ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ПРЕЗИДЕНТСТВО — СПРАВА СІМЕЙНА
Кристина Фернандес де Кіршнер з величезною перевагою виграла президентські вибори. Своїм успіхом вона зобов'язана політиці чоловіка Нестора, який витягнув країну з кризи.

Тріумф пані Кіршнер вражає. Вона здобула майже 45% голосів — удвічі більше, ніж її суперниця Еліза Карріо (23%) і втричі більше, ніж колишній міністр економіки Роберто Лаванья (17%). Більше того, за неї проголосувало вдвічі більше виборців, ніж за її чоловіка Нестора, коли чотири роки тому він став главою держави.
Отже, пані Фернандес де Кіршнер стала першою жінкою, обраною на посаду президента Аргентини на демократичних виборах. Раніше державу деякий час очолювала Ізабелла Перон, дружина Хуана Домінго Перона. Як віце-президент вона обійняла посаду після смерті чоловіка в 1974 році, але через два роки її усунули від влади внаслідок військового путчу.
Попри те що 54-річна Кристина Фернандес де Кіршнер бере активну участь у політичному житті зі студентських років (вона належала до лівого руху пероністів, а потім упродовж багатьох років була депутатом провінційного парламенту в Санта-Крузі в Патагонії та сенатором), приходом до влади завдячує, головним чином, своєму чоловікові.
Не тільки тому, що в липні цього року Нестор Кіршнер, незважаючи на позитивні рейтинги популярності, несподівано відмовився від повторного обрання на користь своєї дружини. Перш за все тому, що протягом чотирьох років президентства Кіршнера Аргентина піднялась з найглибшого за всю свою історію занепаду держави й економіки.
Коли у 2001 році після фінансового краху країни, заборгованість якої перевищувала 100 мільярдів доларів, у столиці Буенос-Айресі вибухнули криваві вуличні сутички, президент Фернандо де ла Руа втік гелікоптером з президентського палацу.
Мільйони аргентинців протягом кількох днів втратили всі свої заощадження. З хаосом, неплатоспроможністю держави і банків, загальною бідністю, яка охопила 60% населення, не змогли впоратись чотири чергові президенти. Це вдалось зробити Кіршнеру, губернаторові патагонської провінції Санта-Круз, який у 2003 році переміг колишнього президента Карлоса Менема: останній зняв свою кандидатуру з виборів у другому турі, бо не мав жодних шансів на перемогу.
Протягом наступних чотирьох років економіка Аргентини зростала в середньому на 10% щороку. Кількість бідних громадян зменшилась до 23 відсотків, безробіття знизилось з 20% до 8,5%. Уряд спочатку заявив про неплатоспроможність, потім успішно провів переговори щодо скасування і реструктуризації іноземних боргів Аргентини (країну звільнили від сплати 2/3 запозичень), а у 2006-му виплатив дев'ять мільярдів доларів Міжнародному валютному фонду. Нині є умови для повернення решти 6,5 мільярдів, які держава винна країнам-кредиторам, об'єднаним у Паризький клуб.
Нестор Кіршнер, перший президент після часів Рауля Альфонсіна (1983–1989), поклав край поблажливому ставленню до злочинців військової диктатури у 1976–1983 рр., коли хунта знищила приблизно 30 тисяч «лівих» заколотників. З ініціативи президента парламент і Верховний суд скасували закони про амністію, які, погрожуючи депутатам черговим путчем, військові змусили схвалити у 1986–1987 рр. Це за часів Кіршнера було відновлено судове переслідування офіцерів армії і поліції, які катували й убили тисячі політиків, «лівих» пероністів, студентів і журналістів.
Президент публічно дискутував з ієрархами Католицької церкви, яка підтримувала і виправдовувала диктатуру, а після відновлення демократії не змогла дати належної оцінки одному з найтемніших періодів у своїй історії.
Кристині Кіршнер для завоювання симпатій виборців у невиразній виборчій кампанії було досить захищати досягнення чоловіка і представлятись вірним продовжувачем його політики. Пані Кіршнер уникала дискусій і полеміки з іншими кандидатами, не спілкувалась з пресою і лише зовсім недавно проголосила промову на великому мітингу в Буенос-Айресі. Період виборчої кампанії Кристини Кіршнер значною мірою спливав у поїздках до США, Європи і Латинської Америки. Там вона намагалась повернути Аргентині імідж країни, якій можна довіряти, країни, гідної уваги закордонних інвесторів, повернення яких буде ключовим для розвитку економіки.
Кристина Фернандес де Кіршнер нічим не нагадує двох своїх попередниць, які в ХХ ст. були при владі чи близько до неї. Вона не є попелюшкою в палаці і доброчинною, як Єва Перон, легенда про яку досі живе в Аргентині. Вона не розгубилась в коридорах влади і не стала безвольною лялькою в руках політичних інтриганів, як Ізабелла Перон, яка підтримувала терор проурядових ескадронів смерті, які у 1974–1976 рр. вели громадянську війну із загонами «лівих» бойовиків.
Вона впевнена в собі, елегантна і вродлива жінка, юрист і досвідчений політик, який завжди буде мати помічником Нестора Кіршнера.
Щоб утримати високі темпи економічного розвитку і зменшити кількість бідних у країні їй, імовірно, буде ще важче, ніж чоловікові. Кристина де Кіршнер мусить впоратися з високою інфляцією, яка «з'їдає» частину результатів економічного відродження, залучити закордонний капітал, без якого неможливо створити нові робочі місця, а також вирішити проблему все більшого дефіциту енергії, особливо нафти і газу.
також у паперовій версії читайте:

• ЛУКАШЕНКО КРИТИКУЄ ПУТІНА
• НАФТА І ДЕМОКРАТІЯ

назад »»»