ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
«ЛЮДИНА-ВЕРТОЛІТ»
Мрія людини про польоти є безмежною, саме вона вивела нас у космос. Але чого б ми не досягли у своєму прагненні розширити межі наших знань, Ігор Сікорський назавжди залишиться для нас джерелом натхнення як справжній провидець.
Річард Ніксон, 37-й президент США

35 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО
Ігор Іванович Сікорський народився 25 травня 1889 року в Києві, в родині відомого лікаря-психіатра, професора Київського університету. Навчався в гімназії, потім — у Петербурзькому морському кадетському корпусі, проте моряком не став, а вступив до Київського політехнічного інституту. Технікою почав захоплюватися ще змалечку. Щоб вдовольнити свою жагу інформації, багато читав, особливо йому подобалися пригодницькі романи. Хлопчик ріс в епоху зародження авіації: перші польоти літаків Клемента Адера, братів Райт, Сент-Дюмонта дали поштовх до авіаційних змагань та технологічних проривів. Ігор, як і всі хлопчики, захоплювався героїзмом льотчиків. Вирішальну роль у визначенні життєвого шляху майбутнього авіаконструктора зіграв роман Жуля Верна «Робур-завойовник», а також віднайдені рукописи Леонардо да Вінчі, зокрема його остання робота «Кодекс Атлантикус», у якій був уміщений, зокрема, знаменитий начерк прообразу гелікоптера.
Саме з гелікоптера розпочав Сікорський свою конструкторську діяльність. Але перша спроба виявилася невдалою: усе, на що спромоглася побудована ним 1910 року машина, це піднятися в повітря й ненадовго зависнути на невеликій відстані від землі. Це тепер ми знаємо, що двигун потужністю 15–25 кінських сил не може підняти в повітря машину разом з пілотом. Розчарований Сікорський на цілих 30 років полишає спроби втілити свій задум і переключається на будівництво літаків. Йому було лише 23 роки, коли він став головним конструктором відділу Петербурзького Російсько-Балтійського вагонного заводу «Русо-Балт», для якого будує чотиримоторний літак. Хоч двигун його був і не надто потужним, проте це був справжній прорив: «Руський витязь» міг літати, навіть якщо відмовить один з двигунів. Усі свої машини Сікорський випробовував і пілотував сам.
За деякий час німецькі конструктори сконструювали потужніший двигун, на базі якого Сікорський побудував більш досконалий літак «Ілля Муромець», який згодом успішно використовували на фронтах першої світової війни. На другому «Муромці» Сікорський здійснив рекордний за дальністю переліт Київ—Петербург—Київ.
Про талановитого авіаконструктора заговорила вся Російська імперія. Діяльністю Сікорського зацікавився Микола ІІ і запросив Ігоря Івановича до Царського села. Особисто оглянувши літак, цар, взагалі-то не щедрий на знаки уваги, заліз до кабіни, де вони з Сікорським близько півгодини розмовляли сам на сам. А за тиждень Микола ІІ прислав молодому конструкторові на знак поваги дійсно царський подарунок — великий золотий годинник.
Прихильність царя для нашого славного земляка після революції ледь не стала фатальною. Та конструктора попередили, що його прізвище є в так званому ліквідаційному списку групи «червоного» терору, і Сікорський емігрував до США, де організував невеличку конструкторську фірму «Sikorsky Aeroingeneering Corporation» — на гроші, позичені у... Сергія Рахманінова. Спочатку кістяк цього підприємства складався з російських емігрантів. Втім, започаткована справа розвивалася. Після багатьох спроб, часом невдалих, успіх все ж прийшов, коли фірма почала будувати гідролітаки — так звані «летючі човни». Для Сікорського це був цілком новий напрям робіт, але величезний досвід, інтуїція і, звісно ж, талант авіаконструктора дали йому можливість швидко досягти вагомих результатів. Саме із закупівлі «летючих човнів» Сікорського розпочала свою діяльність авіакомпанія «Pan American», що нині має репутацію одного з незаперечних лідерів у галузі авіаперевезень. Незважаючи на такий успіх, на початку великої депресії фірма змушена була влитись до складу гіганта авіапромисловості «United Aircraft Corporation».
Через деякий час Сікорський знову повертається до створення вертольотів. Досі будь-які спроби побудувати ефективний гвинтокрил закінчувалися поразкою і такі машини автоматично почали вважати безперспективними, тому до пропозиції Сікорського в корпорації поставилися з недовірою. Та інтуїція не зрадила Ігоря Івановича й цього разу: наприкінці Другої світової «Sikorsky Aeroingeneering Corporation» випускала аж три різні варіанти вертольотів: одно-, дво-, а пізніше й тримісні гелікоптери. Це принесло Сікорському неймовірний успіх: замовлення посипалися одне за одним, преса із захватом називала авіаконструктора «людиною-вертольотом», а «Sikorsky Aeroingeneering Corporation» здобула самостійність і змінила назву на «Sikorsky Aircraft».
Наш видатний земляк помер 26 жовтня 1972 року. Він був похований в містечку Істоні (штат Коннектикуту). Ігор Іванович мав складну долю творця, він залишив по собі колосальні науковий багаж і прибутковий бізнес. Нині «Sikorsky Aircraft» є визнаним світовим лідером у проектуванні, виробництві і технічному обслуговуванні військових і комерційних вертольотів. Американці вважають Сікорського своїм національним генієм, а українцям випадає велика честь називати Ігоря Івановича своїм земляком.

Марія ШЕРЕНГОВСЬКА, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• КИЇВ НА МАПІ, ЯКІЙ 1800 РОКІВ
• ВИРУШАЛИ В ПОХІД ПАРТИЗАНИ...

назад »»»