ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДУХОВНІСТЬ
ДЗВОНИ СКЛИКАЮТЬ МИРЯН...
Минуло десять років відтоді, коли у Молчанському монастирі, що в Путивлі на Сумщині, організували жіночу православну громаду, яку очолила ігуменя Феодосія. Ченці-чоловіки, котрі мешкали до того в обителі, не змогли її відродити і поступилися жінкам, змінивши місце послуху. Монастир має свою історію, досить сказати, що храм Різдва Богородиці на його території був зведений 1866 року.

Одначе прихід послушниць-ентузіасток припав чи не на найсумнішу сторінку: старовинний колись унікальний архітектурний комплекс перетворився на руїну, яка мала вигляд занедбаної пустки. Навіть частина приміщень, використовуваних місцевим заводом, котрий зазнав економічного краху, виявилися непридатними до використання.
Появу сестер-чорниць на цій території, що мимоволі навіювала страх, особливо за темної пори доби, не можна було пояснити. До монастирів ішли шукати затишку, якого бракувало у житті, звертатися у молитві до Бога. Ігуменя Феодосія зі своїми прибічницями не застали тут ні того, ані іншого: суцільна руїна, відсутність елементарних умов для існування, цілковита непридатність храмових споруд.
Та заповзятливі чорниці заходилися відновлювати обитель, наводили лад на кожному клаптику землі. Перші тижні перебування на цій території видалися їм важкими. Коли місцеве населення почало переконуватися у серйозності намірів прибулих, їм почали допомагати: хлібом-сіллю, добрим словом, хатнім інструментом.
Певна річ, зусиль жіночого колективу не вистачило б для відновлення старовинного монастиря. На допомогу прийшли районна й обласна влада, меценати. Чорниці завели підсобне господарство, яке спершу давало продукти до столу, а згодом надлишки почали реалізовувати, спрямовуючи виручені кошти на відбудову святині, а також облаштування побуту. Проте головною турботою послушниць було відновлення богослужінь у храмі Різдва Богородиці. Коли церковні дзвони сповістили про службу, монастир увійшов до числа діючих. Поруч із чорницями ставали миряни.
Нині монастир став місцем вінчань і хрестин, сюди приходять і приїздять люди, щоб помолитися Богові, сповідатися і причащатися. Якщо порівнювати, що було на цьому місці в середині 90-х років минулого століття, з тим, що є зараз, то це, як кажуть, небо і земля. До цього унікального куточка приходять жителі навколишніх сіл, приїздять туристи. З-поміж відвідувачів є й такі, хто навідується не задля творення молитви, а щоб помилуватися незвичайною красою. Адже не секрет, що на початку поширення християнства у Київській Русі значний вплив на язичників справляли величні й оздоблені храмові споруди. Архітектурні шедеври «переходили» від часу свого створення до наступних століть.
У Сумщині з церковними громадами за дореволюційного періоду охоче співпрацювали найкращі тогочасні архітектори. Нині ця традиція відновлюється. Володимир Биков розробив і втілив у життя кілька оригінальних проектів у монастирі Глухівського району, Олег Солдатенков, Микола Жулинський, Олександр Чередниченко та їхні колеги-художники виконують замовлення з настінних розписів і написання ікон.
Свого часу в розмові з автором цих рядків Володимир Биков висловив думку про те, що кожна творча особистість, будь то архітектор чи художник, прагне полишити після себе твори, котрі слугуватимуть прийдешнім поколінням.
Дзвони Молчанського монастиря скликають мирян на службу Божу. Ігуменя Феодосія зі своїми сестрами у Христі радо зустрічають відвідувачів, оскільки їхній прихід означає, що подвижницька праця послушниць не була марною, а прислужилася благородній справі відродження духовності. Напевно, невипадково у Путивлі запрацювали жіночий і чоловічий монастирі, куди прибувають миряни не лише із Сумщини, а й навколишній місць.
У чоловічому монастирі також сталися приємні зміни на краще: тут упорядковують територію, ремонтують храмові споруди, проводять цікаві екскурсії, розповідаючи історію обителі. Набрану в тамтешній криниці цілющу воду везуть хто куди, з надією зцілитись. Адже віра завжди підтримує.
Відомий вислів про те, що краса врятує світ. З відродженням святинь на Сумщині до них повертаються спраглі до духовності миряни. Як бачимо, краса йде поруч із вірою.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• УСІМ РУШНИКАМ РУШНИК
• ДЗЕРКАЛО ЛЮДСЬКОЇ ПРАВЕДНОСТІ
• «ЛІТОПЛИН НАД БИСТРИЦЕЮ»
• «Я ЩЕ НЕ ВСЕ ТОБІ СКАЗАВ...»

назад »»»