ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ДЖАЗ ЯК МОВА ДИПЛОМАТІЇ

У клубі «Арена» відбувся джазовий концерт. Майже традиційно, із німецьким присмаком: три тижні тому тут грав гість з Німеччини, минулого разу — російська співачка з «гамбурзькою пропискою», цього вечора — аташе по культурі німецького посольства у Києві Жан-П’єр Фрьолі.

Перша поява в афіші джаз-фестивалю колективу під орудою німецького дипломата викликала здивування. Насправді, амплуа джазового музиканта та чиновника не дуже корелюють у звичному уявленні. Проте ж Жан-П’єр вважає інакше, знаходячи чимало спільного у згаданих царинах: «Джаз — універсальна мова, що дає змогу спілкуватися різним країнам, національностям, у цьому його схожість з дипломатією. І там, і там присутній базовий образ, фундамент, на якому розгортається імпровізація». Тож у час, вільний від налагодження культурних зв’язків між нашими країнами, Фрьолі бере у руки гітару і грає свою улюблену музику, скріплюючи українсько-німецькі відносини, бо всі музиканти його ансамблю — київські виконавці, двоє з яких презентують нову генерацію місцевих джазменів, ще двоє — відомих і шанованих артистів. Клавішник Олексій Боголюбов і ударник Олег Марков, попри юний вік, відомі виконавці. Контрабасиста Макса Гладецького можна чути в найкращих вітчизняних складах і проектах, а флейтист Володимир Зінківський — «експортний» продукт, бо тривалий час із успіхом працював у Сполучених Штатах.
Нині вони грають разом у Києві, причому певною мірою ексклюзивну програму — композиції відомого угорського гітариста та композитора Атілли Цоллєра в нас майже не звучать. Жан-П’єр Фрьолі вважає несправедливим таке ігнорування творчості видатного музиканта, що спромігся оригінально та самобутньо поєднати звучання джазової гітари з угорською фольклорною спадщиною. «Це мій улюблений композитор,— зізнається «джазовий аташе»,— до того ж гітарист, котрий, хоча й жив у Америці, але став одним із перших музикантів, що презентували європейський стиль в джазовій музиці. Тож природно, що ми звернулись саме до його творчості». В аудиторії ця музика також має незмінний успіх, пропонуючи всі складові для піднесеного світлого настрою: класичні свінгові ритми, мелодійні угорські мотиви, вплетені в загальне джазове полотно, незвичайні контрабасові соло й вишукані гітарно-флейтові мережива. Єдина справді розгорнута композиція в програмі — «Угорська джазова рапсодія» — дала змогу кожному складу сповна продемонструвати свої можливості, що було оцінено залом. Додатковим подарунком численним гостям із німецької громади у Києві, що відвідали концерт, стала п’єса Жан-П’єра Фрьолі «Heine Blues», присвячена великому поетові. Загалом успішне поєднання німецько-українського виконавського потенціалу з музикою угорського композитора, написаною в Америці, цілком підтвердило репутацію джазу як найдипломатичнішої мови з існуючих у світі.

Аля ФІЛІППОВА
також у паперовій версії читайте:

• ТРИ «ВИТЯЗІ» ДЛЯ УКРАЇНИ
• МУЗИЧНА ЕКЗОТИКА ЕПОХИ БАРОКО

назад »»»