ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
НЕВ'ЯНУЧА «МОЛОДІСТЬ»
На «Молодість» ходжу зі студентських літ. Цей, нині головний вітчизняний міжнародний кінофестиваль, починався як фестиваль нашої alta materі Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Ідея належала Миколі Мащенку. Потім почали приїжджати студенти з інших вищих навчальних закладів СРСР. МКФ набирав сили.

1.
На фестиваль цього року, за ліком 37-й, що проходив у Києві з 20 до 28 жовтня, презентовано близько 400 фільмів із усього світу. В конкурсі взяли участь 62 фільми: 25 студентських, 24 короткометражних, 13 повнометражних. Решта стрічок склали різні позаконкурсні програми (усього — 20), зокрема, «Панорама українського кіно 2006-2007», на якій було продемонстровано 28 фільмів (із них три повнометражних).
Отже, спочатку про конкурс. Журі працювало два: міжнародне, в якому були спеціалісти з різних країн під орудою Іранського режисера Мохсена Махмальба, та Велике глядацьке журі, склад якого був значно ширшим, кожному фільму ставили оцінку за п'ятибальною шкалою. Причому ці оцінки пропонувалося ставити також глядачам, присутнім у залі. Тож на окремому стенді в холі кінотеатру «Київ», де проходив МКФ, щоранку можна було дізнатися про бали, отримані стрічками, що напередодні демонстрували.
Як завжди, конкурс проводився за трьома категоріями: студентські фільми, перші короткометражні та перші повнометражні режисерів-початківців. У першій номінації Україна презентувала роботи: «Клятва» (режисер — Марина Врода), «Хто така Таня» (Віктор Гуров), «Таксист» (Роман Бондарчук). Усі три режисери вихованці Київського Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого (майстерні М. Іллєнка, С. Буковського — В. Кукоренчука та Ю. Іллєнка відповідно). Хоча в глядачів ці роботи отримали не такі високі оцінки (приблизно 3,5 бала), натомість про кожну з них можна сказати чимало добрих слів, висловити деякі зауваження. Так, у «Клятві» зроблено цікаву спробу дослідити, як змінюються стосунки дівчини й хлопця, котрі поклялися у вічному коханні, в процесі їхнього подорослішання та зміні ідеалів.
Кваліфікованою й винахідливою є операторська робота Олени Чеховської. Послаблює ж загальне враження від твору дещо поспішний, «змазаний» фінал. У фільмі В. Гурова панує іронія, гротеск, постмодернові настрої, які багато в чому виражає текст, котрий дещо змінюється за абсолютно незмінного, не раз повторюваного зображення, до того ж, чорно-білого. Тож виходить якось сумно й прикольно. Не більше... Літературно обдарований Р. Бондарчук, автор книги «Директор коридору», дипломант літературного конкурсу «Гранослов», поставив сценарій Алли Тютюнник із розумінням розробленої нею нестандартної ситуації, коли таксист закохується в молоденьку пасажирку, вирішує на ній одружитися, заманює до себе додому й зачиняє на замок. «Звикне та покохає»,— розмірковує хлопець. Режисер володіє гумором, вправно вибудовує характери й впевнено розвиває інтригу.
Короткометражні стрічки українських конкурсантів глядачам сподобалися більше, ніж студентські. Адже «Приблуду» Валерія Ямбурського вони оцінили на 4,04 бала, а «На грані» Артема Сухарєва та Микити Ратникова — на 4,18. У першому фільмі у життя двох старих селян (їх грають досвідчені Я. Гаврилюк і В. Шептекіта, актори Київського Молодого театру) несподівано втручається маленький безпритульний собака, який ускладнює й без того непрості взаємини між чоловіками. Стрічка вийшла симпатична й щемлива.
У другій картині, що триває лише 6 хв, автори взялися засобами анімації відтворити переживання травмованого фігуриста у вигляді різних видів. Що ж, багато в чому вони виглядають переконливо.

2.
Нарешті, вперше за останні кілька років Україна взяла участь у виборюванні найпрестижнішої номінації МКФ «За найкращий повнометражний фільм». Це твір Єви Нейман «Біля річки» (виробництво Одеської кіностудії, продюсер — О. Ткаченко). До «Молодості» картина встигла побувати на інших МКФ, зокрема в Роттердамі, Москві та Лондоні, причому у Лагові (Польща) й Батумі отримала призи. Єва Нейман народилася в Запоріжжі, режисури навчалася в Берліні, стажувалася в Кіри Муратової. Вперше змагалася на «Молодості» 2001 року (презентувала короткометражку «Замри-отомри»). У фільмі «Біля річки», розробляючи тонку духовну матерію — стосунки 70-літньої доньки (Ніна Русланова) та її 90-річної матері (Марина Поліцеймако) — молода режисерка виявила рідкісний людинознавчий та професійний хист. Крім того, її картина пропагує гуманістичні цінності, про які нині нечасто згадують.
Чимало цікавих робіт можна було побачити у позаконкурсній «Панорамі українського кіно 2006-2007». Так, за відсутності (з невідомих причин) на відеоринку фільму Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» (2002) цікавою виявилася розповідь виконавця головної ролі цієї стрічки Богдана Ступки, зафільмована Олександром Безручком (картина «Невідомий Мазепа»).
На загальному тлі помітною стала також 6-хвилинна стрічка Максима Ксенди, студента університету імені Карпенка-Карого (майстерня Б. Савченка «Половина танцю». Це історія про балерину, котра втратила фізичну можливість танцювати, але продовжує робити це у своїй уяві.
Серед інших позаконкурсних програм (їх було 20), виокремимо такі. Протягом дев'яти фестивальних днів хол кінотеатру «Київ» прикрашала фотовиставка, присвячена кіноролям Ади Роговцевої. Ця виставка стала скромним дарунком кіностудії імені О. Довженка, де актриса знялася в більш ніж 20 фільмах, до її ювілею. На творчому вечорі «Живої легенди» (цей офіційний титул надано Аді Миколаївні 2007 року), що пройшов у межах МКФ, відбулася прем'єра документальної стрічки «Граю, літаю, живу» — Ада Роговцева» (режисер — Наталя Зозуля).
До 100-річчя від дня народження одного з найплідніших кінодраматургів радянського періоду, одесита Григорія Колтунова (1907-1999) було проведено ретроспективу фільмів, поставлених за його сценаріями: «Ненадісланий лист», «Зелений фургон», «Гадюка», «Сказання про Рустама», «Рустам та Сухраб».
Чимало років поспіль у відбірній комісії «Молодості» працює відомий український композитор Вадим Храпачов, котрий є автором музики до 80 фільмів, серед яких — більшість картин Романа Балаяна. Тож невипадково ретроспектива фільмів, присвячена 60-річчю В. Храпачова, відкрилася стрічкою Романа Гургеновича «Поцілунок». Великий інтерес викликала прем'єра стрічки російського режисера О. Сокурова «Олександра», де головну роль бабусі, яка приїздить до Чечні навідати свого онука-капітана, виконала визначна оперна співачка Галина Вишневська. Боїв і стрілянини у фільмі немає. Російська жінка житиме у наметі серед військових кілька днів, ознайомиться з їхнім побутом, настроями, поспілкується з чеченськими жінками, а вони їй побажають щасливої дороги. Здається, і усі події. Однак вони спонукають глядача на повне домислювання побаченого, картина має післядію. З гіркотою на прес-конференції О. Сокуров говорив про те, що у слов'янському світі зникає співчуття до ближнього, немає можливості жити разом у мирі й спокої. Здається, він має рацію... Фільм уже демонструється в Латинській Америці, США, Європі та, звісно, в Росії. Ще одна деталь: під час зйомок у Швейцарії тяжко хворів чоловік Г. Вишневської — музикант Мстислав Ростропович, вона заспокоювала його по телефону, але не лишала зйомок, вважаючи цю незвичну для себе роботу вкрай важливою.
У програмі «Особливі події» увагу привернула також картина Алли Кринициної «Батьківщина, або смерть», в якій ідеться про події Великої Вітчизняної. Донька відомих українських митців — актриси Маргарити Кринициної та кінодраматурга Євгена Онопрієнка — Алла закінчила Київський театральний інститут за спеціальністю кінознавець. 1984 року переїхала до Москви, стала сценаристом. За її сценаріями поставлено близько 20 фільмів. Стрічка «Батьківщина, або смерть» — її режисерський дебют і, як вважають фахівці, вдалий.

3.
Закриття МКФ і підбиття його підсумків, як і відкриття, відбулося у Національному палаці «Україна». Загальну увагу привернули VІР-персони: Катерина Ющенко, котра як голова наглядової ради фонду «Україна-3000» нагородила призом «За внесок в розвиток українського кіно» Ганну Чміль, керівника державної служби кінематографії України, та видатний актор із Франції Жерар Депардьє, який вручив Гран-прі МКФ. Відбулася також прем'єра російського фільму «1612», який презентував його постановник Владимир Хотиненко.
Приз глядацьких симпатій отримав фільм «Холтрейн» (режисер Флоріан Гааг, Німеччина — Польща). Його оцінка (4,65 бала) виявилася найвищою.
Головне журі присудидо такі призи. Так, Гран-прі — статуетка «Скіфський олень», диплом і 10 тис. дол. (спонсор — «Лото-Забава») за найкращий фільм усієї конкурсної програми отримала стрічка «Мандри Оркестру», режисер Еран Колірін (Ізраїль/Франція). Спеціальний приз журі — «Каліфорнійська мрія», режисер Крістіан Немеску (Румунія). Приз за найкращий повнометражний ігровий фільм і 2500 дол. (спонсор — компанія «Innova film») — стрічці «Холтрейн». Приз за найкращий короткометражний ігровий фільм (субтитрування на суму 2500 дол. від компанії «Laser Video Titres») виборола картина «Ковчег», режисер Ґжегож Йонкайтіс (Польща). Дипломи у цій категорії отримали: короткометражка «Татуювання Бенні», режисер Ліза Марі Ґамлем (Норвегія), короткометражний фільм «На грані», режисер Артем Сухарєв, Микита Ратников (Україна). Приз за найкращий студентський фільм (2500 дол. від Київської обласної держадміністрації) — стрічці «Серце крається», режисер Анне Севіцькі (Норвегія). Дипломи у цій категорії присуджено студентській картині «Порно», режисер Ян Ваґнер (Польща), студентській стрічці «Ботубату», режисер Маріна Россе (Швейцарія). Приз імені Іва Монтана найкращому молодому акторові, актрисі — 1000 євро (спонсор — Посольство Франції в Україні) отримала Анна Бегунова за фільм «Жорстокість», режисер Марина Любакова (Росія).

Юрій ШЛАПАК
також у паперовій версії читайте:

• ГЛАС ДУХОВНОСТИ

назад »»»