ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЗАМІСТЬ ОЧІКУВАНИХ ДИВІДЕНДІВ ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ ОТРИМАЛИ «ДІРКУ ВІД БУБЛИКА»...

І У БАГАТЬОХ ВИПАДКАХ ЧЕРЕЗ ВЛАСНУ ПАСИВНІСТЬ
Право акціонерів на виплату доходу у вигляді дивідендів встановлено ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

«Бабцю, так ти у нас тепер капіталістка?» — запитав онук у моєї знайомої Надії Іванівни, коли вона, тиждень простоявши в чергах, радісно повідомила про те, що їй пощастило вигідно вкласти приватизаційний майновий сертифікат. І додала: «Відтепер ми матимемо право на частку майна великого заводу і отримуватимемо виплати, які називаються дивідендами».
— І заживемо як капіталісти? Ти більше не митимеш східці? — запитав хлопчик.
— До капіталістів нам ще далекувато,— вгамувала жінка «апетит» онука.— Та сподіваюсь, що родина матиме додаток до моєї пенсії й зарплати твоїх батьків.
Ви, напевно, здогадались, що ця розмова відбулася не сьогодні й не вчора, а в епоху «ваучерної приватизації», тобто приватизації державного майна за широкої участі населення, коли чимало господарських товариств утворювалися за участю приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС). Оскільки це розпочалося ще в дев’яності роки минулого століття, нагадаю: ПМС — це особливий вид державного цінного папера, який засвідчує право власника на безоплатне одержання за номінальною вартістю у процесі приватизації частки майна державних підприємств. А «дивіденд» — (від лат. — quod dividendum est — те, що розподіляється) — частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій.
Право акціонерів, у тому числі міноритарних або міноритаріїв (власників невеликих пакетів, про яких йдеться), на виплату доходу у вигляді дивідендів встановлено ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».
...Отже, таке право мала і Надія Іванівна. «Що з того?» — цікавитесь. Анічогісінько. Як і мільйони інших громадян, котрі взяли участь в приватизації понад 1,8 тисячі державних підприємств, замість дивідендів одержала «дірку від бублика». Тут є різні причини — об’єктивні й суб’єктивні.
Проте у багатьох випадках до такої ситуації призводить наша пасивність, оскільки порядок розподілу прибутку (отже, визначення дивідендів) чинне законодавство відносить до компетенції загальних зборів акціонерів. Тобто загальні збори мають право ухвалити рішення як про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів, так і про те, щоб він увесь пішов на розвиток підприємства.
Знаючи, що серед дрібних акціонерів переважна більшість людей з невеликими статками, чи ви повірите, що вони над усе поставили виробничі інтереси і весь час (упродовж майже п’ятнадцяти років!) голосували проти виплати дивідендів? Звичайно, не повірите. Адже таке могло статися у радянські часи, коли від нас вимагалося жити за принципом — «Была бы только Родина и больше ничего». Хоча по-справжньому правової держави нам ще не вдалося побудувати, але про свої інтереси люди не бояться заявляти.
Як тоді зрозуміти, чому більшість акціонерів голосує за рішення зборів, котре суперечить їхнім інтересам? Дуже просто — вони за них і не могли голосувати. Річ у тім, що значна частина акціонерів, не пов’язаних із товариством трудовими відносинами, ігнорують участь у загальних зборах, отримавши навіть відповідне запрошення. Мовляв, і без мене обійдуться.
Іншим проявом пасивності є численні факти, коли акціонер, роками не отримуючи запрошень на загальні збори, не поцікавиться: чому вони не проводяться, або чому його про них не повідомили? Це сприймається, як належне.
Таке байдуже ставлення акціонерів до участі у загальних зборах дає змогу виконавчим органам багатьох господарських товариств вирішувати всі питання одноосібно, тишком-нишком, у тому числі щодо невиплати дивідендів. Так потрібне ж рішення загальних зборів, скажете. Потрібне. І воно є. Як такі рішення з’являються, досліджував відомий аналітик Олег Бєліков. Ось його пояснення.
— Замість скликання загальних зборів, представники виконавчого органу приїжджають до учасників додому й збирають потрібну кількість підписів. Самі учасники в сутність питання не вникають, ставлячи свої підписи під різними протоколами та заявами. Ось і виходить, що за документами діяльність товариства «вирує», ведуться необхідні протоколи в суворій відповідності з положеннями статуту і чинного законодавства, а фактично все зводиться до звичайної фікції. Ухвалені таким чином рішення з певних питань часто мають завуальований характер, їхнє справжнє значення пересічному учасникові товариства не відоме.
Часто це значення полягає у тому, щоб не платити дивіденди міноритаріям. Зазвичай власники великих пакетів акцій в цьому не зацікавлені, виплата дивідендів уявляється їм не доцільною і є нічим іншим, як розбазарюванням коштів. Те, що невеликі виплати багатьом співвітчизникам хоч трохи допомогли б, їх не хвилює.
З цього можна зробити такі висновки. Акціонер має не лише брати участь у зборах, а й пильнувати, щоб їх проводили. Коли виконавчий орган «заблокував» загальні збори, у акціонерів є право ініціювати їхнє скликання, вносити пропозиції стосовно порядку денного.
Проте і там, де загальні збори належно проводять і вони є правомочними за всіма правилами, простих акціонерів нерідко ошукують. Найчастіше людей спонукає проголосувати за рішення про невиплату дивідендів неправдива інформація про відсутність прибутків, а то й банкрутство підприємства, тобто про повну відсутність можливостей зробити ці виплати. Це є об’єктивною причиною, адже законом визначено, що дивіденди за акціями виплачують лише за рахунок чистого прибутку товариства, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит.
Чи можна запобігти ухиленню від сплати дивідендів там, де приховують чистий прибуток чи зменшують його розмір? Безперечно, але тоді, коли акціонери братимуть участь в управлінні справами товариства. Крім того, у кожного з них є право на отримання інформації, а саме на ознайомлення зі статутом та іншими внутрішніми нормативними актами товариства; з річними балансами, звітами про фінансово-господарську діяльність, протоколами ревізійної комісії й загальних зборів. Одначе про ці права більшість людей чи то не знає, чи то не користується ними.
...Добігає кінця 2007-й. Чимало громадян очікують, що нарешті, за підсумками року, підприємства, в які вони вклали свої ПМС, виплатять їм дивіденди. Для таких сподівань підстав побільшало, адже кількість прибуткових підприємств зросла. Щоб вас знову не ошукали, скористайтесь правами акціонера, визначеними законодавством.

Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• МВФ ПЕРЕДБАЧАЄ УПОВІЛЬНЕННЯ
• «MADE IN ITALY» — ДЛЯ ПРИКАРПАТТЯ
• ДОЛАР, ЄВРО — І ЦІНИ НА АВІАКВИТКИ

назад »»»