ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ЯК ПОЛЕГШИТИ ТЯГАР ОБМЕЖЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ?
Термін «Суспільство рівних можливостей», крім іншого, включає й те, що люди з вадами фізичного розвитку почуваються в оточенні звичайних людей як рівні серед рівних. У Сумській області чотири роки працює цільова програма підтримки інвалідів. Про її значення говорять цифри статистики: у регіоні такої підтримки потребують понад 60 тисяч осіб, з-поміж яких понад три тисячі дітей-інвалідів. Проблемами останніх зазвичай опікуються батьки, котрі зі зрозумілих причин не зможуть доглянути їх до старості. Та й за інших випадків людина повинна мати здатність бодай до елементарного самообслуговування.

Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації надало обнадійливу інформацію: майже всі пункти програми виконуються, а деякі вже виконані. Зокрема, до 2003 року навіть не було мови про індивідуальні реабілітаційні програми, котрі нині укладаються лікарями-реабілітологами для кожного інваліда, якого служба медико-соціальної експертизи визнає перспективним у цьому плані. Реалізуються заходи щодо профілактики й зниження рівня інвалідності.
Центр соціально-трудової реабілітації «Турбота», що в Сумах, надає послуги сім’ям, котрі мають дітей-інвалідів з фізичними вадами та розумовою відсталістю. У більшості випадків тут не йдеться про рівень реабілітації, який би міг забезпечити активну участь у суспільно корисній праці. Співробітники центру ставлять перед собою скромніші завдання: навчити дітей і підлітків обслуговувати себе вдома. За це батьки обділених долею вдячні їм, адже діти нерідко подовгу лишаються самі, тож мусять вміти без сторонньої допомоги поїсти, вдягтися, пересуватися по квартирі.
У «Турботі» вони можуть також обирати заняття за власним бажанням, хоча все розраховане на тренування організму, орієнтування у просторі, спілкування з однолітками й дорослими. Упродовж двох-трьох років систематичних занять більшість неповносправних дітей набуває потрібних навичок самообслуговування у побуті. Спеціалісти центру відзначають, що неабиякі успіхи мають діти, батьки яких зацікавлені у досягненні бажаного результату. Це виявляється у повторенні певних вправ удома, узгодженні прийомів користування столовим і хатнім інструментом, у коригуванні деяких деталей поведінки, розроблених з урахуванням індивідуальних особливостей.
Центри та відділення ранньої соціальної реабілітації відкрито не лише в Сумах, а й у сільській місцевості, як, приміром, у селищі Червоному Глухівського району. В Шостці на обліку у відділенні реабілітації та соціальної допомоги перебуває 240 дітей з так званої групи ризику. Їх скеровують сюди лікарі дитячої поліклініки з тримісячного віку, оскільки кінцевий результат реабілітаційних зусиль багато у чому залежить від часу їхнього початку. Це діти переважно з порушеннями опорно-рухового апарату, а також нервової системи та психіки. Не лише медичний супровід, а й опіка соціальних педагогів, психологів, інструктора з трудової терапії та музичного керівника, які за графіком проводять індивідуальні заняття з кожною дитиною в кімнатах ігрового реабілітаційного обладнання, тренажерній, сенсорній, позначаються на рівні пристосованості дітей і підлітків до життя.
У більш ніж 38 відсотків тих, хто пройшов тут реабілітацію, є поліпшення в руховій, мовній та емоційній сферах, ще у половини спостерігаються зміни на краще. Зрозуміло, батьки дітей з фізичними вадами плекають надію на їхню повну реабілітацію аж до працевлаштування і самостійного життя. Безперечно, від реабілітологів залежить багато, але далеко не все.
Природним і зрозумілим є бажання осіб із обмеженими можливостями отримати фах, який би давав змогу влаштуватися не роботу з мінімальним застосуванням фізичної сили. Одначе з вирішенням цього питання досі не все гаразд.
— Не кожна дитина наважиться поїхати набувати професію далеко від рідної домівки,— зазначає голова обласного центру медико-соціальної експертизи Любов Омеляненко.—В області, на жаль, таких освітніх закладів немає.
Державною програмою передбачається створення в кожній області центрів, де б інваліди могли здобувати професійно-технічну освіту. Скажімо, робота майстра з лагодження годинників, лаборанта, оператора поштового зв’язку могла б когось влаштувати. Частині таких людей надають можливість отримати прийнятний для їхнього стану здоров’я фах у загальних навчальних закладах.
Хоча і тут не все просто. За повідомленням директора Сумського обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, від початку року на обліку перебувають 355 осіб із обмеженими можливостями, 217 із них мають кваліфікацію спеціаліста, 123 — базову вищу освіту. Водночас три чверті заявлених роботодавцями вакансій — на професії двірників, прибиральників територій, підсобних робітників. Тож можна здобути освіту, але це не завжди дасть бажані наслідки. Працевлаштування здорової людини часто-густо є проблематичним, а з обмеженими можливостями заявити про себе на ринку праці зовсім непросто. Існує ще так звана квота, однак на неї, крім інвалідів, розраховують також випускники шкіл, звільнені з місць позбавлення волі, багатодітні.
Сподівання на працевлаштування на спеціалізованих підприємствах для неповносправних подекуди перекреслюються за мовчазної згоди місцевої влади. Як, приміром, у Сумах, де підприємства УТОСу продають будівлі й майно, лишаючи незрячих людей останньої надії на працевлаштування. Заходи із реабілітації мають неодмінно підкріплюватися увагою до реабілітованих, котрим пощастить себе реалізувати.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• ДЕРЖАВНА СЛУЖБА: БЕЗ РЕФОРМ НЕ ОБІЙТИСЬ

назад »»»