актуальними для науки і практичної медицини.
Наша взаємодія із зарубіжними колегами побудована таким чином, що ми надаємо їм так звані післяопераційні матеріали та історії хвороб наших підопічних, а вони досліджують їх разом з нами, застосовуючи сучасну техніку, якої в нас ще немає. Моя колега — академік АМН України Аліна Михайлівна Романенко майже половину свого часу проводить у закордонних відрядженнях до Японії, Іспанії. Результати спільної роботи зазвичай публікуються в наукових виданнях, авторитетних у всьому світі.
Наприклад, ми довели, що радіоактивний цезій виводиться з організму через сечогінну систему і провокує рак сечового міхура. Доповідь саме на цю тему, яка містить наші пропозиції стосовно боротьби з цією хворобою, прозвучала на Всесвітньому онкологічному конгресі в США. Робота була визнана найкращою в клінічній категорії й відзначена золотою медаллю. Це, скажу відверто, стало для нас досить приємною несподіванкою.
— На цьогорічних загальних зборах академії, коли обговорювалося питання «Демографічна криза в Україні та роль медичної науки в її подоланні», було визнано, що Чорнобильська катастрофа є однією з причин цієї кризи.
— Так, але вона — не єдина. Криза має ще й суто соціальні причини, що спричинили такі тривожні симптоми, як переважання смертності над народжуваністю і стрімке скорочення тривалості життя. Їх спровокували бідність і зубожіння населення. Ці чинники призводять до неухильного зниження чисельності українців. Не може не насторожувати й поглиблення диспропорції між чоловіками, котрі живуть у середньому 62 роки, та жінками, середня тривалість життя яких становить 76 років.

Бережіть чоловіків
— Чим зумовлена така тривожна, насамперед для жінок, диспропорція, у чому полягають її причини? Чи не час уже відновити заклик «Бережіть чоловіків!», який наробив багато галасу ще за радянських часів після публікації у популярній тоді «Литературной газете».
— Підстав для повернення до цього гасла більше, ніж досить. Зважте на те, що з’явилося воно понад двадцять років тому, коли проблема «сильної статі» ще тільки почала вимальовуватися. Боротьба з пияцтвом, яка, безперечно, сприяла зміцненню здоров’я сім’ї та суспільства, відчутно вплинула і на тривалість життя і насамперед, звичайно ж, чоловіків, поступово припинилася. Економічна криза тих часів переросла в політичну, люди почали втрачати впевненість у майбутньому. Держава фактично перестала про них піклуватися. Кожен мав випливати самотужки, до чого абсолютна більшість не була пристосована.
Чоловіки, яких завжди вважали опорою сім’ї, переставали нею бути і втрачали психологічну рівновагу. Звідси й походять такі негативні явища, як алкоголізм і наркоманія, які стали «живильним середовищем» для серцево-судинних захворювань, урологічних та інших патологій, нещасних випадків у побуті та на виробництві. Значно збільшилась кількість самогубств. Усі ці негаразди, як і наслідки Чорнобильської катастрофи, уже почали позначатися на генному рівні. Здоров’я новонароджених і дітей дошкільного й шкільного віку викликає в батьків, педагогів і, безумовно, медиків цілком зрозуміле занепокоєння. Отже, і боротися з недугами треба спільно, усім миром. Не можуть тут залишатися осторонь і засоби масової інформації, які мають активніше пропагувати здоровий спосіб життя, а не перетворювати свої передачі на суцільне шоу ними ж обраних і вихованих «зірок».
— Як Ви, Олександре Федоровичу, ставитеся до телевізійної реклами лікарських препаратів, зокрема тих, що призначені для лікування урологічних хвороб?
— У більшості цивілізованих країн світу реклама ліків, так само як і тютюнової та алкогольної продукції, заборонена. Запевнення глядачів, що той чи інший лікарський засіб здатен призупинити, скажімо, захворювання простати, можуть призвести до небажаних наслідків. Коли ліки вживають, не проконсультувавшись з урологом, хвороба заганяється вглиб, тому цілком імовірно, що вилікувати її можна буде лише завдяки хірургічному втручанню.
— Якщо вже таке сталося, чи є надія на одужання, як-то кажуть, «другого» чоловічого серця? Що нового для цього можуть запропонувати в очолюваному Вами Інституті урології і нефрології?
— Лікарі ще кажуть, що «на кожного мудреця досить простати» (не плутати з простотою!). Ця хвороба справді досить поширена, від неї страждає понад 50 відсотків чоловіків, починаючи з 40–45 років. Щороку віковий поріг її знижується, а кількість новонароджених з патологією сечостатевих органів зростає. З огляду на це ми відкрили два відділення при інституті для лікування саме дітей і постійно вдосконалюємо його методику. А для дорослих нині застосовуємо безкровні операції, без хірургічних розрізів, виконуємо їх за допомогою спеціального інструментарію, який вводиться у сечовипускні канали і видаляє аденому.

Хвороби рангів не визнають
— Скільки Ви особисто, Олександре Федоровичу, зробили операцій? Який у Вас режим роботи?
— Щодо режиму, то він у нас в інституті доволі жорсткий. Починаємо операції за чверть до сьомої ранку. На цей час все вже має бути готове. У кожній з семи операційних усе поставлено на потік: поки завершується операція одного хворого, другий уже під наркозом. У такому режимі ми працюємо вже близько 20 років. Так, до речі, узвичаєно в усьому світі. Уранці, як свідчить практика, операції відбуваються значно успішніше. Працівники інституту вже звикли до такого режиму і переконалися у його перевагах. На роботу, коли ще немає пробок, можна швидше дістатися, а після неї є ще час на всілякі домашні справи.
Особисто мені доводиться робити щодня, крім вихідних, від двох до п’яти операцій. За моїми підрахунками, за час роботи хірургом виконав майже 45 тисяч операцій. Коли я про це розповів Вселенському патріарху Варфоломею І під час останніх відвідин Греції, він сказав мені, що за кожне врятоване життя дорослого Бог додає один день життя, а за життя дитини — сім днів...
— До цього числа належать, очевидно, й ті операції, які Ви робили за межами України на прохання Ваших зарубіжних колег та їхніх пацієнтів?
— Хочу наголосити на тому, що рівень кваліфікації наших медиків досить високий. До академічних інститутів України доволі часто звертаються з різних країн світу, й авторитет наших фахівців чимдалі зростає. А особисто мене запрошують на операції тому, що в мене є патент на розроблену мною методику лікування, зареєстрований у США. Наші патенти, на жаль, поширення у світі поки що не мають.
У США суворо дотримуються певних правил проведення досліджень, наприклад, на право застосовувати ті чи інші ліки. Спочатку препарати перевіряють на шимпанзе, а потім — на добровольцях. Лише після цього видають патент, який визнається в усіх країнах. Саме такий патент видали й мені. Останнім часом доводилося робити операції у США, Голландії та Німеччині.
— Ваш авторитет визнано в Україні та й у світовому медичному співтоваристві. Це не може на заохочувати різні політичні сили залучати Вас до співпраці. Наскільки мені відомо, Вам пропонували й прохідні місця в списку кандидатів до парламенту, й високі посади в уряді...
— Такі пропозиції надходять і нині. Але я всім кажу, що займаюсь не політикою, а політиками. Мені доводилося робити операції багатьом високопосадовцям. Хвороби на ранги не зважають. Усі ми ходимо під Богом, а від себе додам — і під медициною. Господь створив людину, а лікарі покликані зберігати і продовжувати її життя. Я задоволений тим, що мені вдалося зробити це для десятків тисяч моїх пацієнтів. Для мене прикладом був і залишається мій учитель — професор Андроник Архипович Чайка, портрет якого висить над моєю головою у кабінеті. У роки Першої світової війни він обіймав посаду головного хірурга Західного фронту, а операційною медсестрою була його дружина, сестра останнього російського царя. Мені пощастило працювати з ним у Жовтневій, нині 1-й міській лікарні. Він був справжнім фахівцем, талановитим педагогом, очолював кафедру в медичному інституті. Ще за життя його ім’ям назвали клініку.
Кожна людина прагне залишити по собі добрий слід на землі. Він його залишив, люди пам’ятають його. Для цього й варто жити.

Розмову вів Олександр ПОБІГАЙ

Р. S. Коли готувалося це інтерв’ю, стало відомо, що Американський бібліографічний інститут, який, за нашою термінологією, визначає рейтинги відомих особистостей у світі, визнав Героя України О. Возіанова одним з п’ятисот геніїв ХХ століття в галузі медицини і нагородив його золотою медаллю і спеціальним дипломом. Це вже третя відзнака видатного вченого, присуджена йому цією поважною установою.

МІЖНАРОДНЕ ВИЗНАННЯ
Крім найвищих нагород і звань, отриманих в Україні, Олександр Возіанов має почесні відзнаки за заслуги у сфері охорони здоров’я з багатьох країн світу.
Він обраний дійсним членом Нью-Йоркської, Російської, Бразильської, Польської, Білоруської академій наук. Є членом Міжнародної, Європейської та Американської урологічних асоціацій.
За створення Академії медичних наук України Золотою медаллю його нагородив Папа Римський Іоанн Павло ІІ, йому вручено також міжнародні відзнаки: Золоту зірку «За заслуги перед медициною» та «Американський Орден Відзнаки» й Золоту медаль за внесок у світову й українську хірургію та урологію.
Олександр Возіанов став командором ордена «За заслуги», який є найвищою відзнакою Італійської Республіки, а від Російської Федерації отримав орден «Петра Великого» І ступеня, орден М. Пирогова та медалі імені академіків П. Капиці та І. Павлова.

також у паперовій версії читайте:

назад »»»