ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«КРОК» ЗА «КРОКОМ»

Закінчився ХІV міжнародний фестиваль анімаційних фільмів «КРОК».
Цей спільний україно-російський проект відомий ось уже 18 років. У фестивалю — двоє незмінних президентів: від України — знаний своїми динамічними, з гумором анімаційними фільмами та мультсеріалами режисер Давид Черкаський, від Росії — не менш відомий майстер — Едуард Назаров.

Нині «плавучий» фестиваль стартував в Одесі, звідки учасники теплоходом «Тарас Шевченко» зі своєю програмою пройшли міста Севастополь, Херсон, Запоріжжя, Канів, Черкаси і з остаточними результатами прибули до Києва, де переможці й одержували дипломи та призи. Оскільки анімаційна сім’я недавно втратила одного зі своїх лідерів — режисера Олександра Татарського, на фестивалі вперше вручали приз його імені. Він має назву улюбленого не одним поколінням глядачів мультфільму «Пластилінова ворона». Нагадаю: О. Татарський був киянином.
Селекційна комісія, очолювана талановитим київським майстром жанру режисером Євгеном Сивоконем, переглянула близько 600 анімаційних фільмів. З них до участі в конкурсі допустили 156 стрічок. До міжнародного журі увійшли визнані світовою анімаційною спільнотою творці цього дивовижного виду мистецтва. Це й Ігор Ковальов, режисер і голова журі (нині живе у США), і художник Олександр Ольшванг (Росія), і президент фестивалю анімації в Хіросімі Сайоко Кіношита (Японія), і художник Олександр Бубнов (Україна). Усього було шість номінацій. Лише до одної з них належали фільми для дітей. Як слушно зауважив Є. Сивокінь, змінюється світ, а з ним й анімація. Нові технічні прийоми, нова пластика віддаляє від чудового «рукотворного» мальованого чи виліпленого кіно. От чому, напевно, з дитячих майданчиків чи розважальних центрів лунають пісеньки зі «старих» мультиплікаційних фільмів. Наприклад, згадувана вже «Пластилінова ворона» була створена «вручну» з простого пластиліну.
Серед «ноу-хау» фестивалю варто відзначити цікавий проект. Це постановка симфонічної казки Сергія Прокоф’єва «Петрик і вовк». Її здійснила британський режисер-аніматор Сьюзі Темплтон. Воістину, щоб відірвати глядачів від телеекрану, потрібна неабияка винахідливість. У чому ж вона полягає цього разу? Згадаймо технологію «великого німого», коли події на екрані супроводжував тапер — людина, що, скажімо так, озвучувала фільм живою грою на фортепіано. Отак і з «Петриком». Коли торік у королівському Альберт Холі (Лондон) під час прем’єри видовище на екрані супроводжував оркестр Лондонської філармонії, то це стало справжньою сенсацією. У столичному Будинку кіно перегляд відбувався в супроводі муніципального симфонічного оркестру Національної опери під керівництвом Олексія Баклана. І це також сприймалося як подія доволі неординарна. Конкурувати з нею навіть фільмам-призерам було не просто. Рукотворний фільм із живим звуком! І до всіх уже одержаних на фестивалях призів, цей, без перебільшення, елітарний фільм, на «КРОЦІ» отримав спецприз журі «За нове прочитання теми».
До речі, «Ринду» у плаванні — корабельний дзвін, який супроводжує моряків, призери одержували з давніх-давен, адже фестиваль, нагадаю, відбувався в замкненому просторі теплоходу.
Гран-прі цього року забрали аніматори з Великої Британії. Лауреатом став режисер і художник Луїс Кук. Його фільм «Сестри Пірс» — це такий «жахливик» про двох некрасивих сестер, що живуть самотньо на острові. Фільм виконано у комп’ютерній програмі. Можливо, тому душа людська в ньому холодно і нещадно розтинається на криваві фрагменти тупої, неосмисленої жорстокості. Ми знаємо, зокрема, що художник-анімаліст — це той, хто малює тварин. Саме таких двоногих тварин знаходимо і в «Сестрах Пірс».
Приз О. Татарського «За вищий «пілотаж» дістався режисерові Чан-Х’юн-Юн з Кореї за анімаційний фільм «Татусь Вовк». Цей Вовк — письменник, який усамітнюється, аби створити черговий шедевр. Несподівано до нього навідується жінка з дівчинкою. «Це твій тато»,— каже вона дитині. Врешті-решт Вовк стає вегетаріанцем — турботливим батечком дівчинці. Дивна проекція з людини на тварину і навпаки. Якщо поставитися до картини з гумором, то це ще одна «фішка» на честь Чарльза Дарвіна і його теорії походження роду людського від тварин. От тільки б не на користь інволюції нашого виду!
Про симпатії глядачів. Цей почесний приз із дзвінкою «Риндою» забрав режисер Олег Ужинов за фільм «Жихарка» (студія «Пілот»). Митець тісно пов’язаний з тими добрими традиціями, які культивував один із засновників цієї студії Олександр Татарський. Власне, дівчинка Жихарка — одна з модифікацій історії про Колобка, тільки з казки іншого народу, тому в ній Лисичка також залишається «з носом».
На жаль, на врученні призів фільмів було замало. Тому на оптимістичній ноті перемоги добра над злом і в анімаційному світі завершую цю оповідь про чотирнадцятий «КРОК» фестивалю. Нехай аніматори граються з формою, техніками та технологіями, але не хотілося, щоб при цьому забували про глядача і його почуття. Інакше — над чим сміємося, панове? — спитаю словами Миколи Гоголя. Добре, що ту ж яскраву і самобутню «Пластилінову ворону» можна купити на електронних носіях й переглянути вдома та справді, як мовиться, «відвести душу». Як дорослим, так і дітям, котрі не перестають любити... мультиплікаційне кіно. Нехай змінюється час, зате є таємниче «щось», що робить ті мультфільми безсмертними.

Сусанна ЧЕРНЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• НОСТАЛЬГІЯ ЗА СПРАВЖНІМ
• КОЛЬОРИ ЙОГО СТЕЖИН...

назад »»»